Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 жовтня 2020 р. Справа№200/5376/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати матеріальної допомоги, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача не нараховану і невиплачену матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік у сумі 10 364,00 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань починаючи з 21 жовтня 2019 року і до винесення судом рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивача з військової служби, йому не була нарахована та виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, передбачена наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260.
Про цей факт позивачу стало відомо 09 квітня 2020 року, коли він отримав довідку про нарахування заробітної плати № 329/ФЕС від 09 квітня 2020 року.
Вважає такі дії відповідача незаконними, такими, що порушують його права, оскільки відповідно до ст. 116 КЗпП України, виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, у зв'язку із чим, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі зазначивши, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 307 від 20 жовтня 2019 року, позивача виключено із списків особового складу у зв'язку із звільненням у запас відповідно до п.п. а, п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (які вислужили строк військової служби за контрактом).
При звільненні позивачу грошова матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань за 2019 рік, передбачена Наказом МО України № 260 від 07.06.2018 року не виплачувалась, оскільки відповідно до даного наказу така грошова допомога виплачуються за рапортом військовослужбовця і наказу командира військової частини, однак ОСОБА_1 такого рапорту не подавав.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Бабіча С.І. від 09 червня 2020 року, позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 30 липня 2020 року у справі визначений новий склад суду: Головуючий суддя (суддя-доповідач): Христофоров А.Б.
Ухвалою суду від 04 серпня 2020 року справа прийнята до провадження с. Христофорова А.Б. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Розгляд справи по суті розпочатий повторно, із проведенням першого судового засідання у справі, не пізніше тридцяти днів із дня прийняття адміністративної справи до провадження.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, отже, враховуючи, що позиція сторін стосовно предмета спору зрозуміла, та в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 , 20 жовтня 2016 року укладений контракт про проходження військової служби (а.с. 3-4).
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням, виданим 16 квітня 2018 року, серія НОМЕР_3 (а.с. 9).
Згідно із витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 307 від 20 жовтня 2019 року, старшого солдата ОСОБА_1 , водія-санітара відділення забезпечення взводу забезпечення медичної роти, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 279-РС від 20.10.2019 року відповідно до підпункту “а” пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (які вислужили строк військової служби за контрактом), вважати, що справи та посаду здав, та направити для зарахування на військовий облік до Краматорського МВК Донецької області.
З 20 жовтня 2019 року виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
У Збройних Силах з 26.10.1984 року по 30.10.1986 року, з 20.10.2016 року по 20.10.2019 року.
Вислуга років становить: календарна 4 роки 10 місяців.
Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, рішення Міністра оборони України від 28.12.2018 року №248/9240, виплатити:
щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби за період по 20 жовтня 2019 року 123% від посадового окладу;
надбавку за особливості проходженню служби 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років посадового окладу за період по 20 жовтня 2019 року;
Грошова допомога на оздоровлення за 2019 рік, передбачена наказом МО України від 07.06.2018 № 260, виплачена.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, передбачена наказом МО України від 07.06.2018 року №260, - не виплачена.
Щорічна основна відпустка за 2016 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 05 діб невикористаної відпустки за 2016 рік.
Використано 25 діб щорічної основної відпустки за 2018 рік, виплатити грошову компенсацію за 05 діб невикористаної відпустки за 2018 рік.
Чергова відпустка використана в обсязі 24 доби за 2019 рік, провести відрахування від грошового забезпечення згідно Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та гарантій їх соціального захисту» за 01 доби відпустки, що була використана понад встановлений термін.
Виплатити компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки за 2018, 2019 роки, передбаченої статтею 16-2 Закону України “ГІрр відпустки” та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Відпустка за сімейними обставинами не використана.
Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 279-РС від 20.10.2019 року, рапорт старшого солдата ОСОБА_1 вхідний № 2/10808 від 07.08.2019 року, посвідчення УБД серія НОМЕР_3 , припис №2/627 від 20.10.2019 року (а.с. 5).
Отже, з вищевказаного витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 307 від 20 жовтня 2019 року, вбачається, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, передбачена наказом МО України від 07.06.2018 року №260, позивачеві не виплачена, що відповідачем також не заперечується.
Не погоджуючись із не нарахуванням та невиплатою означеної спірної допомоги для вирішення соціально-побутових витань за 2019 рік, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань згідно наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, за 2019 рік, суд приходить до наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військоослужбовців та членів їх сімей»).
Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військоослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України".
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (далі Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 цієї постанови надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно пункту 7 Постанови № 704, видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі Порядок № 260).
Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення включає одноразові додаткові види грошового забезпечення, що яких належать, зокрема, допомоги.
Грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає:одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.
Пунктами 1, 7 розділу ХХIV Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Згідно із п. 9 розділу ХХIV Порядку № 260, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Отже, для нарахування відповідної допомоги військовослужбовець повинен ініціювати своє бажання її отримати шляхом подання рапорту. При цьому, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Вона надається військовослужбовцям у межах асигнувань, у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини, що видається за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця із зазначенням обґрунтованих підстав для її отримання.
Суд погоджується з існуванням у відповідача обов'язку за наявності визначених умов, виплачувати допомогу для вирішення соціально-побутових питань, однак відповідач не вправі вирішувати це питання самостійно, а лише у випадку подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) для отримання такої допомоги.
Відповідачем зазначено про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки із рапортом про надання спірної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік він не звертався.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, з боку позивача також відсутні жодні посилання на факт звернення ОСОБА_1 до відповідача із вимогою про надання спірної допомоги, та наслідки такого звернення.
Будь-які письмові докази, як то заяви чи рапорти позивача на підтвердження звернення до відповідача про надання допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, - відсутні.
Отже, з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтувань, та представлених суду письмових доказів, слідує, що позивачем не було ініційоване до відповідача питання щодо отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, а ні до моменту виключення зі списків особового складу 20 жовтня 2019 року, а ні після такого.
При цьому суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).
Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.
Дії суб'єкта владних повноважень щодо прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду звернення особи є формою активної поведінки, що направлена на реалізацію владних управлінських функції даного суб'єкту.
В свою чергу, підставою для вчинення дій є відповідна заява особи, подана уповноваженому органу в установленому порядку.
Як вже було зазначено вище, доказів звернення позивача із будь-якою письмовою заявою до відповідача з приводу нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, про стягнення якої наразі просить позивач, а ні до моменту виключення зі списків особового складу 20 жовтня 2019 року, а ні після такого, - не надано.
Відповідачем також зазначено про недоведеність позивачем факту звернення до керівництва військової частини з проханням про виплату не нарахованої та не виплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, та середнього заробітку за час затримки виплати такої допомоги.
Жодних доказів на спростування вказаних обставини матеріали справи також не містять.
За наведених обставин, враховуючи відсутність доказів звернення позивача до командування військової частини НОМЕР_1 , до моменту виключення зі списків особового складу (20.10.2019 року) із відповідною заявою (рапортом) про надання (нарахування/виплату) матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, чи після звільнення, та будь-якої відмови з боку відповідача у наданні такої допомоги, невизнанні або ігноруванні права позивача на її отримання, і, відповідно, вини відповідача у невиплаті таких сум, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав у даному випадку для ухвалення рішення про стягнення наразі з відповідача на користь позивача такої допомоги, та середнього заробітку за час затримки її виплати.
Враховуючи, що позивач, згідно із пунктом 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» є звільненим від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.
Керуючись, ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про стягнення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати матеріальної допомоги, - відмовити.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 04 листопада 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров