Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 листопада 2020 р. Справа№200/9099/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171919; 87400, Донецька обл., смт. Мангуш, вул. Тітова, буд. 72-А) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо припинення виплати пенсії з 01.03.2016 по 30.06.2019 та щодо несвоєчасної виплати пенсії за віком за період з 01.03.2020 по 31.07.2020, зобов'язання нарахувати та виплатити заборгованість з пенсії за період з 01.03.2016 по 30.06.2019 та зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку несвоєчасною виплатою пенсії за період з 01.03.2020 по 31.07.2020.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що є внутрішньо переміщеною особою та пенсіонером за віком і перебуває на обліку у відповідача.
З березня 2016 року їй було припинено виплату пенсії. З липня 2019 року виплату пенсії поновлено, однак заборгованість з 01.03.2016 по 30.06.2019 не сплачено.
Крім того зазначає, що з березня 2020 року по липень 2020 року відповідачем, на її думку, помилково припинено нарахування та виплату пенсії. Виплату пенсії поновлено з серпня 2020 року та сплачено заборгованість з пенсійних виплат за період з березня 2020 року по липень 2020 року.
Вважає бездіяльність відповідача з невиплати пенсії за період з березня 2016 року по червень 2019 року та виплати пенсії за період з березня 2020 року по липень 2020 року без компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків пенсійних виплат протиправною і такою, що порушує її конституційні права.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надав до суду відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що позивач перебуває у нього на обліку як отримувач пенсії за віком. Виплату пенсії позивачеві припинено з березня 2016 року у зв'язку із поверненням внутрішньо переміщеної особи на тимчасово окуповану територію України. Виплату пенсії поновлено у липні 2019 року, заборгованість з невиплачених сум пенсії буде сплачено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , є пенсіонером за віком відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 . Згідно довідки від 18.02.2019 № 1451-500034578 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Відповідно до листа Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 22.02.2020 № 27 позивачеві у період з 01.03.2016 по 30.06.2019 пенсію нараховано, проте не виплачено.
Згідно листа Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.07.2020 № 41-41/Т-02/8-0579/20 позивачеві за період з 01.03.2020 по 31.07.2020 помилково призупинено виплату пенсії. Заборгованість у розмірі 34920,59 грн. буде сплачено у серпні 2020 року.
Відповідно до витягу з ППВП ПФУ позивачеві у період з березня 2016 року по червень 2019 року включно пенсія нараховувалась, проте не сплачувалась. У період з березня 2020 року по липень 2020 року пенсію позивачеві виплачено.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у відповідача витребувано пояснення щодо нарахування та виплати позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою пенсії за період з 01.03.2020 по 31.07.2020.
11.11.2020 відповідачем до суду надані письмову пояснення, відповідно до яких у серпні 2020 року позивачеві нараховано та виплачену заборгованість з пенсійних виплат за вказаний період у розмірі 34920,59 грн. без нарахування компенсації втрати частини доходів.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії, гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.
Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Підстави для припинення виплати пенсії за рішенням органу Пенсійного фонду передбачені частиною 1 статті 49 Закону 1058-ІV, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Отже, Законом № 1058-ІV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як отримання інформації від уповноважених органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Крім того, припиняючи виплату пенсії орган пенсійного фонду повинен був прийняти відповідне рішення, чого ним в порушення приписів ч. 1 ст. 49 Закону 1058-ІV зроблено не було.
Посилання представника Управління на положення постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб”, постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” та “Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” і “Порядок здійснення контролю за їх проведенням”, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 “Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365”, суд не приймає до уваги з огляду на те, що вказані постанови є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу ніж Закон, які значно звужують встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем.
Таким чином, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.
За таких обставин суд, виходячи з пріоритетності правових норм, застосовує вимоги ст. 49 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що нездійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу пенсії є безпідставним та протиправним, а, отже, позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що відповідач, припиняючи виплату пенсії позивачеві, діяв у спосіб, не передбачений законодавством України.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, яке, у відповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду, набрало законної сили 04.09.2018.
У відповідності до приписів ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, оскільки дана адміністративна справа є типовою, суд, при ухваленні рішення враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаному рішенні за результатами розгляду зазначеної зразкової справи.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до ст. 47 Закону № 1058-ІV, пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, уповноваженим банком є АТ Ощадбанк.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови КМУ від 13 вересня 2017 року № 689 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів Державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.
Як вбачається з довідки 18.02.2019 № 1451-500034578, ОСОБА_1 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Судом враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952), яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
У справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії” ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем “Молдавської Республіки Придністров'я” (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова, все ж таки, має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: “Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією”.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.03.2016 по 30.06.2019 та щодо несвоєчасної виплати заборгованості з пенсії за період з 01.03.2020 по 31.07.2020, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що відповідачем вчинені саме дії щодо невиплати нарахованої суми пенсії, а не бездіяльність, як зазначає відповідач.
Щодо позовних вимог про зобов'язання нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з невиплатою пенсії за період з березня 2016 року по червень 2019 року та порушенням строків пенсійних виплат за період з березня 2020 року по липень 2020 року, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом в ході розгляду справи, позивачеві в серпні 2020 року сплачено заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.03.2020 по 31.07.2020.
Приписами частини 2 статті 46 Закону № 1058 визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Строки виплати пенсії встановлені Законом № 1058-IV, відповідно до частини 1 статті 47 якого (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Стаття 2 Закону №2050-III визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
У відповідності до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 даного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 2, 3 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсійних виплат) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №200/11292/19-а.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з невиплатою заборгованості з пенсії за період з 01.03.2016 по 30.06.2019, що не відповідає вимогам закону.
Таким чином, позовні вимоги у цій частині є передчасними, оскільки суми пенсії за вказаний період часу ще не нараховані і не виплачені відповідачем, а отже, позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Втім, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо зобов'язання Мангушське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків пенсійних виплат за період з 01.03.2020 по 31.07.2020, оскільки такий дохід вже було виплачено відповідачем.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року позивачеві відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
Частиною 2 ст. 133 КАС України визначено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-IX визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, у місячному розмірі станом на 1 січня 2020 року становить 2102,00 грн.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 840,80грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171919; 87400, Донецька обл., смт. Мангуш, вул. Тітова, буд. 72-А) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171919; 87400, Донецька обл., смт. Мангуш, вул. Тітова, буд. 72-А) щодо припинення виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за період з 01.03.2016 по 30.06.2019 та щодо несвоєчасної виплати пенсії за період з 01.03.2020 по 31.07.2020.
Зобов'язати Мангушське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171919; 87400, Донецька обл., смт. Мангуш, вул. Тітова, буд. 72-А) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за період з 01.03.2016 по 30.06.2019.
Зобов'язати Мангушське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171919; 87400, Донецька обл., смт. Мангуш, вул. Тітова, буд. 72-А) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.03.2020 по 31.07.2020.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Мангушського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171919; 87400, Донецька обл., смт. Мангуш, вул. Тітова, буд. 72-А) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) ЄДРПОУ 26255795, 01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11 листопада 2020 року.
Суддя С.В. Ушенко