Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 жовтня 2020 р. Справа№200/8403/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача б/н від 11 серпня 2020 року про відмову в призначенні пенсії згідно ч. І п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача, б/н від 11.08.2020 року про призначення пенсії і вирішити питання, щодо якого він звернувся, з урахуванням правових висновків суду про те, що підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача періоди його роботи: з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.07.2018 року по 30.06.2020 року, з 01.07.2020 року по 10.08.2020 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля». Також, зарахувати до пільгового стажу період навчання у Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1992 року по 29.05.1996 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.08.2020 року через Веб-портал звернувся із заявою № 3167 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про призначення пенсії відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року, ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року.
Проте, рішенням Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області б/н від 11 серпня 2020 року йому відмовлено у призначені пенсії у зв'язку з відсутністю пільгового стажу 25 років в підземних умовах.
Позивач зазначає, що відповідачем не було зараховано до страхового стажу періоди: з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.07.2018 року по 30.06.2020 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за цей період до МЗД України та з 01.07.2020 року по 10.08.2020 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутня сума нарахованої заробітної плати за цей період до МЗД України.
Позивач зазначає, що обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти його права на зарахування спірних періодів до його страхового (загального) та спеціального (пільгового) стажу.
Крім того, позивач вказав, що згідно відповіді на звернення по Веб-порталу б/н та б/д до пільгового стажу не зараховано період навчання у Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1992 року по 29.05.1996 року, оскільки чинним законодавством не передбачено зарахування періоду навчання у технікумі, до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Позивач вказує на те, що відповідачем порушено його право на пенсійне забезпечення, яке передбачено Конституцією України.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач, серед іншого, зазначив, що 11.08.2020 року позивач звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії відповідно до частини 1 пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року.
Відповідно до наданих документів страховий стаж позивача склав 24 роки 09 місяців 23 днів, в тому числі стаж підземної роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах складає 24 роки 03 місяці 18 днів, з них за ст. 14-25 - 24 роки 03 місяці 28 днів.
Відповідач зазначає, що наявність такого стажу обумовлена не зарахуванням до пільгового стажу періоду навчання з 01.09.1992 року по 29.05.1996 рік в Селидівському гірничому технікумі, оскільки чинним законодавством не передбачено зарахування періоду навчання у технікумі до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 01.03.2020 року по 31.12.2020 рік, 01.07.2018 року по 30.06.2020 рік на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків до МДЗ України (ОК-5 від 11.08.2020 року) та з 01.07.2020 року по 10.08.2020 рік на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна», оскільки відсутня сума нарахованої заробітної плати за цей період (ОК-5 від 11.08.2020 року).
За таких обставин позивачу відмовлено в призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку за нормами частини 1 пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пільгового стажу 25 років в підземних умовах.
Відповідач вказав, що право на пенсію за нормами частини третьої статті 114 Закону №1058 позивач набуде за умови роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та набуття 25 років пільгового стажу роботи в підземних умовах або за нормами частини другої статті 114 Закону №1058.
Відповідач вважає, що приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії діяв у спосіб та у межах визначених пенсійним законодавством.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу у порядку письмового провадження, на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).
Відповідач, Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 41247274, місцезнаходження: вул. Героїв праці, буд. 6, м. Селидове, Донецька область, 85400 є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).
З матеріалів справи судом встановлено, що 11.08.2020 року, за допомогою веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України, позивач звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії згідно ч. 1 п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До заяви про призначення пенсії позивачем були надані наступні скан-копії документів:
- заяву про призначення пенсії від 11.08.2020 року;
- паспорт серії НОМЕР_1 ;
- ідентифікаційного номеру;
- трудову книжку серії НОМЕР_3 від 01.07.1996 року;
- диплом про навчання серії НОМЕР_4 від 29.05.1996 року;
-довідки, що підтверджують пільговий характер роботи, видані ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» № 1-1626 від 07.08.2020 року, № 1-1644 від 10.08.2020 року;
- довідки про підземні спуски в шахту, видана ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» № 1-1643 від 10.08.2020 року, № 208 від 09.06.2020 року;
- довідка про факт роботи, видана ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Україна» № 5-1590 від 01.09.2014 року, № 1-1634 від 07.08.2020 року (а.с. 11 ).
За наслідком розгляду поданої заяви та доданих до неї документів відповідачем було прийнято рішення від 11 серпня 2020 року про відмову в призначені пенсії позивачу згідно ч. 1 п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу роботи.
Зі спірного рішення видно, що відповідач відмовив у зарахуванні до страхового стажу позивача період роботи на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП шахта «Україна» з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.07.2018 року по 30.06.2020 року, оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за цей період до МДЗ України (ОК-5 від 11.08.2020 року), з 01.07.2020 року по 10.08.2020 року на підприємстві ВП Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» оскільки відсутня сума нарахованої заробітної плати за цей період до МДЗ України (форма ОК-5 від 11.08.2020 року).
З урахуванням викладеного, страховий стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 09 місяців 23 днів. В тому числі стаж підземної роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно ч. 1 ст. 114 Закону України № 1058-ІV за ст. 14-25 - 24 роки 03 місяці 28 днів.
За таких обставин вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за нормами ч. 1 п. 3 ст. 114 Закону України № 1058 у зв'язку з відсутністю пільгового стажу 25 років в підземних умовах.
Вказано, що право на пенсію за нормами ч. 1 п. 3 ст. 114 Закону України № 1058-ІV заявник набуде за умовами роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та набуття 25 років пільгового стажу роботи в підземних умовах або за нормами ст. 114 Закону України № 1058-IV після досягнення 50 років за наявним стажем (а.с. 11).
Інших підстав обґрунтування вищезазначені рішення відповідача не містить, що виключає право відповідача посилатись у своїх запереченнях на інші обставини та інше обґрунтування підстав його прийняття.
Крім того, відповідач листом № 202-205/3-02/8-0572/20 від 27.08.2020 року повідомив, що згідно наданого диплому ЗД № 029592 позивач навчався в Селидівському гірничому технікумі за спеціальністю технологія підземної розробки корисних копалин. Чинним законодавством не передбачено зарахування періоду навчання у технікумі до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Період навчання врахований до страхового стажу (а.с. 12).
Суд зазначає, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 позивач:
- з 01.09.1992 року по 29.05.1996 року навчався в Селидівському гірничому технікумі (диплом серії НОМЕР_4 від 29.05.1996 року);
- з 01.07.1996 року прийнятий до Виробничого об'єднання «Селидіввугілля» шахтоуправління «Україна» гірничим майстром та направлений на дільницю вентиляції і техніки безпеки (наказ № 535к від 01.07.1996 року);
- з 08.04.1997 року Шахтоуправління «Україна» реорганізовано в ДВАТ «Україна'ДП «Селидіввугілля» (наказ № 667 МУП України від 30.12.1996 року);
- з 26.01.2000 року переведений виконуючим обов'язки помічника начальника дільниці вентиляції і техніки безпеки (наказ № 90 к від 31.01.2000 року);
- з 01.07.2000 року переведений помічником начальника дільниці вентиляції і техніки безпеки (наказ № 671 к від 27.07.2000 року);
- з 01.03.2001 року переведений помічником начальника дільниці і контролю стану протипожежної безпеки та плану ліквідації аварії (наказ № 258 а/к від 15.03.2001 року);
- з 16.07.2001 року переведений виконуючим обов'язки заступника начальника дільниці вентиляції та техніки безпеки (наказ № 679 к від 17.07.2001 року);
- з 03.08.2001 року переведений помічником начальника дільниці вентиляції та техніки безпеки (наказ № 744 а/к від 03.08.2001 року);
- з 06.08.2002 року переведений підземним гірничим майстром на дільниці вентиляції та техніки безпеки (наказ № 660 к від 06.08.2002 року);
- з 22.04.2003 року переведений виконуючим обов'язки заступника начальника дільниці вентиляції та техніки безпеки (наказ № 339 к від 22.04.2003 року);
- з 01.05.2003 року переведений заступником начальника дільниці вентиляції та техніки безпеки (наказ № 366 а/к від 30.04.2003 року);
- з 01.09.2003 року ДВАТ «Шахта «Україна» реорганізована в СП «Шахта «Україна» ДП «Селидоввугілля» (наказ № 143 к від 28.11.2003 року);
- з 08.09.2003 року по 13.09.2003 року направлений в УКК м. Селидове (наказ № 788 к від 02.09.2003 року);
- з 01.06.2004 року призначений виконуючим обов'язки начальника дільниці вентиляції та техніки безпеки (наказ № 519 к від 01.06.2004 року);
- з 08.07.2004 року переведений заступником начальника дільниці вентиляції та техніки безпеки (наказ № 642к від 07.07.2004 року);
- з 01.08.2004 року переведений підземним гірничим майстром на дільниці вентиляції та техніки безпеки (наказ № 721 «а'к від 30.07.2004 року);
- з 23.09.2004 року переведений помічником начальника дільниці провітрювання та аерогазового контролю на дільниці вентиляції та техніки безпеки (наказ № 897 а/к від 23.09.2004 року);
- з 01.01.2005 року СП «Шахта «Україна» реорганізовано у Відокремлений підрозділ «Шахта «Україна» у складі ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» (наказ № 36 від 28.12.2004 року);
- з 06.06.2005 року ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» реорганізовано «Шахта «Україна» приєднано до ДП «Селидіввугілля» (наказ № 237 від 26.05.2005 року);
- з 03.11.2006 року переведений заступником начальника дільниці вентиляції та техніки безпеки (наказ № 1031-к від 03.11.2006 року);
- з 24.11.2005 року указом МУП від 24.11.2005 року № 40 ДП «Селидівугілля» перепідпорядковано Міністерству вугільної промисловості України (наказ № 174 від 12.12.2005 року);
- з 11.07.2006 проходив курси підвищення кваліфікації в м. Донецьку (наказ № 636-к )
- з 01.02.2007 року переведений помічником начальника дільниці провітрювання та аерогазового контролю на дільниці вентиляції та техніки безпеки (наказ № 134к від 02.02.2007 року);
- з 06.02.2007 року призначений виконуючим обов'язки начальника дільниці вентиляції та техніки безпеки (наказ № 134 к від 02.02.2007 року);
- з 02.04.2007 року переведений підземним гірничим майстром дільниці вентиляції та техніки безпеки (наказ № 326 к від 02.04.2007 року);
- 03.05.2007 року призначений помічником начальника дільниці вентиляції та техніки безпеки по провітрювання та аерогазового контролю (наказ № 4453-к від 07.05.2007 року);
- з 29.01.2008 року призначений заступником начальника дільниці вентиляції та техніки безпеки (наказ № 96 к від 30.01.2008 року);
- з 01.08.2008 року переведений помічником начальника дільниці по боротьбі з пилом на цей же дільниці (наказ № 748 к від 01.08.2008 року);
- з 03.09.2008 року переведений заступником начальника дільниці вентиляції та техніки безпеки (наказ № 881 к від 03.09.2008 року);
- з 02.03.2009 року переведений помічником начальника дільниці по боротьбі з пилом на цей же дільниці (наказ № 220 к від 20.03.2009 року);
- з 17.07.2009 року переведений помічником начальника дільниці провітрювання та аерогазового контролю на цей же дільниці (наказ № 545 а-к від 17.07.2009 року);
- з 01.09.2009 року переведений заступником начальника дільниці ВТБ (наказ № 682 к від 03.09.2009 року);
- з 06.05.2010 року переведений помічником начальника дільниці провітрювання та аерогазового контролю на цей же дільниці (наказ № 329 к від 05.05.2009 року);
- з 26.08.2010 року переведений заступником начальника дільниці вентиляції та техніки безпеки (наказ № 698-к від 26.08.2010 року);
- з 06.12.2010 року з 10.1.2010 року направлений на навчання по питанням охорони праці в УКК ДП «Селидіввугілля» (наказ № 971-к від 03.12.2010 року);
- з 13.12.2011 року ДП «Селидівугілля» перепідпорядковано Міністерству енергетики та вугільної промисловості України (наказ № 39 від 01.04.2011 року);
- з 18.04.2011 року по 22.04.2011 року відряджений УКК ДП «Селидоввугілля» на навчання «Аварійно-рятувальні роботи» строком на 5 днів (наказ № 382-к від 14.04.2011 року);
- з 09.12.2013 року переведений підземним гірничим майстром та направлений на дільницю конвеєрного транспорту (наказ № 1201к від 02.12.2013 року);
- з 09.12.2013 року по 13.12.2013 року направлений на курси навчання по питанням охорони праці в СП УКК ОП «Шахта «Росія» строком на 5 днів (наказ № 1201 к від 02.12.2013 року);
- з 07.07.2014 року по 09.07.2014 року відряджений в СП «УКК» ОП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» на навчання по питанням промислової безпеки (наказ № 618 к від 03.07.2014 року);
- з 11.07.2015 року переведений виконуючим обов'язки помічника начальника дільниці конвеерного транспорту (наказ № 594 а-к від 08.07.2015 року);
- 03.09.2015 року переведений майстром гірничим на дільниці конвеерного транспорту (наказ № 764 к від 02.09.2015 року);
- з 05.12.2016 року по 09.12.2016 року відряджений в СП «УКК» ВП «Шахта «Росія» ДП « Селидіввугілля» для навчання з питань ОП і промбезпеки з відривом від виробництва (наказ № 1007-к від 02.12.2016 року);
- ДП «Селидіввугілля» перепідпорядковано Міністертвуенергетики та захисту довкілля «України» (наказ № 261 від 29.11.2019 року);
- ДП «Селидіввугілля» перепідпорядковане Міністерству енергетики України (наказ № 154 від 07.07.2020 року);
- з 05.12.2016 року по 09.12.2016 року відряджений в СП «УКК» ВП «Шахта «Росія» ДП « Селидіввугілля» для навчання з питань ОП і промбезпеки з відривом від виробництва (наказ № 1007-к від 02.12.2016 року) (а.с. 13-18).
Згідно довідки № 399, виданої ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» № 1-1833 від 04.09.2020 року ОСОБА_1 дійсно працював на підприємстві з 01.07.1996 року по теперішній час на посаді гірничий майстер та роботодавець в період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року щомісячно на мою зарплату нараховувались та сплачувались до Пенсійного фонду України страхові внески у розмірі 33,2%. Станом на 04.09.2020 року страхові внески за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року перераховано в Пенсійний Фонд України в повному обсязі (а.с. 47).
Згідно довідки № 398, виданої ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» № 1-1832 від 04.09.2020 року, видно, що ОСОБА_1 дійсно працюю на вказаному підприємстві з 01.07.1996 року по теперішній час на посаді гірничий майстер та роботодавець в період з 01.07.2018 року по 30.08.2020 року щомісячно на мою зарплату нарахував єдиний соціальний внесок у розмірі 22%. Єдиний соціальний внесок перераховано до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь бюджету за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2018 року у повному обсязі, за період з 01 липня 2018 року по 30 березня 2019 року у повному обсязі, а за період з 01.04.2019 року по 30.08.2020 року частково (а.с. 46).
Відповідно до диплому серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 навчався в Селидівському гірничому технікумі у період 1992 року-1996 рік за спеціальністю «технологія підземної розробки корисних копалин», закінчив навчання 29 травня 1996 року (а.с. 20-22).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058), Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.
Закон України “Про пенсійне забезпечення” №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058-ІV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
Приписами частини 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Згідно статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід);
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Приписами пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 1058 визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.
Частиною 1 статті 15 вказаного Закону передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.
Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, в тому числі на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Частиною 6 статті 20 цього Закону визначено, що перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
У частині 9 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;
Частинами 10, 12 статті 20 цього Закону передбачено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
Відповідно до статті 22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для, зокрема, обчислення страхових внесків, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 статті 24 цього Закону визначає, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Приписами частини 4 статті 42 Закону № 1058-ІV визначено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Приписами пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
За приписами положень статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не у повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Судом з наданих позивачем трудових книжок та з матеріалів пенсійної справи (довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 522 від 29.08.1994 року, № 582 від 29.08.1994 року, № 1-1626 від 07.08.2020 року, № 1-1644 від 10.08.2020 року (а.с. 31-45) встановлено, що позивач працював на посадах, передбачених Списком № 1.
Згідно довідки № 399, виданої ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» № 1-1833 від 04.09.2020 року ОСОБА_1 дійсно працював на підприємстві з 01.07.1996 року по теперішній час на посаді гірничий майстер та роботодавець в період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року щомісячно на його зарплату нараховувались та сплачувались до Пенсійного фонду України страхові внески у розмірі 33,2%.
Станом на 04.09.2020 року страхові внески по Відокремленому підрозділу «Шахта «Україна» Державного підприємства «Селидіввугілля» за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року перераховано в Пенсійний Фонд України в повному обсязі, у тому числі і страхові внески, утримані із заробітної плати ОСОБА_1 (а.с. 47).
Згідно довідки № 398, виданої ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» № 1-1832 від 04.09.2020 року, видно, що ОСОБА_1 дійсно працюю на вказаному підприємстві з 01.07.1996 року по теперішній час на посаді гірничий майстер та роботодавець в період з 01.07.2018 року по 30.08.2020 року щомісячно на його зарплату нарахував єдиний соціальний внесок у розмірі 22%.
Єдиний соціальний внесок перераховано до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь бюджету за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2018 року у повному обсязі, за період з 01 липня 2018 року по 30 березня 2019 року у повному обсязі, а за період з 01.04.2019 року по 30.08.2020 року частково (а.с. 46).
Судом встановлено, що відокремленим підрозділом “Шахта “Україна” державного підприємства “Селидіввугілля” щомісячно надавались звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5 (а.с. 48 -51).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскільки із заробітної плати позивача щомісячно перераховувалися суми єдиного соціального внеску, сам факт не зарахування сум єдиного внеску, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду, про що стверджує відповідач, за відсутності вини позивача, не є підставою для відмови у зарахуванні певних періодів роботи до стажу позивача.
Крім цього, суд застосовує аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області неправомірно не зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у Відокремленому підрозділі “Шахта “Україна” ДП “Селидіввугілля” з 01.03.2010 року по 31.12.2010 рік, з 01.07.2018 року по 30.06.2020 рік, з 01.07.2020 року по 10.08.2020 рік.
Щодо незарахування відповідачем періоду навчання у Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1992 року по 29.05.1996 року, суд зазначає наступне.
Як видно з копії трудової книжки серії НОМЕР_3 у період з 01.09.1992 року по 29.05.1996 року навчався у Селидівському гірничому технікумі (а.с. 13).
Відповідно до диплома серії НОМЕР_4 встановлено, що у період 1992 року-1996 рік позивач навчався за спеціальністю «технологія підземної розробки корисних копалин», закінчив навчання 29 травня 1996 року (а.с. 20-22).
Судом встановлено, що позивач навчався з 01.09.1992 року по 29.05.1996 року, тобто, до прийняття та набрання чинності Законом України “Про професійно - технічну освіту” від 10.02.1998 року, а тому у даному випадку посилання відповідача на положення зазначеного Закону як на підставу відмови для зарахування даного періоду до пільгового стажу позивача є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки у відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі.
Відповідно, Конституційний суд України, у своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Таким чином, суд звертає увагу, що до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент їх виникнення.
Так, відповідно до п.п. “з” п. 109 розд. VIII Постанови Ради Міністрів СРСР “Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій” від 03.08.1972 року № 590 крім роботи в якості робітника або службовця до загального стаж роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.
Приписами частини 3 п. 109 розділу VIII постанови Ради міністрів СРСР № 590 від 03.08.1972 року передбачено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (Підпункти "а" і "б" пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "до" і "л", прирівнюються за вибору яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даного періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
З аналізу вищезазначених норм видно, що для зарахування даного періоду навчання до пільгового стажу особа, після завершення навчання, має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, при цьому не встановлються обмеження щодо часу працевлаштування особи або конкретної професії, а тому посилання відповідача на те, що позивач після закінчення професійно - технічного училища протягом трьох місяців мав працевлаштуватись на роботу за набутою у професійно - технічному училищі професією є безпідставними.
Крім того, суд зазначає, що після закінчення навчання 29.05.1996 року в Селидівському гірничому технікумі 01.07.1996 року працевлаштувався на Виробниче об'єднання «Селидіввугілля» Шахтоуправління «Україна» на посаду підземний гірничий майстер на дільницю вентиляцію та техніки безпеки (а.с. 13).
Враховуючи викладене, суд приходить висновку про зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період навчання в Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1992 року по 29.05.1996 року.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, відповідач, не врахувавши до страхового та пільгового стажу позивача на посадах, що віднесені до Списку №1, за період з 01.03.2010 року по 31.12.2010 рік, з 01.07.2018 року по 30.06.2020 рік, з 01.07.2020 року по 10.08.2020 рік, діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України і необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спірне рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком від 11 серпня 2020 року, прийнято без повного з'ясування усіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні з заявою про призначення пенсії.
Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про судовий збір», Списками № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11 серпня 2020 року про відмову в призначенні пенсії згідно ч. І п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 11.08.2020 року про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні про те, що підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.03.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.07.2018 року по 30.06.2020 року, з 01.07.2020 року по 10.08.2020 року на підприємстві ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» та до пільгового стажу період навчання у Селидівському гірничому технікумі з 01.09.1992 року по 29.05.1996 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 41247274).
Повне рішення складене 14 жовтня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Бабіч