12 листопада 2020 року Справа № 160/12622/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні ді,-
08.10.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2020 року з урахуванням всіх складових суддівської винагороди - незаконними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (у редакції первинного Закону згідно Рішення Конституційного суду України від 03.06.2013 року №3-р.п./2013) здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати в подальшому призначене щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, яка складає 214 404,00 грн., згідно довідки Дніпровського апеляційного суду від 13.04.2020 року №04.2/73/20-с, починаючи з 18.02.2020 року без обмеження його грошового розміру.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 04.11.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 18.09.2013 року звільнений у відставку та перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді за рахунок коштів Державного бюджету України. 02.09.2020 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, надавши довідку Дніпровського апеляційного суду від 13.04.2020 року. Проте, останній відмовив у проведенні перерахунку. Вважаючи такі дії відповідача незаконними, вимушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
30.10.2020 року до суду від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходять після 18.02.2020 року, виникає згідно статті 142 Закону України №1402-VІІІ. Суддям у відставці, яким за зверненням до 18.02.2020 року перерахунок проведено з 01.01.2020 року, виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020 року. Крім того, автоматичне проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, про що зазначено в пункті 16 рішення Конституційного Суду України №2-р/2020, може бути розглянуто при збільшенні розміру суддівської винагороди після набрання чинності цим рішенням виключно на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, наданих відповідними судами. Таким чином, позивач матиме право на перерахунок пенсії з 18.02.2020 року при збільшені розміру суддівської винагороди на підставі його звернення про перерахунок та довідки про суддівську винагороду, надану відповідним судом.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області внаслідок звільнення 18.09.2013 року з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області у зв'язку з подання заяви про відставку.
02.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши при цьому довідку № 04.2/73.20 від 13.04.2020 року, видану Дніпровським апеляційним судом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Листом від 10.09.2020 року №0400-0318-8/79006 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило про відмову у перерахунку пенсії з посиланням на те, що суддям у відставці, яким за зверненням до 18.02.2020 року перерахунок проведено з 01.01.2020 року, виходячи із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року, перерахунок буде здійснюватися при збільшенні розміру суддівської винагороди після 18.02.2020 року.
Отже, спір між сторонами виник з підстав неправомірності відмови пенсійного органу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Дана справа є типовою справою щодо зразкової справи №620/1116/20 (Пз/9901/5/20) від 16.06.2020 року, а тому відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Частиною першою статті 142 Закону №1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону №1402-VIІІ).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду становить - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019 року, було виключено пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду Україн від 18.02.2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами, а тому в силу ч. 1 ст. 91 Закону України від 13.07.2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» вищевказані положення п. 25, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Таким чином, саме з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII, а тому вимоги в частині проведення перерахунку з 01.01.2020 року є необґрунтованими та в їх задоволенні необхідно відмовити.
Враховуючи, що ОСОБА_1 вийшов у відставку з посади судді та не проходив кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд приходить до висновку, що дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді з 19.02.2020 року на підставі довідки Дніпровського апеляційного суду №04.2/73-20-с від 13.04.2020 року є незаконними.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на підставі ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (у редакції первинного Закону згідно Рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року №3-р.п./2013) здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати в подальшому призначене щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, яка складає 214 404,00 грн., згідно довідки Дніпровського апеляційного суду від 13.04.2020 року №04.2/73/20-с, починаючи з 19.02.2020 року без обмеження його грошового розміру, підлягають задоволенню з урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин.
Здійснення перерахунку на підставі ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (у редакції первинного Закону згідно Рішення Конституційного суду України від 3 червня 2013 року №3-р.п./2013) відноситься до дискреційних повноважень відповідача, а тому відсутні підстави для зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити перерахунок саме відповідно до вимог цього Закону.
Також не підлягають задоволенню вимоги про проведення в подальшому перерахунку та виплат, оскільки положення ст. 5 КАС України передбачають захист вже порушених прав, а не прав, порушення яких може виникнути у майбутньому.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2020 року з урахуванням всіх складових суддівської винагороди.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з урахуванням раніше виплачених сум та виплатити призначене щомісячне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, яка складає 214 404 грн., згідно довідки Дніпровського апеляційного суду від 13.04.2020 року №04.2/73/20-с, починаючи з 19.02.2020 року без обмеження його грошового розміру.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець