10 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/12881/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходила державну службу у відділі освіти Маневицької РДА на посаді головного спеціаліста відділу освіти. Відповідно до наказу Маневицької райдержадміністрації № 219-ос від 23.12.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади 31.12.2019 року у зв'язку із скороченням штату державних службовців відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». З 27.12.2019 року по 21.02.2020 року позивач перебувала на тимчасовій непрацездатності у зв'язку із чим наказом від 21.02.2020 року № 16-ос внесено зміни до наказу від 23.12.2019 року в частині дати звільнення позивача, зокрема, зазначено: «звільнити ОСОБА_1 24 лютого 2020 року з посади головного спеціаліста відділу освіти Маневицької РДА у зв'язку із скороченням штату державних службовців РДА».
Вказує, що її було звільнено з державної служби 24 лютого 2020 року в той час як остаточний розрахунок з нею проведено лише 23 липня 2020 року, що свідчить про порушення відповідачем вимог ст. ст. 116, 117 КЗпП України. З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.
Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила державну службу у відділі освіти Маневицької РДА на посаді головного спеціаліста відділу освіти. Відповідно до наказу Маневицької райдержадміністрації № 219-ос від 23.12.2019 року ОСОБА_1 було звільнено 31.12.2019 року у зв'язку із скороченням штату державних службовців відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». З 27.12.2019 року по 21.02.2020 року позивач перебувала на тимчасовій непрацездатності у зв'язку із чим наказом від 21.02.2020 року № 16-ос внесено зміни до наказу від 23.12.2019 року в частині дати звільнення позивача, зокрема, зазначено: «звільнити ОСОБА_1 24 лютого 2020 року з посади головного спеціаліста відділу освіти Маневицької РДА у зв'язку із скороченням штату державних службовців РДА».
22.07.2020 року керівником апарату Маневицької РДА видано наказ № 34-ос «Про внесення змін до наказу від 23.12.2019 року № 219- ос», (із змінами внесеними наказом від 21.02.2020 року № 16-ос), яким передбачено виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати.
Відповідно до платіжного доручення від 23.07.2020 року №318 на картковий рахунок ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в сумі 5 743,69 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
При вирішенні спору суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 червня 2018 року у справі №810/1543/17. Верховний Суд у цьому рішенні вказав, що за такого правового врегулювання, передбаченого частиною першою статті 117 КЗпП України , обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.
Встановлюючи своєчасність розрахунку з позивачем при звільненні, суд виходить з того, що позивача звільнено із займаної посади 24 лютого 2020 року, тоді як остаточний розрахунок було проведено 23 липня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням від 23 липня 2020 року № 318.
Тобто, грошові кошти, належні до виплати позивачу при звільненні, виплачені з порушенням строку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач набула право на виплату середнього заробітку за увесь період затримки розрахунку при звільненні з 25 лютого 2020 року по 22 липня 2020 року.
Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100) передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
В разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці перед звільненням, відповідно до уточненої довідки Маневицької РДА від 04.11.2020 року №275 та листа Маневицької РДА від 10.11.2020 року становить 520,11 грн. (21 844,47 грн. (сума заробітної плати за два останні місяці) / 42 (кількість робочих днів за останні два місяці).
У період з наступної дати після звільнення (25 лютого 2020 року) по день фактичного розрахунку (22 липня 2020 року) кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні становить 101.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача становить 52 531,11 грн. (520,11 х 101 = 52 531,11).
Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу законів про працю України, Закону України «Про державну службу», суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Маневицької районної державної адміністрації Волинської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.02.2020 року по 22.07.2020 року в розмірі 52 531,11 грн. (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот тридцять одну гривню 11 копійок).
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Відповідач: Маневицька районна державна адміністрація Волинській області (44600, Волинська область, смт. Маневичі, вулиця Незалежності, 39, код ЄДРПОУ 04051454).
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич