12 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/13457/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Боратинської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Боратинської сільської ради (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 10 липня 2020 року №16/216 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення на правах оренди земельної ділянки площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства в селі Рованці; зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення на правах оренди земельної ділянки для городництва, орієнтовною площею 0,12 га, яка примикає до земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:04:001:1755, розташованої у селі Рованці Луцького району Волинської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у встановленому порядку звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення на правах оренди земельної ділянки площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства в селі Рованці. Проте Боратинською сільською радою прийнято рішення від 10 липня 2020 року №16/216, яким відмовлено у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою. Рішення не містить підстав для його прийняття та лише на адвокатський запит відповідач надав витяг з протоколу від 08 липня 2020 року №12 постійної комісії з питань земельних відносин, планування території, будівництва, благоустрою, охорони природи та екології Боратинської сільської ради, з якого слідує, що запитувана земельна ділянка може бути передана тільки в результаті проведення земельних торгів, оскільки земельна ділянка з цільовим призначенням для городництва не входить до переліку земельних ділянок, що передбачені частинами другою-третьою статті 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України); така земельна ділянка надана у користування у 2000-х роках і нею користується житель Боратинської громади.
Позивач вважає спірне рішення протиправним, оскільки у ньому відсутні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені частиною третьою статті 123 ЗК України; відповідач не надав доказів на підтвердження факту надання запитуваної земельної ділянки іншому жителю громади. Також ЗК України чітко визначено, що при передачі громадянам земельних ділянок державної чи комунальної форми власності у користування земельні торги не проводяться.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі відповідач отримав 07 жовтня 2020 року, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.30), проте у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні від сторін не надходили.
Перевіривши доводи позову та дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
18 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Боратинської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення на правах оренди земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, яка примикає до земельної ділянки кадастровий номер 0722880700:04:001:1755, розташованої у селі Рованці Луцького району Волинської області, для городництва (а.с.11).
Рішенням Боратинської сільської ради від 10 липня 2020 року №16/216 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення на правах оренди земельної ділянки площею 0,12 га для ведення особистого селянського господарства в селі Рованці (а.с.16). Зі змісту рішення слідує, що при його прийнятті сільська рада врахувала рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, планування території, будівництва, благоустрою, охорони природи та екології (далі - постійна комісія) (а.с.24). Відповідно до протоколу від 08 липня 2020 року №12 постійна комісія рекомендувала депутатам сільської ради відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з таких підстав: земельна ділянка була надана в користування ще у 2000-х роках і нею користується житель Боратинської громади; вказана земельна ділянка підлягає наданню в оренду виключно на конкурентних засадах шляхом проведення земельних торгів (а.с.21-23).
Вважаючи рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправним, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
При вирішенні спору суд керується таким нормативно-правовими актами.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій».
Згідно з частинами першою-другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частина третя статті 22 ЗК України передбачає, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Статтею 36 ЗК України також передбачено, що громадянам або їх об'єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 ЗК України. Так частиною першою названої статті обумовлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Як установлено частинами другою-третьою статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування. Такими підставами є: 1) невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; 2) невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; 3) невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов'язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, визначеної у частині третій статті 123 ЗК України.
Спірне рішення відповідача від 10 липня 2020 року №16/216 не містить законодавчих підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на правах оренди для городництва. У ньому є посилання на статті 12 та 40 ЗК України.
Водночас, стаття 12 ЗК України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, зокрема, повноваження щодо надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в»), а статтею 40 ЗК України передбачена можливість передачі громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у власність або надавання в оренду земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва.
Однак суд зауважує, що у розглядуваному випадку позивач звертався із заявою від 18 травня 2020 року, у якій повідомив про намір отримати земельну ділянку в оренду для городництва, а не для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва.
Посилання щодо конкретних правових підстав (визначених у частині третій статті 123 ЗК України) для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до поданої позивачем заяви від 18 травня 2020 року спірне рішення не містить.
Аналізуючи рекомендації постійної комісії, які враховано відповідачем при прийнятті рішення, можна зрозуміти, що позивачу відмовлено у задоволенні його заяви з таких підстав: 1) земельна ділянка надана в користування іншій особі; 2) відповідно до статті 124 ЗК України бажана земельна ділянка може бути надана в оренду виключно на конкурентних засадах шляхом проведення земельних торгів (протокол від 08 липня 2020 року №12).
Надаючи оцінку цим висновкам, суд враховує, що відповідач ні на адвокатський запит в інтересах позивача, ні суду під час розгляду справи не надав доказів про надання запитуваної земельної ділянки у користування третім особам. Відтак, рішення відповідача не ґрунтується на обставинах, доведених належними та допустимими доказами, а тому з цих підстав не може вважатися обґрунтованим.
Стосовно інших мотивів спірного рішення - про обов'язковість проведення земельних торгів для передачі в оренду вказаної земельної ділянки, то суд виходить із положень статті 124 ЗК України. Згідно з частинами першою-третьою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною другою статті 134 ЗК України встановлено перелік випадків, за яких земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), серед них - передача громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва (абзац шістнадцятий частини другої статті 134 ЗК України).
Частиною третьою статті 134 встановлено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З наведеного слідує, що при передачі громадянам у користування земельних ділянок державної чи комунальної власності для городництва земельні торги не проводяться.
Отже, підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення на правах оренди земельної ділянки для городництва, на які вказав позивач, не ґрунтуються на положеннях земельного законодавства.
Також суд зазначає, що за приписами статті 136 ЗК України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Пунктом 4 частини четвертої статті 136 ЗК України передбачено, що підготовка лотів до проведення земельних торгів включає державну реєстрацію земельної ділянки. Таким чином, перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, серед іншого, в обов'язковому порядку має містити кадастровий номер відповідної земельної ділянки. При цьому фактично формуванню переліку земельних ділянок передує процедура підготовки лоту до торгів, в межах якої організатор торгів, зокрема, здійснює відведення такої земельної ділянки та державну реєстрацію останньої із присвоєнням відповідного кадастрового номеру.
Відповідач не надав доказів, що земельна ділянка, про яку йде мова у заяві позивача від 18 травня 2020 року, чи права на неї включені до переліку земельних ділянок, які виставляються на земельні торги. Матеріали справи не містять доказів, що така земельна ділянка є сформованою.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зауважує, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України).
Частина перша статті 77 КАС України встановлює обов'язок кожної сторони доводити ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Разом з тим, частина друга цієї статті обумовлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У розглядуваному випадку відповідач не спростував доводи позову та не підтвердив належними та допустимими доказами наявність фактичних обставин, які давали йому правові підстави для прийняття рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для городництва на правах оренди за його заявою від 18 травня 2020 року, зокрема, що така земельна ділянка є зайнятою як на час подання заяви позивачем, так і на час судового розгляду. Крім того, спірне рішення є невмотивованим та не містить жодної із підстав, визначених частиною третьою статті 123 ЗК України. З наведених підстав рішення Боратинської сільської ради від 10 липня 2020 року №16/216 як акт індивідуальної дії є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд враховує таке.
Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє, а під ними необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
При вирішенні спору у вказаній частині позовних вимог суд також враховує правову позицію щодо ефективного способу захисту порушених прав у спірних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19.
В контексті обставин спору застосування такого способу захисту як зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення на користь позивача вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Суд взяв до уваги, що позивачем до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було додано, зокрема, роздруківку із загальнодоступного сервісу Googl map із відміткою на карті бажаної земельної ділянки. Стаття 123 ЗК України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки. Однак достовірність таких графічних матеріалів підлягає перевірці на відповідність офіційним даним Державного земельного кадастру.
При вирішенні цього спору суд не має можливості встановити, чи є мотиви відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за заявою позивача, яким судом у цьому рішенні надано оцінку, вичерпними і чи дотримано усіх інших умов для позитивного вирішення порушеного позивачем питання (відсутність підстав, визначених частиною третьою статті 123 ЗК України для відмови у наданні такого дозволу). І хоч повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву (клопотання) позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення на правах оренди земельної ділянки для городництва, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, позов належить задовольнити частково.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 14 вересня 2020 року №0.0.1834134191.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.10, 26).
Оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 420,40 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Боратинської сільської ради (45605, Волинська область, Луцький район, село Боратин, вулиця Центральна, 15, ідентифікаційний код юридичної особи 04332207) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Боратинської сільської ради від 10 липня 2020 року №16/216 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», яке стосується ОСОБА_1 .
Зобов'язати Боратинську сільську раду повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 від 18 травня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення на правах оренди земельної ділянки для городництва орієнтовною площею 0,12 га, розташованої у селі Рованці Луцького району Волинської області, яка примикає до земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:04:001:1755, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Боратинської сільської ради судові витрати у сумі 420,40 грн (чотириста двадцять грн 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя Ж.В. Каленюк