про повернення позовної заяви
м. Вінниця
12 листопада 2020 р. Справа № 120/6632/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницької обласної територіальної виборчої комісії про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання постанови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії
11.11.2020 року о 18:16 год. до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вінницької обласної територіальної виборчої комісії (далі - відповідач) про:
1. Визнання неправомірними та незаконними дії та бездіяльності Вінницької обласної територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області щодо застосування при організації та проведенні виборів у Вінницькій області 25.10.2020 року та при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Вінницької обласної ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі та в територіальних виборчих округах на місцевих виборах 25.10.2020 року законодавчих норм, які звужували зміст та обсяги існуючих на час прийняття 28.06.1996 року Конституції України (254к/96-ВР) та ЗУ «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» виборчих прав громадян, у т.ч. позивача;
2. Визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Вінницької обласної територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області щодо недотримання нею принципу верховенства права, а також не застосування при організації та проведення місцевих виборів 2020 року на території Вінницької області, а також при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Вінницької обласної ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі та в територіальних виборчих округах на місцевих виборах 25.10.2020 року норм прямої дії Конституції України (254к/96-ВР) введеної в дію спеціальним ЗУ від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР та доведеної до відома населення у порядку встановленому законом шляхом їх опублікування у офіційних друкованих виданнях «Голос України» 13.07.1996 року та «Відомості Верховної Ради України» від 23.07.1096 року, № 30, ст. 142;
3. Визнати Вінницьку обласну територіальну виборчу комісію Вінницького району Вінницької області, органом, який не мав законних повноважень організовувати та проводити місцеві вибори у Вінницькій області, а також органом, який не мав прав і повноважень встановлювати результати голосування з виборів депутатів Вінницької обласної ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі та в територіальних виборчих округах на місцевих виборах 25.10.2020 року у зв'язку з утворенням цього органу неналежним суб'єктом права;
4. Визнати вибори депутатів Вінницької обласної ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі та в територіальних виборчих округах на місцевих виборах 25.10.2020 року організовані та проведені на підставі постанови Верховної Ради України від 15.7.2020 року № 795-ІХ «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році» та Виборчого кодексу України від 19.12.2019 року № 396-ІХ (Відомості Верховної Ради України, 2020, № 7, № 8, № 9, ст. 48) такими, що не можуть вважатись вільними;
5. Визнати постанову Вінницької обласної територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області від 06.11.2020 року про визнання обраними депутатами Вінницької обласної ради на чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25.10.2020 року незаконною;
6. Визнати такими, що підпадають під ознаки, встановлені п. 4.4 рішення Конституційного Суду України від 05.10.2005 року № 6-рп 2005 наступні Закони України: № 2952-VI від 01.02.2011, ВВР, 2011, № 10, ст. 68; № 586-VII від 19.09.2013, ВВР, 2014, № 11, ст. 142; № 742-VII від 21.02.2014 року, ВВР, 2014, № 11, ст. 143, № 1401-VIII від 02.06.2016 року, ВВР, 2016, № 28, ст. 532; № 2680-VIII від 07.02.2019 року, ВВР, 2019, № 9, ст. 50; № 27-ІХ від 03.09.2019, ВВР, 2019, № 38, ст. 160;
7. Визнати постанову Верховної Ради України від 15.07.2020 року № 795-ІХ «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році» такою, що підпадає під ознаки поняття узурпація, визначеного п. 4.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України 6-рп/2005 від 05.10.2005 року.
У відповідності до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з вказаною позовною заявою та доданими до неї документами, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, зокрема, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Згідно ст. 27 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.
Ст. 21 КАС України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Якщо справа щодо пов'язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності до вимог ст. 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Системний аналіз наведених норм доводить наступне. Чітко визначена юрисдикція адміністративних судів, яка не поширюється на справи, зокрема, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України, а також визначена виключна підсудність. Процесуальним законом позивачеві надано право заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Якщо така справа територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, а також щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Місцевими адміністративними судами (місцевими загальними суди як адміністративні суди та окружними адміністративними судами) вирішуються адміністративні справи як суди першої інстанції. Судом першої інстанції також може бути Верховний Суд щодо справ про встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач посилається на те, що діючі вибори організовані та проведені на підставі незаконної та неконституційної постанови Верховної Ради України від 15.07.2020 року № 795-Х1 «Про призначення чергових виборів у 2020 році», яка прийнята відповідачем з грубим порушенням вимог Конституції України. Позивач та інші особи звертались до місцевих адміністративних судів із позовами, за результатами розгляду яких суди, попри вимоги позивача, не встановлювали фактів невідповідності офіційній Конституції України вказаних нормативно-правових актів. Крім цього, позивач вказує про те, що на ряду із вказаною постановою Верховної Ради України, Закони України: № 2952-VI від 01.02.2011 року; № 586-VII від 19.09.2013 року; № 742-VII від 21.02.2014 року, № 1401-VIII від 02.06.2016 року; № 2680-VIII від 07.02.2019 року; № 27-ІХ від 03.09.2019 року також не відповідають Конституції України.
Позовні вимоги, крім іншого, стосуються оскарження постанови Верховної Ради України від 15.07.2020 року № 795-Х1 «Про призначення чергових виборів у 2020 році», Законів України: № 2952-VI від 01.02.2011 року; № 586-VII від 19.09.2013 року; № 742-VII від 21.02.2014 року, № 1401-VIII від 02.06.2016 року; № 2680-VIII від 07.02.2019 року; № 27-ІХ від 03.09.2019 року.
З наведеного вбачається, що позивач в одній позовній заяві об'єднав позовні вимоги, які процесуальним законом віднесені до різних категорій справ, зокрема, термінових (справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій) та складних (справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України) адміністративних справ, по вказаних категоріям справ також визначений певний особливий порядок їх розгляду.
Крім цього, позивач в одній позовній заяві об'єднав позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, а саме - адміністративного (справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій) та справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України (щодо відповідності Конституції України нормативно-правових актів).
До того ж позивачем в одній позовній заяві поєднані позовні вимоги, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Позивач у позовній заяві об'єднав позовні вимоги, які підлягають розгляду місцевим адміністративним судом, як судам першої інстанції та Верховним Судом, як судом першої інстанції стосовно справ про оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України.
Тобто до підсудності Вінницького окружного адміністративного суду належить позовна вимога лише в частині, що стосується визнання постанови Вінницької обласної територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області від 06.11.2020 року про визнання обраними депутатами Вінницької обласної ради на чергових виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25.10.2020 року незаконною; та в частині визнання Вінницької обласної територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, органом, який не мав законних повноважень організовувати та проводити місцеві вибори у Вінницькій області, а також органом, який не мав прав і повноважень встановлювати результати голосування з виборів депутатів Вінницької обласної ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі та в територіальних виборчих округах на місцевих виборах 25.10.2020 року у зв'язку з утворенням цього органу неналежним суб'єктом права.
Позовні вимоги в частині визнання постанови Верховної Ради України від 15.07.2020 року № 795-ІХ «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році» такою, що підпадає під ознаки поняття узурпація визначеного п. 4.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України 6-рп/2005 від 05.10.2005 року підсудна Верховному Суду, юрисдикція якого згідно ч. 4 ст. 22 КАС України поширюється на справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Що стосується позовних вимог в частині визнання неправомірними та незаконними дії та бездіяльності Вінницької обласної територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області щодо застосування при організації та проведенні виборів у Вінницькій області 25.10.2020 року та при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Вінницької обласної ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі та в територіальних виборчих округах на місцевих виборах 25.10.2020 року законодавчих норм, які звужували зміст та обсяги існуючих на час прийняття 28.06.1996 року Конституції України (254к/96-ВР) та ЗУ «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» виборчих прав громадян, у т.ч. позивача; визнання неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Вінницької обласної територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області щодо недотримання нею принципу верховенства права, а також не застосування при організації та проведення місцевих виборів 2020 року на території Вінницької області, а також при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Вінницької обласної ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі та в територіальних виборчих округах на місцевих виборах 25.10.2020 року норм прямої дії Конституції України (254к/96-ВР) введеної в дію спеціальним ЗУ від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР та доведеної до відома населення у порядку встановленому законом шляхом їх опублікування у офіційних друкованих виданнях «Голос України» 13.07.1996 року та «Відомості Верховної Ради України» від 23.07.1096 року, № 30, ст. 142; визнання такими, що підпадають під ознаки встановлені п. 4.4 рішення Конституційного Суду України від 05.10.2005 року № 6-рп 2005 наступні Закони України: № 2952-VI від 01.02.2011, ВВР, 2011, № 10, ст. 68; № 586-VII від 19.09.2013, ВВР, 2014, № 11, ст. 142; № 742-VII від 21.02.2014 року, ВВР, 2014, № 11, ст. 143, № 1401-VIII від 02.06.2016 року, ВВР, 2016, № 28, ст. 532; № 2680-VIII від 07.02.2019 року, ВВР, 2019, № 9, ст. 50; № 27-ІХ від 03.09.2019, ВВР, 2019, № 38, ст. 160, то вони належать до юрисдикції Конституційного Суду України. Останній є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України. Саме до його повноважень належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про Конституційний Суд України»).
Повноваженнями перевіряти на відповідність Конституції України нормативних актів не наділений жодний інший орган державної влади.
За таких обставин, позивачем порушені вимоги, визначені процесуальним законом, щодо об'єднання позовних вимог.
Згідно ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Як вже зазначалось, згідно ч. 6 ст. 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Визначальною умовою для роз'єднання позовних вимог по цій позовній заяві є та обставина, що таке роз'єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Зазначений припис спрямований на те, щоб суб'єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналіз наведеного доводить, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Проте таке роз'єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Зазначене також кореспондується із приписом і абз. 2 ч.6 ст. 172 КАС України, згідно з яким розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
КАС України імперативно врегульовує питання підсудності адміністративних справ, і певні категорії, які можуть розглядатися Верховним Судом, не підлягають розгляду іншими адміністративними судами у разі об'єднання у позові вимог, що хоча і пов'язані між собою, але їх розгляд віднесено до підвідомчості інших адміністративних судів першої інстанції.
Крім цього, суд звертає увагу про не можливість застосування вказаного положення, оскільки частина позовних вимог, як вже зазначалось, взагалі віднесена до іншої юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.08.2019 року по справі № 9901/430/19, провадження № 11- 815ав19.
Додатково суд вказує, що згідно зі ст. 3 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу.
Ст. 3 Першого Протоколу Конвенції надає Договірним Сторонам широку свободу розсуду для обмежень зазначених прав без конкретизації переліку легітимних цілей такого обмеження. Договірні Сторони вільні виправдати застосування обмежень за умови, що відповідність такої мети принципу верховенства права та загальним цілям Конвенції доведено конкретними обставинами справи.
Оскарження результатів виборів народних депутатів України є частиною виборчого процесу, регламентованого Законом України «Про вибори народних депутатів України».
На думку суду, з огляду на приписи Закону України «Про вибори народних депутатів України» і КАС України право позивача на доступ до суду не є абсолютним. Це право підлягає дозволеним КАС України обмеженням, зокрема, щодо умов прийняття позовної заяви. Такі обмеження не можуть суперечити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Крім того, суд вважає, що згідно з принципом правової визначеності позивач має знати наслідки об'єднання ним позовних вимог, які не можуть розглядатися окружним адміністративним судом першої інстанції, та передбачати наслідки дій з об'єднання в одному позові вимог, для яких у такому поєднанні вказаний суд не є судом, встановленим законом.
Суд також звертає увагу на те, що позивач мотивує вимоги необхідністю захисту не тільки своїх прав чи інтересів, а суспільного інтересу (виборчі права громадян України) щодо встановлення справедливих результатів виборів, тоді як завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів конкретних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а не прав усього народу.
При цьому, суд зауважує, що даною ухвалою право позивача на звернення до суду із заявленими вимогами не поставлене під загрозу, з огляду на передбачуваність для позивача наслідків його дій з об'єднання в одній позовній заяві вимог, для розгляду яких Вінницький окружний адміністративний суду не є судом, встановленим законом, суть права позивача на звернення до суду не нівельована поверненням йому позовної заяви, а дії суду є пропорційними відповідній меті та не є свавільними.
За таких обставн, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви особі, яка її подала.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про Конституційний Суд України», Законом України «Закону України «Про вибори народних депутатів України» та ст. 19, 21, 22, 27, 169, 171, 172, 248, 256, 266, 273, 278, 294 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької обласної територіальної виборчої комісії про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання постанови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала, разом з доданими до заяви документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду у дводенний строк з дня її постановлення.
Суддя Маслоід Олена Степанівна