про повернення позовної заяви
м. Вінниця
12 листопада 2020 р. Справа № 120/5709/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Слободонюк Михайло Васильович, перевіривши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
15.10.2020 року через засоби поштового зв'язку до суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (позивач, в/ч НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 (відповідач, ОСОБА_1 ) про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 4862,91 грн.
Ухвалою суду від 19.10.2020 року вказану позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Водночас, позивачу надано строк для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Зокрема, суд запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви у спосіб, який зазначений у мотивувальній частині ухвали, а саме:
- зазначення відомостей про номери засобів зв'язку та/або адреса електронної пошти сторін спору, якщо такі наявні;
- надання суду належним чином завірених копій документів, що додані до позовної заяви;
- надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
На виконання вказаної ухвали суду позивачем, 10.11.2020 року, надано до суду заяву про усунення недоліків (вх. № 36514), в якій зазначено відомості про номери засобів зв'язку позивача, а також міститься вказівка останнього щодо відсутності відомої інформації про номери засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти ОСОБА_1 ; долучено належним чином завірені копії документів, що додані до позовної заяви в примірнику для суду.
Окрім того, позивачем також заявлено клопотання про поновлення йому строків звернення до суду. Таке клопотання мотивоване тим, що Військова частина НОМЕР_1 є правонаступником Військової частини пп НОМЕР_2 , в якій проходив військову службу ОСОБА_1 . Разом із тим, документи щодо заборгованості перед Військовою частиною пп НОМЕР_2 передано його правонаступнику - Військовій частині НОМЕР_1 , а тому з метою належного представництва інтересів Міноборони України (військової частини), під час дії особливого періоду, позивач просить суд поновити йому строк звернення до суду.
Так, відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Надаючи оцінку наведеним доводам позивача щодо можливості поновлення строку звернення до суду, суд наголошує, що відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зі змісту наведених норм вбачається, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 року у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 року у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 року у справі № 186/1881/19(2-а/0186/3/20), від 06.11.2020 року у справі № 826/14116/18, а також інші.
При цьому, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Судом встановлено, що по-перше спір за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди є публічно - правовим, а по-друге - виникає із відносин публічної служби. З огляду на те, що відшкодування шкоди за даним позовом пов'язано із зобов'язанням, яке виникло під час проходження особою (відповідачем) публічної служби, до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Саме такий висновок зроблено Верховним Судом і в ухвалі від 29.05.2020 року у справі № 620/2818/19.
Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідач - ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом та згідно наказу командира військової частини пп. В 4264 від 14.02.2017 року № 40 (по стройовій частині) був зарахований до списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_2 (правонаступником якої наразі є військова частина НОМЕР_1 ) та призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної батареї відділення підготовки фахівців ракетних військ і артилерій.
У подальшому, згідно наказу командира військової частини пп НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.06.2017 року № 144 солдата військової служби ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу навчальної батареї відділення підготовки фахівців ракетних військ і артилерії, звільненого наказом начальника центру від 13.06.2017 року № 92--РС у запас за пунктом "е" (через службову невідповідність) вважати таким, що 14.06.2017 року справи та посаду здав і вибув до Чернівецького РВК Вінницької області для постановки на військовий облік.
Водночас, цим же наказом передбачено проведення відрахування вартості обмундирування в сумі 5083 грн. 55 коп., обчислену пропорційно часу, що залишився до кінця строку носіння. Загальна вартість майна, що належить до утримання також підтверджується довідкою № 4 нарахування вартості за речове майно, строки носіння яких не закінчилися від червня 2017 року.
Тобто, про факт наявності підстав для відшкодування коштів за отримане речове майно з відповідача, позивач був обізнаний на час прийняття наказу командира військової частини пп В 4264 від 14.06.2017 року № 144. Крім того, дана обставина підтверджується витягом з книги грошових стягнень та нарахувань, з якого слідує, що стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 проводилось згідно попереднього наказу позивача від 07.06.2017р. № 396.
В той же час з відповідним позовом до суду позивач звернувся лише у жовтні 2020 року (дата відправлення поштою), тобто з пропуском визначеного місячного строку, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.
Як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду позивач посилається на неможливість звернення у строки визначені процесуальним законодавством, оскільки в/ч НОМЕР_1 є лише правонаступником в/ч пп НОМЕР_2 , в якій проходив військову службу ОСОБА_1 . Оскільки документи щодо заборгованості перед в/ч пп НОМЕР_2 передано його правонаступнику - в/ч НОМЕР_1 , а тому з метою належного представництва інтересів Міноборони України (військової частини) останній і звертається до суду з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 4862,91 грн.
В той же час, суд вважає, що наведені позивачем доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку звернення до суду. Так, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, обставини, пов'язані з переходом суб'єктивних прав і обов'язків від одного суб'єкта (пп В4264) до іншого (в/ч НОМЕР_1 ), не звільняють суб'єкта владних повноважень від обов'язку своєчасного звернення до суду. Також суд додатково зважає і на значну тривалість пропуску звернення до суду з червня 2017 року по жовтень 2020 року, який не тільки підтверджує пропуск позивачем місячного строку на звернення до суду у спорах щодо проходження публічної служби, а й підтверджує пропуск тримісячного строку, передбаченого у разі досудового врегулювання спору, без поважних причин.
Жодних інших причин пропуску строку звернення до суду з позовом у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачем не наведено та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку до заяви про поновлення строку не додано, що дає суду підстави констатувати факт неповажності причини пропуску строку звернення до суду з позовом у цій справі.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
Суд наголошує, що визнання позивачем факту пропуску строку звернення до суду з позовною заявою і не доведення суду обставин об'єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення позивача і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку.
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом та не надано доказів поважності причин пропуску такого строку.
Як зазначено у ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо на виконання вимог ч. 1 цієї статті заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із положеннями п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).
За наведених обставин наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Відповідно до положень частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 169, 248, 256, 295 КАС України, суд
1. Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3 Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович