м. Вінниця
12 листопада 2020 р. Справа № 120/4765/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, контролюючий орган, позивач) з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача наявний податковий борг зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору в сумі 25847,87 грн. Позивач зазначає, що у добровільному порядку суму податкового боргу відповідач не сплачує, що стало підставою для звернення контролюючого органу до суду з цим позовом.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Ухвалою про відкриття провадження у справі від 14.09.2020 встановлено, зокрема, відповідачу строк для подання відзиву.
Ухвалою від 12.11.2020 суд замінив відповідача у справі правонаступником, а саме фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на фізичну особу - ОСОБА_1 .
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав. Копію ухвали від 14.09.2020 отримав 25.09.2020, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на те, що відповідачем не надано суду відзив на позовну заяву, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд установив, що відповідач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області та є платником податків і зборів, визначених Податковим кодексом України (далі - ПК України).
30.01.2018, 13.02.2019 та 17.03.2020 відповідачем до контролюючого органу були подані податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017, 2018 та 2019 роки відповідно. У поданих деклараціях відповідач самостійно визначив суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору за вказані роки, а саме: 3100,32 грн. податку на доходи фізичних осіб та 258,36 грн. військового збору за 2017 рік; 6300 грн. податку на доходи фізичних осіб та 525 грн. військового збору за 2018 рік; 6887,34 грн. податку на доходи фізичних осіб та 573,95 грн. військового збору за 2019 рік.
З інтегрованої картки платника податків та довідки про суми боргу встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг у сумі 25847,87 грн. а саме:
1) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 25273,51 грн., з них: 16287,66 грн. основного платежу, 2100,60 грн. штрафних санкцій, 6885,25 грн. пені;
2) з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 574,36 грн., з них: 574,31 грн. основного платежу та 0,05 грн. пені.
Податковий борг з податку на доходи фізичних осіб виник на підставі самостійно поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи та в результаті донарахованих сум податковими повідомленнями-рішенням № 0009445706 від 11.04.2019 на суму 170 грн. та № 0035285705 від 13.12.2019 на суму 1930,60 грн., нарахування пені в сумі 6885,25 грн.
Податковий борг з військового збору виник на підставі самостійно поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи та в результаті нарахування пені в сумі 0,05 грн.
З метою стягнення податкового боргу ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове зобов'язання згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Приписами пункту 46.1. статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (п. 49.2 ст. 49 ПК України ).
Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Пунктом 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до п. 177.5 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України).
Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Однак, відповідач не сплатив визначену суму грошового зобов'язання відповідно до поданих податкових декларацій, в результаті чого виник податковий борг.
Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Податкові повідомлення-рішення № 0009445706 від 11.04.2019 та № 0058555405 від 00035285705 від 13.12.2019 були вручені відповідачеві, що підтверджується підписом останнього на таких рішеннях. Доказів оскарження чи скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суду не надано.
Відповідно до ст. 129 ПК України після встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня, таким чином, за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору відповідачеві була нарахована пеня.
У зв'язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань, контролюючим органом вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 59.3 та п.59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так, відповідачеві 18.07.2014 була вручена податкова вимога форми "Ф" № 1640-02 від 18.07.2014 на загальну суму 6502,69 грн.
Відповідно до вимог п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору в сумі 25847,87 грн. Станом на день розгляду справи в суді вказана заборгованість в добровільному порядку відповідачем не погашена.
Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.
Підпункт 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України передбачає право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Згідно з вимогами п.п. 95.2, 95.4 ст. 95 ПК України стягнення коштів з платника податків проводиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надсилання такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань 28.09.2020 до реєстру внесено запис 2001670060009000510 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним рішенням.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Аналогічна норма міститься у ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України.
Відповідно до підпункту 65.10.8 пункту 65.10 статті 65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Отже, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити борг, який виник у нього за час зайняття підприємницькою діяльністю.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу у встановлені законодавством строки до бюджету відповідач не сплатив, наявність у нього податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та доцільність задоволення позову.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 139 КАС України, судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг у сумі 25847,87 грн. (двадцять п'ять тисяч вісімсот сорок сім гривень вісімдесят сім копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (21028 м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 43142454);
Відповідач: фізична особа ОСОБА_1 (24357, Вінницька область, Тростянецький район, с.Ободівка, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович