(заочне)
Провадження № 2/510/200/20
Справа № 510/1027/19
03.11.2020 року м. Рені Одеської області
Ренійський районний суд Одеської області у складі
головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.
при секретарях Міхайліченко В.О., Пройка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійського відділення поліції Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеській області /треті особи, що не заявляють самостійних вимог - Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, Ізмаїльська місцева прокуратура Одеської області/ про визнання недійсною інформації, -
встановив:
Представник позивача звернулась до суду з позовом до Ренійського відділення поліції Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеській області /треті особи, що не заявляють самостійних вимог - Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, Ізмаїльська місцева прокуратура Одеської області/ про визнання недійсною інформації, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач звернувся до Департаменту інформаційних технологій (згідно із наказом МВС від 13 листопада 2017 року № 921 перейменовано на Департамент інформатизації) Міністерства внутрішніх справ України для отримання інформації про відсутність у нього судимостей з метою оформлення на роботу.
Згідно довідки наданої Департаментом інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України (серія ІАА № 0223600), за обліками МВС позивач на території України станом на 25 липня 2017 року не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Разом з тим є особою, яку 08 грудня 2014 року Ізмаїльською місцевою прокуратурою Одеської області повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, кримінальне провадження № 12014160400000632 від 07 грудня 2014 року. Направлено до суду з обвинувальним актом 08 лютого 2016 року кримінальне провадження повернено на додаткове розслідування. Відомості про результати судового розгляду до МВС не надходили.
Позивач зазначає, що у вищевказаній довідці вказано невірну інформацію з огляду на наступне.
08 грудня 2014 року позивачу було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України. Разом із тим, в ході досудового розслідування позивачу було змінено підозру та 07 лютого 2015 року повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
07 лютого 2015 року прокурором Ренійського району Одеської області Мараховським І.П. було постановлено про закриття кримінального провадження у зв'язку із відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Таким чином кримінальне провадження відносно позивача було закрито а інших обвинувальних актів до Ренійського районного суду Одеської області не надходило. Тому позивач вважає вказану інформацію у довідці Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України (серія ІАА № 0223600) недостовірною, у зв'язку із чим звернувся із позовом до суду.
Позивач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, про дату, час та місце проведення судового засідання сповіщався належним чином, до суду надійшла заява від представника позивача - адвоката Златі Н.С., відповідно до якої вона просить розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.
Представник Ренійського відділення поліції Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеській області, у судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, про дату, час та місце проведення судового засідання сповіщався належним чином. Відзиву на позовну заяву не надано.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, у якій вказано, що у ДІ МВС України не передбачені кошти державного бюджету на оформлення відрядження та прийняття участі у судовому засіданні представника ДІ МВС України, а тому він просить розглядати справу за його відсутності. Пояснень стосовно позовних вимог надано не було.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Ізмаїльської місцевої прокуратури у судове засідання не з'явився, надав суду лист, в якому зазначив, що Ізмаїльська місцева прокуратура не є належним учасником по справі.
Відповідно до ст. 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
За приписами ч. 1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, саме останній є процесуальною особою, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов) звернувшись при цьому до суду.
При цьому, чинним законодавством не передбачений порядок виключення та заміна третьої особи з кола учасників справи.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Оскільки судової розгляд справи було неодноразово перенесено на іншу дату з причини не явки представника відповідача, який був належним чином повідомлений, до судового засідання, суд, для недопущення порушення законних прав позивача, вважає за можливим розглянути справу без представника Ренійського відділення поліції Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеській області.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Дійсно, як встановлено у судовому засіданні, позивач звернувся до Департаменту інформаційних технологій (відповідно з наказом МВС від 13 листопада 2017 року № 921 перейменовано на Департамент інформатизації) Міністерства внутрішніх справ України для отримання інформації про відсутність у нього судимостей з метою оформлення на роботу.
Згідно довідки наданої Департаментом інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України (серія ІАА № 0223600), за обліками МВС позивач на території України станом на 25 липня 2017 року не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Разом з тим є особою, яку 08 грудня 2014 року Ізмаїльською місцевою прокуратурою Одеської області повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, кримінальне провадження № 12014160400000632 від 07 грудня 2014 року. Направлено до суду з обвинувальним актом 08 лютого 2016 року кримінальне провадження повернено на додаткове розслідування. Відомості про результати судового розгляду до МВС не надходили.
Однак, 08 грудня 2014 року позивачу було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України. Разом із тим, в ході досудового розслідування позивачу було змінено підозру та 07 лютого 2015 року повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
07 лютого 2015 року прокурором Ренійського району Одеської області Мараховським І.П. було постановлено про закриття кримінального провадження у зв'язку із відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Таким чином кримінальне провадження відносно позивача було закрито. Судом встановлено що відносно позивача за період з часу який зазначений у довідці, а саме з 2014 року по 02 квітня 2019 року, кримінальні справи або кримінальні провадження у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходили та не розглядались, що вбачається із довідки Ренійського районного суду Одеської області від 06 травня 2019 року.
Відповідно до ст.34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або у інший спосіб, на свій вибір. Разом з тим, відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Частина 4 статті 32 Конституції України гарантує кожному судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї родини та права вимагати вилучення такої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої збором, зберіганням та розповсюдженням такої недостовірної інформації.
Згідно з ч.1ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Частина 5 статті 277 України встановлює, що якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.
У відповідності до ст.1 Закону України (далі - ЗУ) «Про інформацію» під інформацією розуміють документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
Таким чином, інформацією, що не відповідає дійсності, є такі відомості, які вказують на факти, що не існували в дійсності або існували не в такому вигляді, як про це зазначають такі відомості.
У відповідності до п.15 Постанови ПВСУ від 27 лютого 2009 року № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення цією особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що інформація викладена у довідці наданої Департаментом інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України (серія ІАА № 0223600) не відповідає дійсності, а тому позовна заява підлягає частковому задоволенню в частині визнання недійсною інформації, що знаходиться в базі даних Департаменту інформатизації (Департаменту інформаційних технологій) Міністерства внутрішніх справ України щодо наявності відносно позивача кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розсілдувань за № 120141604000000632 від 07 грудня 2014 року, станом на 25 липня 2017 року.
Позивачем у позові та під час розгляду справи не заявлялись вимоги про відшкодування судових витрат, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для покладення цих витрат на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 53, 58, 81, 89, 133, 141, 247, 258, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Ренійського відділення поліції Ізмаїльського відділу поліції ГУНП в Одеській області /треті особи, що не заявляють самостійних вимог - Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, Ізмаїльська місцева прокуратура Одеської області/ про визнання недійсною інформації - задовольнити частково.
Визнати таким, що не відповідає дійсності, інформації яка знаходиться в базі даних Департаменту інформатизації (Департаменту інформаційних технологій) Міністерства внутрішніх справ України, щодо наявності відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розсілдувань за № 120141604000000632 від 07 грудня 2014 року, станом на 25 липня 2017 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова