Справа №522/14230/20
Провадження №2-о/522/340/20
11 листопада 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Донцова Д.Ю.,
при секретарі судового засідання - Смоковій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересова особа: Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-
До Приморського районного суду м. Одеси 26.08.2020 року з заявою звернувся ОСОБА_1 про встановлення факту належності заявнику правовстановлюючого документу, а саме свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради від 28 січня 2000 року №2-2008.
Вимоги обґрунтовані тим, що 28.01.2000 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради видано свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 на 738/100 частин та ОСОБА_3 на 262/100 частин. При видачі свідоцтва про право власності на квартиру було допущено помилку, яка перешкоджає заявнику зареєструвати свою власність, володіти, користуватися та розпоряджатися власністю на свій розсуд. Так, в свідоцтві про право власності на квартиру по батькові заявника зазначено як « ОСОБА_3 », що не збігається із записом в паспорті громадянина України, в якому по батькові заявника зазначено як « ОСОБА_1 ». Вважає, що причина невірного написання його по батькові виникла з невірним перекладом з російської мови на українську мову. Внаслідок цієї помилки, на даний час виникла певна невідповідність між документом, що посвідчує його особу, та правовстановлюючими документами, у зв'язку з чим заявник змушений був звернутися до суду з зазначеною заявою про встановлення факту належності йому свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради від 28 січня 2000 року №2-2008 на право часткової власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.08.2020 року відкрито провадження у справі.
Заявник у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги просив задовольнити.
Заінтересована особа - представник Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради у судове засідання не з'явився,про дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 11.11.2020 року.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28.01.2000 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , яке посвідчує, що об'єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 (рішенням Одеської міської ради №4857-IV від 09.11.2005 року перейменовано на АДРЕСА_2 , дійсно належить: ОСОБА_2 на 738/1000 частин квартири, ОСОБА_3 на 262/1000 частин квартири на праві приватної власності.
Вказане свідоцтво видане на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради №173 від 28.01.2020 року про видачу свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та технічного паспорту від 28.10.1999 року на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В наданих суду свідоцтві про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 28.01.2000 року по батькові заявника зазначено як « ОСОБА_3 ».
Проте, заявником суду було надано копію паспорту серії НОМЕР_2 виданого Портофранківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 11.09.2009 року, в якому по батькові заявника зазначено як « ОСОБА_1 ».
У зв'язку з вказаними розбіжностями в написанні по батькові заявника в паспорті та в правовстановлюючих документах, а саме: в свідоцтві про право власності на квартиру, заявник не може реалізувати своє право власника, що перешкоджає зареєструвати його власність, володіти, користуватися та розпоряджатися нею на свій розсуд.
Рішенням Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради №50815767 від 27.01.2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у державній реєстрації права приватної власності об'єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Рішення обґрунтоване тим, що оскільки із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернувся ОСОБА_1 , а свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру видане ОСОБА_3 , у зв'язку з наявністю розбіжностей у по батькові особи з заявою звернулась неналежна особа.
Вказані невідповідності написання по батькові заявника « ОСОБА_3 » в свідоцтві про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 28.01.2000 року та написанні по батькові заявника « ОСОБА_1 » виникли по причині невірного перекладу по батькові заявника з російської мови на українську мову, які виправити на даний час неможливо.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Згідно ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України, суди розглядають справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з подальшими змінами) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995, №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.256 ЦПК (у новій редакції ЦПК України відповідно норма міститься у ст. 315) факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Метою встановлення даного факту є те, що без факту належності правовстановлюючого документу заявник не матиме змоги розпоряджатися своїм майном, а саме 262/1000 частин квартири АДРЕСА_1 .
Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючих документів які, необхідні заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту. Оскільки даний факт підтверджується письмовими доказами по справі, суд вважає, що є підстави для задоволення заяви і встановлення факту належності заявнику свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради №2-2008 від 28 січня 2000 року, яке посвідчує, що об'єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 (рішенням Одеської міської ради №4857-IV від 09.11.2005 року перейменовано на АДРЕСА_2 , в частці 262/1000 частин квартири на праві приватної власності належить ОСОБА_3 .
Обставин, які б давали підстави сумніватись у такому висновку - судом не встановлені.
Встановлення вказаного факту має юридичне значення для заявника, який через розбіжності в написанні свого по батькові в зазначеному документі та в документі, який посвідчує особу, не може в повному обсязі реалізувати свої права як власника. Тому суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 89, ч.1 ст.223, ст.247, 258-259, 263-264, 265, 268, 293, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересова особа: Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради №2-2008 від 28 січня 2000 року, яке зареєстровано та записано в реєстрову книгу за №208, стр. 22, кн. 359пр від 25.02.2000 року, на право спільної часткової власності на 262/100 частин квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 11.11.2020 року.
Суддя Д.Ю. Донцов