Справа №521/18654/20
Провадження № 2-з/521/294/20
11 листопада 2020 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйок І.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним -
10.11.2020 року позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом.
Разом з позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним , шляхом:
- накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо внесення записів про державну реєстрацію права власності, іпотеки, обтяження, а також будь-які інші реєстраційні дії щодо на квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог, заявниця посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову, тягне за собою реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Суд дослідивши матеріали справи вважає, що дана заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст. 1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції. Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту з національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд, одним з аспектів, якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що 22.03.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду міста Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою, про що 01.04.2019 року було відкрито провадження по справі
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 25.03.2016 року було укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 було передано грошову суму в розмірі 13000 доларів США, які останній зобов'язався повернути в строк до 25.03.2016 року. Всупереч даному зобов'язанню, ОСОБА_2 по теперішній час суму позики не повернув, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що складається з основної суми боргу в розмірі 353080 гривень, штрафу за невиконання зобов'язання у розмірі 10621 гривень, процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 167161,40 гривень.
Далі заявниця зазначає, що ОСОБА_2 , отримавши копію ухвали про відкриття провадження по справі та будучи обізнаним про призначення підготовчого судового засідання на 16.05.2019 року, звернувся 14.05.2019 року до суду із клопотанням про перенесення розгляду справи. Обґрунтовуючи вказане клопотання, ОСОБА_2 послався на те, що не зможе бути присутнім у судовому засіданні, у зв'язку з перебуванням за межами міста Одеси. Проте, як згодом було встановлено, 16.05.2019 року ОСОБА_2 , в дійсності перебував в місті Одеса, у зв'язку з укладенням договору дарування квартири АДРЕСА_1 , за яким ОСОБА_2 подарив, а ОСОБА_3 прийняв в дар зазначену квартиру. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С., за реєстром № 863.
З приводу зловживання процесуальними правами, ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 18.06.2019 року було зазначено, що заява про відкладення судового засідання, подавалась відповідачем для затягування судового процесу з метою відчуження усього належного йому майна, у зв'язку з чим, з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету стягнуто штраф в розмірі 5236 гривень. Постановою Одеського апеляційного суду від 04.11.2020 року, ухвалу суду першої інстанції було змінено, та зазначено, що із змісту заяви ОСОБА_2 від 14.05.2019 року вбачається що йому було безумовно відомо, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться справа № 521/4838/19 за позовом ОСОБА_1 до нього про стягнення заборгованості за розпискою. Дії ОСОБА_2 по відчуженню свого нерухомого майна до розгляду справи по суті можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд вважає їх такими, що направлені на перешкоджання виконання можливого судового рішення та визнає їх зловживанням процесуальними правами, що суперечать завданню цивільного судочинства, за які з ОСОБА_2 підлягає стягненню максимальний штраф, встановлений ст. 148 ЦПК України.
Механізм ефективного захисту порушеного права у вказаних спірних правовідносинах полягає в тому, що в разі задоволення позову про визнання договору недійсним, право власності на спірну квартиру набуде ОСОБА_2 . За таких обставин, в разі набуття законної сили рішенням суду у справі №521/4838/19 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , вимоги ОСОБА_1 можуть бути задоволені за рахунок вартості вказаного нерухомого майна.
У випадку визнання судом договору дарування між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним та подальше відчуження ОСОБА_3 вказаної квартири на користь третіх осіб, це, по-перше, може порушити права третіх осіб, які будуть необізнані про юридичну долю вказаного майна при його придбанні, по-друге, може призвести до необхідності включення нових власників до суб'єктного складу вказаного спору, по-третє, може унеможливити ухвалення рішення суду за вказаним суб'єктним складом та заявленими вимогами.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 п. 1 та ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Суд вважає, що зустрічне забезпечення у даній справі не підлягає застосуванню.
Суд встановив, що заявлений позивачкою вид заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним в рамках даної справи та співмірним із заявленими вимогами. Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як невжиття даного виду забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення у разі відчуження відповідачем вказаного майна на користь третіх осіб.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153-154, 260, 263 ЦПК України, СУД -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Заборонити державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо внесення записів про державну реєстрацію права власності, іпотеки, обтяження, а також будь-які інші реєстраційні дії щодо на квартири АДРЕСА_1 .
Зустрічне забезпечення не застосовувати.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
СУДДЯ: І.А. Бобуйок