04 листопада 2020 року м. ТернопільСправа № 921/429/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
за участю секретаря судового засідання: Бурда З.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", вул. Мечникова, 16-А, м. Київ, 01601.
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Леньків Петра Володимировича, с. Косів, Чортківський район, Тернопільська область, 48511, серія та номер паспорта НОМЕР_1 .
про: стягнення 66176 грн 28 коп., з яких 50643 грн 45 коп. - основного боргу, 12801 грн. 02 коп. - сума пені, 1352 грн 55 коп. - індекс інфляції, 1379 грн 26 коп. - 3% річних.
За участю представників:
позивача: Терещук Божена Сергіївна - заступник директора Тернопільської філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", довіреність №14/20-66-20 від 11.08.20, присутня до виходу суду в нарадчу кімнату
відповідача: не з'явився
Суть справи.
Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Леньків Петра Володимировича про стягнення 66176 грн 28 коп., з яких 50643 грн 45 коп. - основного боргу, 12801 грн. 02 коп. - сума пені, 1352 грн 55 коп. - індекс інфляції, 1379 грн 26 коп. - 3% річних.
Підставою позову позивач визначає невиконання відповідачем зобов'язань з оплати за черговий лізинговий платіж на виконання умов договору прямого лізингу № 19-14-44 пл-стс/648 від 31.12.2014.
При цьому позивач посилається на ст.ст.526,530,534,611,625 Цивільного кодексу України 193 Господарського кодексу України.
Ухвалою від 03.07.2020 позовну заяву №14/408 від 04.06.2019 (вх.№488 від 26.06.2019) залишено без руху.
Ухвалою від 22.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено у справі підготовче засідання на 31.07.2019 на 15 год 40 хв.
Ухвалою суду від 31.07.2020 відкладено підготовче засідання на 14.09.2020 на 12 год 00 хв.
Ухвалою від 14.09.2020 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2020 року на 14 год. 00 хв.
22.09.2020 судом оголошено судове засідання по даній справі відкритим.
Ухвалою суду (протокольна) від 22.09.2020 відкладено розгляд справи на 12.10.2020 на 12 год.00 хв.
Ухвалою суду від 08.10.2020 перенесено слухання справи призначене на 12.10.2020 на 12 год 00 хв. на 19.10.2020 на 14 год. 15 хв.
Ухвалою суду від 28.10.2020 призначено судове засідання на 04.11.2020 на 12 год 00 хв. (оскільки судове засідання 19.10.2020 на 14 год. 15 хв. не відбулось в зв'язку із перебуванням судді у відпустці з 12.10.2020 по 27.10.2020 згідно наказу №207-в від 05.10.2020).
В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
12.10.2020 через канцелярію суду від представника позивача поступили письмові пояснення № без номера від без дати (вх.№7159) щодо наявності сум боргу на які нараховується пеня, інфляційні нарахування, 3 % річних (31262,65 грн., 54482,85 грн., 51923,25 грн.(по розрахунку доданому до позовної заяви), на виконання вимог п.2 ухвали Господарського суду Тернопільської області.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.07.2020 та призначення підготовчого засідання на 31.08.2020 на 15 год. 40 хв. відповідач отримав 03.08.2020, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.
А відтак, суд вважає, що відповідач проінформований про розгляд справи в Господарському суді Тернопільської області.
Згідно п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Ухвалу суду від 14.09.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.09.2020 на 14 год. 00 хв. отримано відповідачем 21.09.2020, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.
Суд зазначає про те, що в даному випадку має місце повторна неявка в судове засідання представника відповідача (представник відповідача не з'явився в судове засідання 22.09.2020).
А відтак, в силу п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представника відповідача.
Відповідач відзив на позов до матеріалів справи не подав.
Згідно ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи не подання відповідачем відзиву на позов у встановлений судом строк, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши доводи та аргументи сторін, заслухавши представника позивача, встановив наступні фактичні обставини.
31.12.2014 року між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (надалі Лізингодавець) м. Київ та фізичною особою - підприємцем Леньків Петром Володимировичем, жителем с. Косів Чортківського району Тернопільської області (надалі Лізингоодержувач) було укладено Договір прямого лізингу № 19-14-44 пл-стс/648 (надалі Договір лізингу).
Згідно умов Договору Позивач зобов'язувався передати Лізингоодержувачу Предмет лізингу, який було придбано за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Порядком використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу, та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року №1904, який знаходиться у користуванні ТОВ "ДПЗКУ-МТС" Київська область на умовах договору фінансового лізингу №10-11-83 стс-фл/376 від 15.06.2011 р і його було повернено Лізингодавцю (п. 2.1. Договору).
Пунктом 2.2 Договору сторони передбачили, що строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між Сторонами (далі - Акт), що укладається у 4 (чотирьох) автентичних примірниках.
Згідно Додатку №1 до договору прямого лізингу (Найменування, кількість, ціна і вартість Предмету лізингу) предметом лізингу є Зернозбиральний комбайн КЗС-812СХ вартістю 821 700,46 грн.
За користування Предметом лізингу Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають (п. 4.1. Договору):
- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 11 (одинадцять) відсотків його вартості, включаючи ПДВ, на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки предмета лізингу;
- комісію за організацію поставки Предмета лізингу в розмірі 2 (двох) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;
- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;
- комісію за супроводження договору в розмірі 7% (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартістю Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартістю.
Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що з моменту підписання акта Лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує Лізиногодавцю чергові лізингові платежі, що включають:
- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;
- комісію за супроводження Договору у розмірі, визначеному п.4.1 даного Договору;
- комісію за організацію поставки Предмета лізингу у розмірі, визначеному пунктом даного Договору, яка сплачується разом зі сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" наступним чином: 90% сплачуються разом зі сплатою першого чергового лізингового платежу, 10% сплачуються разом зі платою другого чергового платежу.
Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості Предмета лізингу та сплати комісії за супроводження Договору кратна 6 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 6 місяців з дати підписання Акта, подальші платежі - через кожні 6 місяців.
Між сторонами складено Графік сплати лізингових платежів (Додаток 2 до договору № 19-14-44 пл-стс/648 від 31.12.2014).
Оцінивши подані сторонами докази на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, при цьому виходячи із наступного.
За своїм змістом і правовою природою, укладений між сторонами 31.12.2014 року договір № 19-14-44 пл-стс/648 є договором фінансового лізингу, в якому сторони досягли згоди по всіх істотних умовах, визначили взаємні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Як визначається в ч. 2 ст. 292 Господарського кодексу України залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
За приписами ст. ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовим лізингом є вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач свої зобов'язання згідно Договору виконав належним чином та передав відповідачу по Акту приймання-передачі від 31.12.2014 року зернозбиральний комбайн КЗС-812СХ, зав. №370 загальною вартістю 821 700,46 грн. (копія Акту знаходиться в матеріалах справи).
Згідно п. 3.4.3 Договору, відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.
Рішенням від 15.09.2015 по справі №921/764/15-г/10 та рішенням від 25.03.2016 по справі №921/125/16-г/10 стягнуто з відповідача на користь позивача чергові лізингові платежі (копії рішень знаходяться в матеріалах справи).
Разом з тим, відповідач черговий лізинговий платіж №10 не сплатив та допустив виникнення основного боргу в сумі 50 643 грн 45 коп. А відтак, позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості по договору 19-14-44 пл-стс/648 від 31.12.2014 в судовому порядку.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, у зобов'язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов'язання, презюмується і саме на неї покладається обов'язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання (Правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 13.11.2019 у справі №908/1399/17).
Відповідачем не доведено відсутності порушення ним зобов'язань за договором №19-14-44 пл-стс/648 від 31.12.2014, так і відсутності своєї вини у такому порушенні - зокрема, ним не надано доказів своєчасної і повної оплати чергового лізингового платежу №10 в сумі 50 643 грн 45 коп не пізніше 31.12.2019 (через кожні шість місяців з дати підписання Акта приймання-передачі) згідно Графіку сплати лізингових платежів (Додаток 2) відповідно до умов такого договору до звернення позивача до суду з даним позовом.
Разом з тим, під час здійснення підготовчого провадження відповідачем було сплачену основний борг в сумі 50 643 грн. 45 коп. (30.07.2020 - 14077 грн. 78 коп. (комісія за супроводження договору), 30.07.2020 - 36565 грн. 67 коп. (сума відшкодування частини вартості техніки)), на підтвердження чого позивачем надано 22.09.2020 супровідним листом № без номера від без дати (вх.№6538) докази сплати: банківські виписки з рахунку позивача, видані відділенням №7 Публічного Акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк».
Згідно п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
А відтак, оскільки основний борг в сумі 50643 грн. 45 коп відповідачем сплачено, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 50643 грн. 45 коп. основного боргу.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 12801 грн. 02 коп. - пені за періоди нарахування:
- з 09.02.2018 по 15.03.2018 на суму боргу 31 262 грн. 65 коп.;
- з 03.07.2018 по 16.07.2018 на суму боргу 54 482 грн. 85 коп.;
- з 02.07.2019 по 24.11.2019 на суму боргу 51 923 грн. 25 коп.;
- з 03.01.2020 по 26.05.2020 на суму боргу 50 643 грн 45 коп.
Відповідно ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно п.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом з врахуванням ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, п.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" здійснено перерахунок пені, за результатами якого сума пені за період прострочення складає 12801 грн 02 коп. (результати перерахунку знаходиться в матеріалах справи).
А відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 12801 грн. 02 коп. - пені підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать нормам чинного законодавства та неоспорені відповідачем.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1352 грн 55 коп. - індекс інфляції за період: лютий 2018 - лютий 2018 на суму боргу 31262 грн. 65 коп.; липень 2019 - листопад 2019 на суму боргу 51923 грн. 25 коп.; січень 2020 - квітень 2020 на суму боргу 50643 грн. 45 коп., та 1379 грн 26 коп. - 3% річних за періоди: з 09.02.2018 по 15.03.2018 на суму боргу 31262 грн. 65 коп.; з 03.07.2018 по 16.07.2018 на суму боргу 54482 грн. 85 коп.; з 02.07.2019 по 24.11.2019 на суму 51923 грн 25 коп.; з 03.01.2020 по 26.05.2020 на суму 50643 грн 45 коп.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перерахувавши заявлену до стягнення суму - індексу інфляції (результати перерахунку знаходяться в матеріалах справи), суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення 1349 грн 73 коп. - індекс інфляції задовольнити як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать нормам чинного законодавства та неоспорені відповідачем.
В частині позовних вимог щодо стягнення 02 грн 82 коп. - індекс інфляції в позові відмовити.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1379 грн 26 коп. - 3% річних.
Перерахувавши заявлену до стягнення суму - 3% річних (результати перерахунку знаходяться в матеріалах справи), суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення 1377 грн 61 коп. - 3% річних задовольнити як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать нормам чинного законодавства та неоспорені відповідачем.
В частині позовних вимог щодо стягнення 01 грн. 65 коп - 3% річних в позові відмовити.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судовий збір.
Враховуючи приписи пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, п.2 ч.1 ст.231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Леньків Петра Володимировича, с. Косів, Чортківський район, Тернопільська область, 48511, серія та номер паспорта НОМЕР_1 (відомості про реєстраційний номер облікової картки фізичної особи-платника податків відсутні), на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", вул. Мечникова, 16-А, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 30401456:
-12 801 грн.02 коп. - пені,
-1349 грн 73 коп. - індекс інфляції,
-1377 грн 61 коп. - 3% річних.
- 2101 грн. 85 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.
3.Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 50643 грн. 45 коп. основного боргу.
4.В частині позовних вимог щодо стягнення:
-02 грн 82 коп. - індекс інфляції,
-01 грн. 65 коп - 3% річних
в задоволенні відмовити.
4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5.Копію рішення направити сторонам по справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено: 12 листопада 2020 року.
Суддя С.О. Хома