вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"02" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/1985/20
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д., за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМАГРО» (13336, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Половецьке, вул. Центральна, 41, код 33009712)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажбуд» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85-А, код 39106787)
про визнання недійсним договору
за участю представників:
позивача - Телющенко П.П.;
відповідача - не з'явились.
встановив:
До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРМАГРО» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажбуд» про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1011/1 від 10.11.2017.
Водночас у позовній заяві ТОВ «НОРМАГРО» в порядку, передбаченому ст. ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), повідомляло суд про те, що орієнтовний розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000,00 грн. Остаточний розмір та докази понесення таких витрат будуть подані позивачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення по даній справі.
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2020 у справі № 911/1985/20 позов задоволено повністю.
19.10.2020 представник позивача звернувся Господарського суду Київської області з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМАГРО» витрат на правову (правничу) допомогу. До вказаної заяви позивачем були додані докази понесення таких витрат.
Положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, судом встановлено, що при подані доказів на підтвердження понесених судових витрат представником позивача дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
З наведених вище положень Господарського процесуального кодексу України слідує, що судом може бути ухвалено додаткове рішення без виклику учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2020, в порядку ст. 221 ГПК України, призначено судове засідання для розгляду даної заяви на 02.11.2020. Явку представників сторін визнано не обов'язковою.
В судове засідання 02.11.2020 повноважний представник відповідача не з'явився.
Дослідивши матеріали поданої заяви про ухвалення додаткового рішення по справі №911/1985/20, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Такі висновки суду підтверджується правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним у постановах від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.
Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої сторонами домовленості.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.
Згідно ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (зі змінами та доповненнями) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
15 квітня 2020 року між позивачем та Адвокатським об'єднання «Акторіс» було укладено договір №15/04 про надання правової допомоги.
Також 01.07.2020 року між АО «Акторіс» та ТОВ «НОРМАГРО» було укладено Додаток №2 до Договору про надання правової допомоги №15/04 від 15.04.2020 року, пунктом 2 Додатку №2 сторони обумовили, що ТОВ «НОРМАГРО» доручає Об'єднанню здійснити захист його інтересів, а саме підготовити та подати до Господарського суду позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу №1011/1 від 10.11.2017 року, який був укладений між ТОВ «Нормагро» та ТОВ «Агромонтажбуд» та супроводжувати дану справу увесь період її розгляду в Господарському суді Київської області. Обсяг повноважень який Клієнт надає Об'єднанню в межах розгляду даної справи вказаний в п. 2.1. Договору про надання правової допомоги №15/04 від 15.04.2020 року.
Пунктом 4 Додатку №1 до Договору про надання правничої (правової) допомоги, сторони визначили, вартість послуг Об'єднання.
Згідно пункту 5 Додатку №2 сторони встановили, що оплата наданих послуг з здійснюється після підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.
Представництво інтересів відповідача у суді здійснювалося адвокатом Телющенком Павлом Петровичем на підставі ордеру на надання правової допомоги серія КС № 571299 від 17.004.2020 року, копія якого міститься в матеріалах справи.
16.10.2020 року між ТОВ «Агромонтажбуд» та АО «Акторіс» було підписано Акт приймання-передачі правової допомоги. Відповідно до якого сторони визначили, що вартість наданої правової допомоги згідно Додатку №2 від 01.07.2020 року до Договору про надання правової допомоги №15/04 від 15.04.2020 року становить 24 000,00 гривень.
19.10.2020 року ТОВ «НОРМАГРО» сплатило на користь АО «Акторіс» 24 000,00 гривень згідно акту приймання-передачі правової допомоги від 16 жовтня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням № 72 від 19.10.2020, копію якого долучено до заяви про ухвалення додаткового рішення.
Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиції правовим висновкам суду, відображеним у рішенні, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, доведеним та співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами.
Як передбачено ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у встановленому процесуальним законом порядку відповідного клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не подав.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМАГРО» про ухвалення додаткового рішення у справі №911/1985/20.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМАГРО» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажбуд» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромонтажбуд» (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85-А, код 39106787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМАГРО» (13336, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Половецьке, вул. Центральна, 41, код 33009712) 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складено 12.11.2020.
Суддя Т.Д. Лилак