465/3285/16-ц
2/465/1071/20
Іменем України
02.11.2020 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Кузь В.Я.
при секретарі Левицькому М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2016 року у цивільній справі №465/3285/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 624,25 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять чотири гривні 25 коп.) та суму сплаченого судового збору в розмірі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).
Не погоджуючись з даним рішенням, 17 січня 2017 року відповідачами, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подано заяву про перегляд заочного рішення від 31 жовтня 2016 року.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2017 року заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 31.10.2016 року у справі №465/3285/16-ц скасовано.
Підстави такого рішення викладені в ухвалі.
15 серпня 2017 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог (том 1, а.с.148), згідно якої він просить стягнути солідарно з боржників заборгованість за кредитом в розмірі 9 854 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) гривень 12 коп., проценти за користування кредитом в розмірі 5 252 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят дві) гривень 36 коп., пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом в розмірі 13 511 (тринадцять тисяч п'ятсот одинадцять) гривень 32 коп., пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 3 867 (три тисячі вісімсот шістдесят сім) гривень 91 коп., суму сплаченого судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 коп.
15 травня 2019 року відбувся повторний авторозподіл справи та на підставі розпорядження керівника апарата справу передано для розгляду судді, визначеному у порядку, передбаченому ст. 35 КПК України.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 02 серпня 2019 року судова справа прийнята до провадження суддею Кузем В.Я. з урахуванням рішення зборів суддів Франківського районного суду м. Львова від 25 липня 2019 року, яким підтверджено рішення від 13.05.2019 року.
Представник позивача в судовому засіданні 01.10.2020р., яке проводилось в режимі відеоконференції, позов підтримав, просив такий задоволити, вказував на те, що відповідач не виконує зобов'язання по кредитному договору і надалі, станом на день розгляду справи заборгованість не погашена.
Представник відповідачів в судовому засіданні позов заперечила, повідомила суд, що долучить докази в спростування позовних вимог позивача, на подачу яких судом протокольною ухвалою встановлено строк до 19.10.2020р.
В чергове судове засідання учасники судового процесу не прибули, хоч належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи. Представник відповідачів через електронну пошту суду подала заяву про перенесення розгляду справи у зв'язку з тим, що у відповідача ОСОБА_1 виявлено Covid - 19, що підтверджується результатом ПЛР - тесту. Разом з тим, сама представник відповідачів та відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, жодних підтверджуючих документів наявності хвороби чи перебування на самоізоляції не надали, як і не подали клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконфереції, вимогу суду в строк до 19.10.2020р. подати усі наявні докази не виконали. За таких обставин, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності відповідачів та представника відповідачів, виходячи з положень п.2 ч.2 ст. 43 ЦПК України щодо сприяння учасниками судового процесу своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, ч.1 ст.44 ЦПК України щодо обов'язку учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається, ст. 210 ЦПК України щодо строків розгляду справи.
Суд, з урахуванням фактичних обставин, строків розгляду справи, вважає за можливе провести розгляд справи без участі учасників судового процесу.
У відповідності до вимог п.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 жовтня 2011 року між позивачем, Публічним акціонерним товариством «Дочірний банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк» та відповідачем 1, ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №007-Н/11/89/ФО, за умовами якого банк надав боржнику кредитні кошти в сумі 23 000 (двадцять три тисячі), а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 20.10.2016р. та щомісячно погашати кредит та проценти за користування кредитом згідно графіку. З метою забезпечення виконання зобов'язання відповідача 1, ОСОБА_1 за кредитним договором, 21 жовтня 2011 року між позивачем, Публічним акціонерним товариством «Дочірний банк Сбербанку Росії», правонаступником якого є ПАТ «Сбербанк» та відповідачем 2, ОСОБА_2 , укладено договір поруки № 007-Н/11/89/ФО/S-1, відповідно до умов якого, відповідач 2 зобов'язалась відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 його зобов'язань, що виникли із кредитного договору, в тому числі за повернення кредиту, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних
санкцій, передбачених кредитним договором. Відповідно до п.4.1. договору поруки, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель та боржник залишаються зобов'язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за основним договором не будуть виконані повністю.
В матеріалах справи міститься розрахунки заборгованості за кредитним договором №007-Н/11/89/ФО від 21.10.2011р. та виписки по особовим рахункам в період з 21.10.2011р. по 09.03.2016р. як підтвердження наявності заборгованості відповідачів перед позивачем. Дані документи відповідачами не спростовано, як і не спростовано факту отримання коштів та наявності заборгованості за кредитним договором.
Будь - яких інших доказів на спростування доводів позивача відповідачі не надали, у тому числі й при перегляді заочного рішення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачами неодноразово подавались клопотання та заяви про відкладення розгляду справи. Вимога суду у встановлений строк подати докази в спростування позовних вимог, відповідачами не виконана. Разом з тим, будь - які клопотання про витребування чи забезпечення доказів у справі відсутні.
Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до положень ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
П.6.4. договору поруки передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в письмовій формі і припиняється у випадку належного виконання позичальником або боржником усіх зобов'язань, передбачених в ст.2 цього договору, а також з інших підстав, передбачених законодавством України. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання.
Зважаючи на те, що договором поруки не встановлено строку припинення поруки у розумінні ст. 251 ЦК України, яка стосується визначення понять строку та терміну, слід застосувати приписи ч.4 ст. 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Так, згідно ч.4 ст.559 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Питання правильного застосування частини четвертої статті 559 ЦК України було також предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) та у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), за наслідками розгляду яких Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13 червня та 31 жовтня 2018 року виклала правовий висновок про відсутність підстав для відступлення від сталої
практики Верховного Суду України й Верховного Суду та вказала, що з огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачам скеровувались повідомлення - вимоги щодо наявності заборгованості по кредиту станом на 16.01.2016р. та повернення повної суми заборгованості за кредитним договором №007-Н/11/89/ФО від 21.10.2011р., які отримані відповідачами 19.01.2016р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. А тому позивач, використавши своє право, підставно звернувся до суду про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача 1 як основного боржника та відповідача 2 як поручителя, в строк, визначений законом, чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ч.1 ст.1048 ЦК України, надає позикодавцю право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно позиції Великої Палати Верховного суду, висловленій в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки
прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем доведено, що у відповідачів виникла заборгованість за кредитним договором. Для спростування доводів позову відповідачі не скористалися своїм правом подати відзив на позовну заяву, жодних належних і допустимих доказів, визначених законом, суду не надали.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведення перед судом їх переконливості.
За змістом ст. 210 ЦПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує, що право на доступ до суду, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
З огляду на викладене, слід прийти до висновку, що дії відповідачів щодо неподання доказів та небажання бути присутніми в судових засіданнях, є ні що інше як зловживання своїми
процесуальними правами, спрямованими на затягування розгляду справи з постановленням законного та обґрунтованого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 81, 89, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд -
Уточнені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства «Сбербанк» (м. Київ, вул. Володимирська 46, код ЄДРПОУ 25959784) заборгованість за кредитним договором, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 9 854 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) гривень 12 коп., проценти за користування кредитом в розмірі 5 252 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят дві) гривень 36 коп., пені за прострочення повернення заборгованості за кредитом в розмірі 13 511 (тринадцять тисяч п'ятсот одинадцять) гривень 32 коп., пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 3 867 (три тисячі вісімсот шістдесят сім) гривень 91 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства «Сбербанк» (м. Київ, вул. Володимирська 46, код ЄДРПОУ 25959784) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд, що ухвалив рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони у справі:
Позивач: Публічне акціонерне товариство «Сбербанк» (м. Київ, вул. Володимирська 46, код ЄДРПОУ 25959784);
Відповідач 1: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 );
Відповідач 2: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ).
Суддя В. Кузь