Білогірський районний суд Хмельницької області 30200 Хмельницька обл., смт Білогір'я, вул. Шевченка, 42, inbox@bg.km.court.gov.ua, Тел.(факс) 038 41 2 1444
Справа № 669/1019/20
Провадження № 1-кп/669/141/20
09 листопада 2020 року смт.Білогір'я
Білогірський районний суд Хмельницької області
в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 і його захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Білогір'я Хмельницької області кримінальне провадження № 12020245090000031 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сушівці Білогірського району Хмельницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ст. 335 КК України,
На виконання Указу Президента України №13/2020 від 16 січня 2020 року «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2020 році», розпорядження голови Хмельницької обласної державної адміністрації №219/2020-р від 28 лютого 2020 року «Про організацію в області чергових призовів громадян України на строкову військову службу у 2020 році», розпорядження голови Білогірської районної державної адміністрації №3/2020-р від 18 березня 2020 року «Про організацію в районі чергових призовів громадян України на строкову військову службу у 2020 році», ІНФОРМАЦІЯ_2 проводився призов на строкову військову службу громадян.
З 28 березня 2016 року, ОСОБА_4 , являючись громадянином України, у встановленому законом порядку перебував на військовому обліку призовників ІНФОРМАЦІЯ_3 та достовірно знав про те, що відповідно до ст.65 Конституції України, ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року, на нього, як на громадянина України, покладається обов'язок щодо, захисту Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України.
13 липня 2020 року під час проведення призову на строкову військову службу громадян, рішенням призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.77 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу по контракту, затвердженого 21 березня 2002 року постановою Кабінету Міністрів України №352, ОСОБА_4 визнано придатним за віком та станом здоров'я до проходження строкової військової служби в Збройних Силах України, особою яка не має прав та законних підстав, передбачених ст. ст. 17, 18 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на звільнення відстрочки від призову на строкову військову службу в Збройних Силах України.
29 вересня 2020 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , призовник ОСОБА_4 особисто ознайомившись, отримав під розпис повістку, яка зобов'язувала його 05 жовтня 2020 року о 11 год. 30 хв. з'явитися у ІНФОРМАЦІЯ_5 , для відправки на збірний пункт в територіальний центр комплектування, а звідти у військову частину.
Крім цього, 22 жовтня 2020 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , призовник ОСОБА_4 , особисто ознайомившись, отримав під розпис повістку, яка зобов'язувала його 23 жовтня 2020 року о 09 год. 00 хв. з'явитися у ІНФОРМАЦІЯ_5 , для відправки на збірний пункт в територіальний центр комплектування, а звідти у військову частину.
Однак, незважаючи на вище вказані обставини, 05 жовтня 2020 року та 23 жовтня 2020 року призовник ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про рішення призовної комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , достовірно знаючи про день та час явки до призовного пункту у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , а саме для відправки на збірний пункт в територіальний центр комплектування, а звідти до військової частини для проходження ним строкової військової служби, діючи умисно, в порушення вимог Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу по контракту, не бажаючи виконувати свій конституційний обов'язок, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилення від проходження строкової військової служби, без поважних причин не з'явився у вказаний у повістці день та час до ІНФОРМАЦІЯ_4 для подальшої відправки на збірний пункт в територіальний центр комплектування, а звідти у військову частину, що призвело до неповного комплектування команди призовників, тим самим ухилившись від призову на строкову військову службу.
Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст. 335 КК України як ухилення від призову на строкову військову службу.
Під час досудового розслідування між начальником Білогірського відділу Старокостянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12020245090000031 та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_4 і його захисником ОСОБА_5 03 листопада 2020 року укладена угода про визнання винуватості.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначене покарання за ст.335 КК України у виді обмеження волі на строк один рік з випробуванням з іспитовим строком.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що із запропонованим видом та мірою покарання згідний, цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. ч. 4, 6, ст. 474, ч. 2 ст. 473 КПК України, які йому були роз'яснені судом в ході підготовчого судового засідання. Також в підготовчому судовому засіданні обвинувачений беззастережно визнав свою вину та надав суду згоду на призначення узгодженого покарання, надав пояснення, в яких повністю підтвердив обставини, викладені у пред'явленому йому обвинуваченні.
На підставі пояснень обвинуваченого, суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом у відповідності до ч. 7 ст. 474 КПК України встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.
Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_4 в ухиленні від призову на строкову військову службу доведена і його дії вірно кваліфіковані за ст.335 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення кваліфікуються як кримінальний проступок.
Обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, щиро кається у вчиненні кримінального проступку і активно сприяв його розкриттю.
При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація діяння кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлено підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість не виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні, а тому при призначенні покарання ОСОБА_4 суд вважає, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають особі винного, загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_4 , його захисником ОСОБА_5 , і вважає, що узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Заходи забезпечення кримінального провадження до ОСОБА_4 не застосовувалися. Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, відсутні. Речові докази підлягають вирішенню відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.75,76,335 КК України, ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості від 03 листопада 2020 року, укладену між начальником Білогірського відділу Старокостянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12020245090000031 та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_4 і його захисником ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ст.335 КК України, та призначити узгоджене покарання у виді обмеження волі на строк 1 /один/ рік.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації і повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку.
Речові докази: особову справу призовника ОСОБА_4 №6/03.06.19 на 40 арк., запаковану у коричневий конверт, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, - повернути ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1