№2-а-544/10
23 квітня 2010 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Двірник Н.В.,
при секретарі - Шамієвій С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про зобов'язання вчинити певні дії,
20.01.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим, мотивуючи позов наступним. Позивач має статус особи, постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС та 2 групу інвалідності, у зв'язку із чим має право на перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року. Згідно Закону відповідач повинен був провести перерахунок пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, однак останнє зроблено не було. Позивач вважає такі дії незаконними, обґрунтовуючи свої доводи тим, що Закон №796-ХІІ має переважне значення перед іншими підзаконними актами, тому до виниклих правовідносин повинні бути застосовані положення загаданого Закону. Просить зобов'язати відповідача встановити та щомісячно сплачувати йому додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком; зобов'язати відповідача перерахувати і виплатити належний розмір додаткової пенсії з 23.05.2008 року по теперішній час.
До судового засідання з'явився позивач, позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений, у запереченнях на позов просить відмовити в його задоволенні.
Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності позивача на підставі наявних доказів у справі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, за наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як особа, що отримала інвалідність внаслідок аварії на Чорнобильської ЧАЕС, і належить до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи. За відповідачем встановлена друга група інвалідності, пов'язана з впливом аварії на ЧАЕС.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року № 107-VI внесені зміни в Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII), зокрема, частина четверта статті 54 та частина 1 статті 50 зазначеного Закону викладені в іншій редакції. Так, частиною 4 статті 54 нової редакції Закону передбачено, що для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, пенсії не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 статті 50 Закону у новій редакції передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Вказані положення Закону набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4,6-22,24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року № 107-VI зазначені положення Закону втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Зазначеним рішенням Конституційного Суду України визначено, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
З урахуванням викладеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування прав і свобод людини і громадянина.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли, внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діє з 22.05.2008 року - дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного Рішення, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону в редакції, що діє з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного Рішення особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю, зокрема, для інвалідів 2 групи у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст.. 53 Закону № 796-ХІІ, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, при розрахунку державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-XII, та додаткової пенсії, передбаченої ст. 50 зазначеного Закону застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» передбачений прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» передбачений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 жовтня - 498 грн., Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» з 1 листопада 2009 року встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірі 573 грн.
З наданої позивачем довідки вбачається, що пенсія позивачу сплачувалась у розмірі, меншому, ніж передбачено Законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 5 своєї постанови від 1 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам при розгляді справи необхідно виходити з того, що нормативно - правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження КМУ, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції так і Закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до положень статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, вимоги позивача про захист права на майбутнє задоволенню не підлягають, оскільки права позивача ще не порушені.
Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду 20.01.2010 року , що підтверджується вхідним штампом на першій сторінці позовної заяви, тобто з пропуском річного строку з моменту, коли позивач міг би дізнатися про порушення свого права, оскільки Рішення КС України №10-рп/2008 прийнято 22.05.2008 року та офіційно оприлюднене в червні 2008 рок.
Позивач у позовній заяві не просив відновити пропущений строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник відповідача у запереченнях наполягав на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Суд не вбачає поважних причин пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, а відтак захисту підлягає право позивача з 20.01.2009 року і по 23.04.2010 рік (з урахуванням часу ухвалення постанови).
Не підлягають задоволенню позовні вимоги про покладення зобов'язання на відповідача здійснювати нарахування та виплату зазначеної пенсії на майбутнє, оскільки захисту підлягають саме порушені права.
Враховуючи наведене, керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 9-12,17,71,72,99 ч.2, 94 ч.3, 160 ч.3, 162,167,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим перерахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 20.01.2009 року по 23.04.2010 року в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом на відповідний період, з вирахуванням вже сплачених сум за цей період.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
На постанову може бути подана апеляція в Апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя у порядку ст. 186 КАС України шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів із дня проголошення постанови і подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.В.Двірник