Справа № 2-995\10
26 квітня 2010 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючої судді: Тимошенко К.Г.,
при секретарі: Сорокіної Н.Є.,
з участю адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди і позовною заявою
ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування
матеріальної шкоди,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяних ДТП.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що за довіреністю, виданою власником автомобіля ОСОБА_4, він керував автомобілем «Мерседес -Бенц -550», дн НОМЕР_1.
31.10.2009 р. відбулася ДТП за його участю та участю відповідача ОСОБА_3, у результаті чого автомобілю«Мерседес -Бенц -550», дн НОМЕР_1. з вини відповідача завдана матеріальна шкода у розмірі - 301.043 грн. 80 коп.
Крім цього, у зв'язку з ДТП ОСОБА_2 зазнав сильних моральних страждань, які виразилися у постійному стресі, боязні дороги та керування автомобілем, неспроможності працювати водієм та побоюванні щодо можливих матеріальних наслідків ДТП для нього. Розмір моральної шкоди він оцінює у 10.000 грн., також ОСОБА_2 просить стягнути судові витрати.
ОСОБА_4, у свою чергу, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної ДТП, яка відбулася 31.10.2009 р.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що є власницею вищезазначеного автомобілю, а тому матеріальна шкода, завдана саме їй.
Оскільки сума страхового відшкодування у розмірі 24.990 грн. від ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» в особі Кримської філії вже отримана ОСОБА_4, позивачка просить стягнути з ОСОБА_3 розмір відновлювального ремонту автомобілю - у сумі 275.053 грн. 80 коп.
Ухвалою суду від 24.03.2010 р. обидва позови об'єднанні в одне провадження.
У ході судового засідання позивач ОСОБА_2, його представник та представник ОСОБА_4 за ордером (а.с. 51-а) та довіреністю від 26.02.2010 р. (а.с. 9 том 2) - адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених вище.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник - за ордером (а.с. 52) адвокат ОСОБА_6 - під час попереднього судового засідання позов не визнали. У подальшому у судові засідання не з'являлися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки до суду не повідомили.
Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 під час попереднього судового засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_2 частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню; позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовані та підлягають повному задоволенню, з наступних підстав.
Згідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України 2003 р., шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
П. 1 ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України встановлюють, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч.2 ст. 1192 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
Судом встановлено, що 31.10.2009 року о 10 год. 25 хв. на перехресті вул. Севастопольської та пров. Дренажного у м. Сімферополі, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мерседес -Бенц -550», дн НОМЕР_1, та автомобіля «Митсубиси Паджеро», дн НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3
Постановою Центрального районного суду АРК від 30.11.2009 року, ОСОБА_3 визнаний винним у скоєні ДТП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді 340 грн. штрафу у дохід держави. Постанова суду набула законної чинності (а.с. 8).
З постанови суду вбачається, що ОСОБА_3, у порушення п.п. 10.1, 10.4 ПДРУ, перед початком руху та поворотом наліво не переконався у безпечності маневру, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Мерседес -Бенц -550», дн НОМЕР_1, який рухався у зустрічному напряму; автомобіль «Мерседес -Бенц -550», дн НОМЕР_1, відштовхнуло вправо на перешкоду, що призвело до його пошкодження.
Як вбачається з висновку судової товарознавчої експертизи від 06.04.2010 року за №3527-03\10 (а.с. 65-88), проведеної згідно ухвали суду, розмір матеріальної шкоди, заподіяної автомобілю «Мерседес -Бенц -550», дн НОМЕР_1, складає - 300.043 грн. 80 коп.
Таким чином, судом встановлений факт заподіяння матеріальних збитків з боку ОСОБА_3, визначений їх розмір, встановлений причинний зв'язок між діями відповідача та наслідками цих дій, а також провина.
Вирішуючи питання про належного позивача у справі, суд виходить з того, що, згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобілю «Мерседес -Бенц -550», дн НОМЕР_1, з 01.10.2008 р. є ОСОБА_4; ОСОБА_2 здійснював керування цим автомобілем на підставі довіреності, 10.10.2008 р . на його ім'я був виданий тимчасовий реєстраційний талон (а.с. 39).
Відповідно до загальних підстав внедоговірної відповідальності (ст. 1166 ЦК України), відшкодуванню підлягає майнова шкода, завдана майну фізичної особи.
Отже, на підставі даної норми закону, можна зробити висновок, що таке майно повинно на правовій підставі належать позивачу. Такою правовою підставою, на думку суду, є саме право власності.
Згідно до ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Саме власник, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до ст. 323 ЦК України, несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження належного йому майна.
Також ч. 1 ст. 22 ЦК України встановлює, що право на відшкодування збитків має особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права.
Видана на ім'я ОСОБА_2 довіреність на керування транспортним засобом не породжує у нього права власника цього майна, а є лише підставою для володіння та користування цим майном.
Право розпоряджатися майном, у тому числі надавати його у користування шляхом видачі відповідної довіреності, скасовувати таку довіреність, іншим чином вирішувати фізичну або юридичну долю речі, нести ризик її знищення або пошкодження є цілком правомочієм власника майна, тобто ОСОБА_4
Правомочия ОСОБА_2, як фактичного користувача, значно вужче та похідні від правомочий власника майна.
За таких обставин, суд вважає, що саме ОСОБА_4 є належним позивачем по справі, а тому задовольняє її позовні вимоги у повному обсязі та стягує з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 275.053 грн. 80 коп.
При цьому суд виходить з того, що на момент скоєння ДТП, цивільна-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована в ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» в особі Кримської філії.
Відповідно до п.п. 22.1, 22.2 ст. 22 ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик у відповідності з лімітом відповідальності страхувальника відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, якої було завдано у результаті ДТП майну третій особі.
П.9.2 ст. 9, 12.1 ст. 12 даного Закону встановлений такий ліміт відповідальності у розмірі - 25.500 грн. та визначена франшиза - 2% від ліміту відповідальності (тобто 510 грн.).
На час розгляду справи ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» в особі Кримської філії виплатила ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі - 24.990 грн. (25.500 -510 грн. франшиза).
Згідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_4- 275.053 грн. 80 коп. (300.043 грн. 80 коп. - 24.990 грн.).
Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 у частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 10.000 грн., то суд приходить до наступного.
За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Таким чином, єдиною підставою для відшкодування моральної шкоди є факт заподіяння такої шкоди.
При цьому шкода розглядається як сукупність несприятливих для особи, якій вона завдана, особистих немайнових наслідків, що виникли у разі порушення суб'єктивних цивільних прав фізичної особи.
ОСОБА_2 довів суду факт заподіяння йому моральної шкоди ОСОБА_3, однак розмір моральної шкоди у сумі 10.000 грн., суд вважає завеликим та зменшує його до 3.000 (трьох тисяч) грн.
На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивачки ОСОБА_4 підлягають судові витрати, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. (а.с. 1 Т2) та витрати на проведення експертизи у розмірі 480 грн., усього 600 грн.
На користь ОСОБА_2 підлягають стягненню з відповідача судові витрати лише понесені їм у зв'язку з викликом відповідача до суду 284 грн. 37 коп. (газета «Кримські відомості»); 420 (газета «Урядовий кур'єр») грн., витрати на телеграму 29 грн. 66 коп., усього 734 грн. 03 коп.
Крім цього з ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягнення судовий збір у розмірі - 1.700 грн.
На підставі ст.ст. 16, 22, 23, 316,317,323, 979, 1187, 1192, 1194 ЦК України, п.п. 22.1, 22.2 ст. 22 ЗУ, п. 9.2 ст. 9, п. 12.1 ст. 12 «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів», керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяних ДТП - задовольнити частково.
Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 - 275.053 грн. 80 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати у розмірі - 600 грн., а усього - 275.653 (двісті сімдесят п'ять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 3.000 грн. та судові витрати у розмірі - 734 грн. 03 коп., усього 3.734 (три тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 03 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1.700 (одна тисяча сімсот) грн.
У іншій частині позову ОСОБА_2- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: