"16" квітня 2010 р.Справа № 11/15-329
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмашстрой", проспект Гвардійський,71/180 м. Сєвєродонецьк Луганської області
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Бережанський склозавод", вул. Лепких,33 м. Бережани Тернопільської області
За участю представників сторін:
Позивача: не з'явився
Відповідача: не з'явився
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Продмашстрой", проспект Гвардійський,71/180 м. Сєвєродонецьк Луганської області звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Бережанський склозавод", вул. Лепких,33 м. Бережани Тернопільської області про стягнення 19236,48 грн., із них: 7 500 грн. 00 коп. заборгованості за одержану селітру калієву; 5 239 грн. 04 коп. штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 5 585 грн. 36 коп. інфляційних витрат та 912 грн. 08 коп., що складає 3% річних.
Представники сторін, в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином в порядку, передбаченому ст.64 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. N 75 та пунктом 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482.
Від позивача по справі на адресу господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача у зв'язку з неможливістю забезпечити його явку в судове засідання.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст..75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне:
23 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмашстрой" та Відкритим акціонерним товариством "Бережанський склозавод" був укладений договір № 13 купівлі-продажу селітри калієвої у кількості 100 тон за ціною 4 100 грн. 00 коп. за тонну, на загальну суму 410 000 грн. 00 коп.
03 березня 2008 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № 13 від 23.01.2008р., якою пункт 3.1. договору викладено в наступній редакції : в зв'язку з подорожчанням собівартості виробництва калієвої селітри, ціна на калієву селітру за даним договором з 01.03.2008р. становить 4 400,00 грн. за тону з ПДВ.
27 квітня 2008р. між сторонами по справі була укладена додаткова угода № 2 до договору № 13 від 23.01.2008р., відповідно до якої з 21.04.2008р. ціна на калієву селітру становить 5 000,00 грн. за тону з ПДВ.
19 вересня 2008 року між ТОВ "Продмашстрой" та ВАТ "Бережанський склозавод" була укладена додаткова угода № 3, відповідно до якої з 01.09.2008р. ціна на калієву селітру становить 11500,00 грн. за тону з ПДВ та розділ 1 договору доповнено наступним: Продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити наступний товар: селітру натрієву в кількості 5 тон за ціною 3460,00 грн./тона з урахування ПДВ.
Відповідно до накладної № 357 від 01.10.2008р. ТОВ "Продмашстрой" поставило, а ВАТ "Бережанський склозавод" за довіреністю НБЙ № 693331/160 одержало 5 тон селітри калієвої на загальну суму 57 500,00 грн.
Відповідачу до сплати був виставлений рахунок-фактура № 540 від 01.10.2008р. на суму 57 500,00 грн.
Відповідно до п.3.4. договору № 13 від 23.01.2008р. за поставлену партію товару здійснюється 100% оплата на підставі виставленого рахунку протягом трьох банківських днів.
Свої зобов'язання за укладеним договором відповідач виконав не в повному обсязі та станом на дату звернення позивача з позовом до господарського суду заборгованість ВАТ "Бережанський склозавод" перед позивачем складає 7 500 грн. 00 коп.
У відповідності до ст.ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 5585,36 грн. інфляційних нарахувань за період з 04.10.2008р. по 01.12.2009р. та 912,08 грн., що становить 3% річних.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Верховного суду України від 16.05.2006 р. у справі №10/557-26/155).
У відповідності до ст..612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п.7.2. договору № 13 від 23.01.2008р. за порушення п.3.4. договору покупець сплачує продавцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої за цей період, від суми, яка підлягає сплаті, за кожен день прострочки, а також недоотриману матеріальну вигоду.
Враховуючи наведене, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем правомірно нараховано до сплати відповідачу штраф, розмір якого становить 5239,04 грн., що підтверджується обґрунтованим розрахунком нарахованого штрафу.
На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмашстрой" обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Продмашстрой" звернулося до господарського суду Тернопільської області із заявою № 93 від 17.03.2010р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать ВАТ "Бережанський склозавод" в межах суми заборгованості.
В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що відповідач ВАТ "Бережанський склозавод" після подання позову вчиняє дії, спрямовані на те, щоб унеможливити та уникнути виконання рішення господарського суду, а саме намагається провести ліквідацію підприємства шляхом припинення юридичної особи.
Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Одним з таких заходів є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві (п.1 ч.1 ст. 67 ГПК України).
За змістом п.3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду №02-5/611 від 23.08.1994р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обов'язок доведення необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, у т.ч. шляхом накладення арешту на грошові суми, його обґрунтованість, покладається законодавцем на заявника, у разі ініціювання ним перед судом розгляду такого клопотання.
Саме заявник у такому випадку повинен обґрунтувати підстави вжиття судом заходів забезпечення позову, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України.
Згідно статті 33 Господарського процессуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процессу.
Однак, позивач не надав суду жодних доказів, підтверджуючих вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення ліквідації підприємства шляхом припинення юридичної особи, а відтак оцінивши надані матеріали, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33,43,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Бережанський склозавод", вул. Лепких,33 м. Бережани Тернопільської області, ідентифікаційний код 00293479 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмашстрой", проспект Гвардійський,71/180 м. Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 21817337 -7 500 грн. 00 коп. заборгованості за одержану селітру калієву; 5 239 грн. 04 коп. штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 5 585 грн. 36 коп. інфляційних витрат, 912 грн. 08 коп., що складає 3% річних ; 192 грн. 36 коп. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмашстрой", проспект Гвардійський,71/180 м. Сєвєродонецьк Луганської області про забезпечення позову відмовити.
4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання -21.04.2010р.) через місцевий господарський суд.
Суддя