Справа № 640/9669/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
09 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Сорочка Є.О., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання розпорядження незаконним,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 17 620,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Управлінням персоналу штабу військової частини А458326 грудня 2018 року (дублікат), ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до копії посвідчення офіцера НОМЕР_2 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України; на підставі наказу МВС Украйни №233 о/с від 21 червня 2002 року присвоєно військове звання “лейтенант”, а наказом військового комісара Києво-Святошинського районного військового комісаріату від 20 березня 2019 року №60 присвоєно звання “старший лейтенант”.
Крім того, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 24 липня 2018 року позивач уклав з Міністерством оборони України контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу строком на 5 років.
При цьому, зі змісту вказаного контракту вбачається, що укладаючи контракт з Міністерством оборони України 24 липня 2018 року позивач мав звання лейтенант запасу.
Більш того, матеріалами справи підтверджується, що позивач на теперішній час проходить військову службу у відокремленому підрозділі ІНФОРМАЦІЯ_1 .
09 листопада 2018 року позивач звернувся до військового комісара Києво-Святошинського районного військового комісаріату з рапортом, в якому просив клопотати перед вищим командуванням щодо виплати одноразової грошової допомоги з приводу підписання першого контракту зі Збройними Силами України.
Листом від 27 грудня 2018 року №2/4/1250 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про відсутність правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги, з посиланням на пункт 4 підпункту 6 розділу ХХІІ наказу Міністерства оборони України “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” від 07 червня 2018 року №260.
Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.
Абзацом 1 частини 1 статті 9 цього Закону передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У відповідності до підпункту 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30 серпня 2017 року №704 встановлено виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
На виконання статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” Міністерством оборони України 07 червня 2018 року прийнято наказ №260, яким затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі по тексту - Порядок).
У розділі ХХІІ вказаного Порядку визначено підстави для виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту, зокрема, у пункті 1 розділу ХХІІ Порядку зазначено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується: особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки; особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком від 3 до 5 років; особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком від 1 до 5 років; особам, які підписали контракт строком на 5 років, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов'язків за цими посадами.
При цьому, пунктом 4 розділу ХХІІ Порядку передбачені випадки, коли одноразова грошова допомога не виплачується, а саме,
Одноразова грошова допомога не виплачується:
особам рядового складу, які в період проходження військової служби за контрактом уклали контракт про проходження військової служби на посадах сержантського та старшинського складу;
особам сержантського та старшинського складу, яких у період проходження військової служби за контрактом прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
особам офіцерського складу, які в період проходження кадрової військової служби в добровільному порядку виявили бажання проходити військову службу за контрактом;
у разі продовження військової служби за новим контрактом;
у разі повторного прийняття на військову службу за контрактом осіб, звільнених з військової служби за контрактом (кадрової військової служби офіцерського складу);
у разі підписання контракту для проходження військової служби в Збройних Силах України особами, звільненими з військової служби за контрактом або кадрової військової служби офіцерського складу, з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також зі служби в правоохоронних органах.
Як вже було зазначено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач при прийнятті його на військову службу у Збройні Сили України за контрактом від 24 липня 2018 року, вже перебував у званні “лейтенанта у запасі”.
При цьому, матеріалами справи також підтверджується, що вказане звання йому було присвоєно на підставі наказу МВС України №233 о/с від 21 червня 2002 року.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку про те, що під час підписання контракту з Міністерством оборони України на проходження військової служби у Збройних Силах України 24 липня 2018 року, позивач є таким, що проходив службу у правоохоронних органах та перед підписанням вказаного контракту був звільнений з неї.
Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку про те, що, незважаючи на те, що сторонами у справі не заперечується факт підписання контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України 24 липня 2018 року вперше, матеріалами справи підтверджується, що позивач до цього проходив службу в органах внутрішніх справ (правоохоронних органах), що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права на нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
cуддя Г.В.Земляна
суддя Є.О.Сорочко