П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2467/20
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Єщенка О.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області далі (ГУПФУ), у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення №214 від 15 січня 2020 року відділу з питань перерахунку пенсій №16 ГУПФУ про відмову в перерахунку пенсії, призначеної йому за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язати відповідача здійснити з 01 січня 2020 перерахунок його пенсії згідно з довідкою Військової прокуратури об'єднаних сил №14-294вих-19 від 28 грудня 2019, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% від сум грошового забезпечення без обмежень граничного розміру пенсії, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ГУПФУ подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 12 грудня 2006 року був звільнений з органів прокуратури України з посади військового прокурора Донецького гарнізону та з 14 грудня 2006 року йому призначена пенсія за вислугою років згідно з вимогами Закону України «Про прокуратуру». З серпня 2018 року позивач перебуває на обліку в органах ПФУ Одеської області.
В грудні 2019 року позивач звернувся до Військової прокуратури об'єднаних сил з метою отримання довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, на що отримав відповідь, до якої додана довідка від 28 грудня 2019 № 14-294вих-19, згідно з якою грошове забезпечення за посадою «військовий прокурор Донецького гарнізону» складає: посадовий оклад - 8000,00 грн.; оклад за військовим званням - 1410,00 грн.; надбавка за вислугу років - 4234,50 грн.; надбавка за високі досягнення - 100%; надбавка за доступ до державної таємниці - 15%; премія - 90%.
11 січня 2020 року позивач звернувся до ГУПФУ із заявою щодо перерахунку пенсії, додавши вищезазначену довідку, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, паспорт, довідку про присвоєння ІПН, однак рішенням №214 від 15 січня 2020 року відділу з питань перерахунку пенсій №16 ГУПФУ позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії, призначеної за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру».
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 у позивача виникло право на перерахунок пенсії та ним дотримані вимоги щодо реалізації вказаного права, тому суд прийшов до висновку про зобов'язання ГУПФУ провести відповідний перерахунок пенсії без обмеження її розміру з моменту звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на наведене колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в межах її доводів та вимог.
Згідно із ч.1, 2 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (далі Закон №1789-ХІІ) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Частиною 12 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з ч.17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
З наведеного вбачається, що станом на час призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.12 та 17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ та відповідно застосовувались до позивача у діючій редакції.
14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15 липня 2015 року.
Відповідно до ч.20 ст.86 Закону №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
13 грудня 2019 року Конституційний Суд України прийняв рішення у справі №7-р(ІІ)2019 за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2-3, ст. 12) зі змінами.
У вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.
Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте, згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України. З огляду на це Конституційний Суд України, перевіряючи на відповідність Конституції України положення частини двадцятої статті 86 Закону, виходив із наступного.
У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленій на її 724-му засіданні 6 жовтня 2000 року, № Rec (2000)19 зазначено, що “у країнах, у яких прокуратура є незалежною від уряду, держава має вжити ефективних заходів для того, щоб гарантувати закріплення в законі суті й обсягу незалежності прокуратури” (пункт 14).
Конституційний Суд України у Рішенні від 3 жовтня 2001 року №12-рп/2001 зазначив, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування та діяльності суддів, а також, зокрема, органів прокуратури, робота яких тісно пов'язана з діяльністю судів, є однією з конституційних гарантій реалізації прав і свобод громадян, їх судового захисту (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Рішенням Конституційний Суд України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 №1697-VІІ зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 №1697-VІІ зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України також установив наступний порядок виконання свого Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
З наведених підстав колегія суддів не приймає до уваги посилання пенсійного органу в спірному рішенні про відмову в перерахунку пенсії на відсутність змін у ст.86 Закону №1697-VІІ, проведених на виконання рішення Конституційний Суд України від 13 грудня 2019 року, оскільки вказаним рішенням зазначено, що частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ підлягає застосуванню в її первинній редакції.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач у зв'язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року у справі №7-р(ІІ)2019 має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Крім того, слід зазначити, що з огляду на матеріли справи, позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з 2006 року та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом №1789-ХІІ з розрахунку 90% складових заробітної плати.
На момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.12 та 17 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Відповідно до ч.2 ст.86 Закону №1697-VІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що перерахунок пенсії є відмінною правовою категорією в порівнянні з призначенням пенсії, що на думку колегії суддів, унеможливлює застосування ставки в 60% при проведенні такого перерахунку.
Крім того, згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Так, у рішенні від 05 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Колегія суддів зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивача пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача, що свідчить про належність застосовувати при перерахунку пенсії працівникам прокуратури норму, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, визначеною в постановах від 10 квітня 2019 року, справа № 310/6638/16-а, та від 16 жовтня 2019 року, справа 240/5401/18.
Також, частиною 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ (яким встановлено максимальне обмеження розміру пенсії) передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
У контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Крім того, положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн. визначено Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Однак, як слідує з п.1 та п.2 Прикінцевих положень Закону України №911-VІІІ від 24 грудня 2015 року, цей Закон набирає чинності з 01 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року (позивачу пенсія призначена в 2006 році). Крім того, згідно з п.1 Прикінцевих Положень Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII цей Закон набирає чинності з 01 січня 2017 року.
З наведених же підстав колегія суддів не приймає до уваги посилання ГУПФУ на положення ч.3 ст.85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Так, з приводу вказаних посилань Верховний Суд в постанові від 12 листопада 2019 року (справа №360/1428/17) вказав, що «зазначену норму законів введено Законом України 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України 24 грудня 2015 року № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Отже, оскільки позивач отримує пенсію з 23 серпня 2011 року (по вказаній справі), тобто до 01 січня 2016 року, тому дія положень Закону України 24 грудня 2015 року № 911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії до нього не застосовується в силу пункту 2 Прикінцевих положень цього закону.».
Крім того, колегія апеляційного суду зазначає, що звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
З огляду на викладені обставини, оскаржуване рішення ГУПФУ №214 від 15 січня 2020 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 є протиправним та правомірно скасовано судом першої інстанції, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А.Г.
Судді Єщенко О.В. Шевчук О.А.