П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 473/3001/20
Головуючий в 1 інстанції: Ротар М.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д..
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 вересня 2020 року у справі за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення та про примусове видворення з України, -
Позивач, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернулось до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області із позовом до громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , в якому просило суд:
- затримати з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації та примусово видворення з України громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також допустити негайне виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 02.09.2020 року працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було виявлено громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України на визначений строк, та який не виконав рішення про примусове повернення з України, чим порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
В результаті опитування відповідача встановлено, що громадянин Таджикистану ОСОБА_2 прибув в Україну 12.06.2019 року, перетнувши кордон через ОКПП «Бориспіль». Дозволу на імміграцію в Україну не оформляв, для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту до компетентних органів не звертався. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування в Україні не вживав, до органів міграційної служби не звертався, у зв'язку із чим, 17.06.2020 року стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.203 КУпАП України, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.
17.06.2020 року відносно громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було прийнято рішення про його примусове повернення до країни походження або третьої країни, зобов'язано залишити територію України не пізніше 15.07.2020 року та заборонено в'їзд строком на 3 роки, про що було відібрано розписку. Рішення про примусове повернення до суду не оскаржувалося.
02 вересня 2020 р. уповноваженими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 було затримано на підставі ч.2 ст.263 КУпАП та поміщено до Миколаївського ПТПІ.
Відповідач нелегально перебуває на території України та є всі підстави вважати, що останній буде ухилятись від виконання рішення про його примусове видворення та перешкоджати процедурі видворення.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 вересня 2020 року задоволений позов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Примусово видворено громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України.
Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині примусового видворення відповідача за межі України.
Затримано громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення видворення за межі України, з поміщенням останнього до Миколаївського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України на строк, необхідний для забезпечення примусового видворення за межі України, але не більше як на шість місяців.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав, що відповідач не мав умисного наміру ухилятися від виконання рішення про примусове повернення від 17.06.2020 р., оскільки не розумів його зміст та наслідки невиконання, а перекладач йому забезпечений не був.
Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.
Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, справа розглянута апеляційним судом у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 02.09.2020 року працівниками Центрального міжрегіонального управління Державної Міграційної служби у м. Києві та Київській області виявлено громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
17.06.2020 року громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП, за порушення встановленого порядку перебування іноземців в Україні, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн., після чого уповноваженими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про його примусове повернення з України у термін до 15.07.2020 року та заборонено в'їзд строком на 3 роки.
02.09.2020 року уповноваженими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 було піддано адміністративному затриманню, на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП.
Рішенням уповноваженої особи ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 02.09.2020 року громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , поміщено до Миколаївського ПТПІ.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку наявні обґрунтовані підстави вважати, що громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_2 ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення та перешкоджатиме проведенню процедури видворення.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI від 22.09.2011 (надалі - Закон №3773-VI).
За приписами ч. 1 ст. 26 Закону № 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону №3773-VI).
Статтею 30 Закону №3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Отже, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини:
1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення;
2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Аналіз наведених положень у їх системному взаємозв'язку свідчить про те, що примусовому поверненню іноземця в країну походження передує обов'язок державної міграційної служби прийняти рішення про примусове повернення іноземця та надання йому строку для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 30 днів. Лише у разі невиконання іноземцем у добровільному порядку рішення про примусове повернення, міграційна служба має право затримати останнього з метою забезпечення його видворення.
При вирішенні питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства суд першої інстанції врахував, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до якої іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуація міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Згідно ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
- затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України (п. 1);
- затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію (п. 2)
- взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації (п. 3);
- зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу (п. 4).
Матеріалами справи підтверджені встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи щодо дотримання позивачем процедури прийняття рішення про примусове повернення. Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо наявності правових підстав для примусового видворення за межі території України громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , враховуючи не виконання відповідачем в установлений строк, а саме до 15.07.2020 р., без поважних причин, рішення уповноважених осіб ЦМУ ДМСу м. Києві та Київській області від 17.06.2020 р. про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства, а також відсутність, встановлених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заборон на примусове видворення громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , та враховуючи не поширення на відповідача дії Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Отже, з огляду на те, що є обґрунтовані підстави вважати, що громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, про що свідчить його ухилення від добровільного виїзду, відсутність родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження, а також документів на повернення, апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції в частині затримання громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обґрунтованим та законним.
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості добровільного виконання апелянтом рішення про примусове повернення з України внаслідок відсутності перекладу зазначеного рішення на рідну мову апелянта, апеляційний суд відхиляє оскільки відповідно до пояснень апелянта від 17.06.2020 року (а.с. 5-зворот), рішення про примусове повернення (а.с. с 8-9), апелянт зазначив про те, що він розуміє українську мову.
Також, апеляційний суд зазначає про відсутність посилання апелянта на існування об'єктивних обставин, які перешкоджали апелянту добровільно, у встановленій строки, виконати рішення про примусове повернення.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 2-12, 72-80, 242, 268-272, 288, 289, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 04 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10.11.2020 року.
Головуючий суддя Домусчі С.Д.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.