П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 523/3051/20
Головуючий в 1 інстанції: Мурманова І.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д..
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, капітана поліції Марченка Сергія Миколайовича на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, капітана поліції Марченка Сергія Миколайовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, капітана поліції Марченка Сергія Миколайовича, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 522192 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позову вказав, що 23.02.2020 року о 13:35 год. у відношенні нього було винесено постанову серії ДП18 № 522192 про накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП. Позивач зазначає, що постанова є нечитабельною, викладені обставини в постанові суперечить фактичним обставинам справи, йому не зрозуміло в чому саме виявилось порушення правил дорожнього руху, вважає що правил дорожнього руху не порушував, розгляд постанови було проведено формально.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня 2020 року задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 .
Постанова про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 522192 від 23.02.2020 року прийнята інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону № 3 УПП в Миколаївській області ДПП капітаном поліції Марченком Сергієм Миколайовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн., скасована, а справа про адміністративне правопорушення - закрита.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Інспектор взводу №1 роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, капітан поліції Марченко Сергій Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив про відсутність доказів чи посилання на докази, що спростовують факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
Також апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції наданого апелянтом відеозапису, з якого вбачається факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що відповідно до постанови серії ДП18 № 522192, складеної 23.02.2020 року о 13 год., 35 хв., капітаном поліції Марченком Сергієм Миколайовичем Інспектором 3-го батальйону 1 взводу Управління Патрульної Поліції в Миколаївській області, було зупинено транспортний засіб марки «Nissan Juke» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався по автодорозі М-14 «Одеса-Мелітопіль-Новоазовськ» на 112 кілометрі та здійснив обгін кількох транспортних засобів на перехресті з виїздом на зустрічну полосу, які рухались в попутному напрямку та на ділянці дороги, що має дві полоси в попутному напрямку, чим порушив п.п. 14.6 а) е) ПДР, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення не спростовано суб'єктом владних повноважень, на якого покладений обов'язок доказування правомірності свого рішення, в силу вимог ч.2 ст.77 КАС України.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, всі сумніви про доведеність провини особи трактуються на її користь, таким чином суд приходить до висновку, що адміністративний матеріал не містить доказів.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
За змістом ст. ст. 258, 276, 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч. 3 ст. 122 КУпАП, розглядаються уповноваженою особою невідкладно, після виявлення правопорушника та отримання відомостей про суб'єкта цього правопорушення.
Відповідно до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Нормами ч.2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Апелянтом на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови до суду надано відеозапис, який підтверджує факт здійснення позивачем обгону на перехресті. Суд апеляційної інстанції також встановив, що інспектор патрульної поліції роз'яснив причину зупинки, оголосив порушення ПДР, які допущені водієм, повідомив про здійснення відеофіксації порушення, роз'яснив водієві його права, порядок сплати штрафу та оскарження постанови.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 283 Кодексу України про адміністративне правопорушення постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
З наведеного вбачається, що приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок апелянта щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Така позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 13 лютого 2020 року в адміністративній справі №524/9716/16-а.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції повинен був надати належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, а саме, відеозапису, наданого Інспектором взводу №1 роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, капітана поліції Марченко Сергія Миколайовича, та задовольнити позовні вимоги саме з підстав неналежності вказаного доказу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд, відповідно до ст.317 КАС України, вважає необхідним змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, а саме підстави за яких адміністративний позов підлягає задоволенню, зазначених в мотивувальній частині постанови апеляційного суду, залишивши в іншій частині (в резолютивній частині) рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 2-12, 271, 272, 286, 294, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, капітана поліції Марченка Сергія Миколайовича - залишити без задоволення.
Змінити мотивувальну частину рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня 2020 року у справі № 523/3051/20 в частині підстав за яких позовні вимоги підлягають задоволенню, зазначених в мотивувальній частині постанови апеляційного суду.
В іншій частині рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 березня 2020 року у справі № 523/3051/20 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Домусчі С.Д.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.