П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 листопада 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/6964/20
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
27.08.2020 року;
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Танасогло Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відділу з питань перерахунків пенсій №16 (Приморський район) щодо не проведення перерахунку пенсії на підставі підпункту В пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 року №418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 року №713) з березня 2017 року по даний час; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відділу з питань перерахунків пенсій №16 (Приморський район) здійснювати перерахунки пенсії згідно підпункту В пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.1992 року №418 (в редакції Постанови КМУ від 09.08.2005 року №713) з березня 2017 з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження її максимальним розміром та проводити виплати.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 1992 року отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробного складу та цивільної авіації, призначену відповідно до ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак, починаючи з березня 2017 року, відповідачем в супереч положенням п.п. "в" п. 7 Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року №713), застосовуються обмеження максимальним розміром її виплати, що призвело до неотримання пенсії у розмірі 175 054,1 грн. При цьому, позивач вказує на те, що правила ч. 3 ст. 53, ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням приписів п. 11 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI, п. 2 розділу 11 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року №911-VII не поширюють свою дію на пенсії, призначенні до набрання чинності вказаними актами, зокрема, в частині застосування обмежень виплати пенсії позивача.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відділу з питань перерахунків пенсій №16 (Приморський район) щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі підпункту В пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації» затвердженого Постановою КМУ від 21.07.1992 року №418 (в редакції Постанови КМУ від 09.08.2005 року №713) з березня 2017 року по даний час. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відділу з питань перерахунків пенсій № 16 (Приморський район) здійснювати перерахунки пенсії ОСОБА_1 згідно підпункту В пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації» затвердженого Постановою КМУ від 21.07.1992 року №418 (в редакції Постанови КМУ від 09.08.2005 року №713) з березня 2017 року з урахуванням раніше виплачених сум без обмеження її максимальним розміром та проводити виплати.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що в силу приписів п. 11 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI, п. 2 розділу 11 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року №911-VII обмеження максимальним розміром пенсії відповідно до ч. 3 ст. 53, ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не поширюється на позивача, пенсія якого призначена до набрання чинності вказаними правовими актами.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку про те, що, здійснюючи з 01 березня 2017 року перерахунок пенсії позивачу, органом пенсійного фонду не дотримано положення 7 Порядку призначення і виплати пенсії працівникам льотно-випробного складу та цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року №713), щодо повної її виплати, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та належать задоволенню у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та помилково не враховано, що умови та порядок пенсійного забезпечення позивача врегульовані положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а отже на виплату пенсії впливають обмеження щодо максимального її розміру встановлені абз. 1 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI. З огляду на те, що Управління має дотримуватись принципів законності та діяти лише у межах своїх повноважень, відмова у перерахунку пенсії є правомірною, а тому у суду першої інстанції не виникло обставин для задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, з 1992 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробного складу та цивільної авіації, призначену відповідно до ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На відповідне звернення ГУ ПФУ в Одеській області у своєму листі від 18.06.2020 року №5064-4983/К-02/8-1500/20 роз'яснило позивачу, що до виплати перерахованої пенсії застосовуються положення ч. 3 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме в межах десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
На відповідне звернення ГУ ПФУ в Одеській області своїм листом від 08.07.2020 року №5712-5584/К-02/8-1500/20 направило позивачу Довідку про розмір його пенсії за період з березня 2017 року по червень 2020 року.
Так, згідно вказаної Довідки, з урахуванням встановленого Законом обмеження з березня 2017 року позивачу нараховано пенсію у сумі 10 740 грн., з березня 2018 року - 13 730 грн., з березня 2019 року - 14 970 грн., з березня 2020 року - 16 380 грн.
Не погоджуючись із діями відповідача, посилаючись на їх необґрунтованість і неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії, спрямовані на належне пенсійне забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно із ч. 3 ст. 53 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Пунктом "а" абз. 1 ст. 54 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті відповідної вислуги років, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті.
Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418, пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.
У тому числі, за правилами п.п. "в" п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418, у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Отже, законодавством передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.
Водночас, за правилами ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказані положення внесені у вигляді змін, зокрема, до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII, ч. 3 ст. 85 якого передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Аналіз норм абз.абз. 1, 2 п. 2 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI показав, що наведені правила стосуються виплат пенсії, призначеної до 01.10.2011 року, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
Таким чином, вказану норму не можна тлумачити як підставу для скасування обмеження максимального розміру пенсій, призначених до набрання чинності Законом України від 08.07.2011 року №3668-VI. В даному випадку ця норма не скасовує обмеження розміру пенсії позивача, а лише визначає, що до моменту, коли розмір пенсії не відповідатиме встановленому максимальному розміру, виплата такої пенсії здійснюється без підвищень, доплат та інших перерахунків.
Згідно з абз. 1 п. 2 Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому, абз. 2 п. 2 Розділу ІІ Розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Наведені в п. 2 «Прикінцевих та перехідних положення» Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб'єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).
З часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VI).
Норми ст. 2 Закону №3668-VI кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 24 червня 2020 року по справі №580/234/19 та з огляду на подібність правовідносин відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає застосуванню у цій справі.
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 1 березня 2017 року, у тому числі з урахуванням змін, внесених Законом України від 24.12.2015 року №911-VII до Закону №3668-VI, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.
Отже, оскільки під час виплати пенсії в межах максимального розміру відповідач діяв згідно чинного законодавства, колегія суддів не може погодитись із обґрунтованістю доводів позивача про допущення органом пенсійного фонду протиправної бездіяльності під час нарахування соціальних виплат, а відтак - із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
З огляду на те, що під час вирішення спору суд першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
Т.М. Танасогло