11 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4199/20
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Єщенка О.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року, ухвалене за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні о 17:04 год у м.Одесі у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
В травні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів та просив визнати протиправними дії щодо не нарахування та невиплати щомісячної адресної допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014 року № 505 з 18.06.2019 року; зобов'язати відповідачів призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014 року № 505 з 18.06.2019 року.
В обґрунтування позову зазначалось, що відмова у призначенні щомісячної адресної допомоги є протиправною, оскільки п. 12 Порядку № 505 передбачено умови припинення виплати грошової допомоги, вказаний перелік є вичерпним та позивач будучи внутрішньо переміщеною особи, якій грошова допомога була припинена на підставі п. 7 Порядку №505 через не працевлаштування, але позивач працевлаштувався та подав заяву про призначення грошової допомоги.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014 року № 505 з 19.02.2020 року. Зобов'язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради з 19.02.2020 року призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014 року № 505. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в позові. Доводами апеляційної скарги зазначено, що позивачу було відмовлено у призначенні грошової допомоги правомірно, оскільки у 2015 році виплата грошової допомоги була припинена на підставі п. 7 Порядку та на час звернення (22.01.2020 року) позивач є працездатною особою , тому призначати грошову допомогу не має законних підстав.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с.6-10).
Відповідно до довідки від 09.12.2014 року №5105-3174 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є внутрішньо переміщеною особою (а.с.11).
Згідно з записів у трудовій книжці НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 18.06.2019 року прийнятий на посаду вантажника до ГО «Речі, які допомагають» (а.с.13-14), що також підтверджується довідкою № 24/04 від 24.04.2020 року (а.с. 12).
Матеріалами справи підтверджено, що 22 січня 2020 року позивач подав заяву для призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг №143 (а.с. 31-32).
19.02.2020 року позивач звернувся до Начальника Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси зі зверненням, в якому просив повідомити підстави відмови у призначенні щомісячної адресної грошової допомоги на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до Постанови КМУ № 505 від 01.10.2014 року або призначити адресну допомогу з моменту звернення у січні 2020 року (а.с.17).
Проте, листом від 02.03.2020 року вих. №15-14/1746 Управління соціального захисту населення в Приморському районі міста Одеси повідомило позивача про те, що особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до п. 7 Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність та повідомлено про те, що відповідно до заяви дружини позивача від 12.12.2014 року позивачу призначено грошову допомогу, а саме з 12.12.2014 року по 11.02.2015 року - 442 грн., з 12.02.2015 року по 11.04.2015 року - 221 грн., з 12.04.2015 року - виплату було припинено у зв'язку відсутністю інформації про працевлаштування, а тому відмовлено у призначені грошової допомоги згідно з заявою від 22.01.2020 року (а.с.16).
Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Порядок № 505 не містить правових обмежень для повторного, через певний проміжок часу, звернення за допомогою внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначено Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг».
Згідно пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Пунктом 3 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 грн на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 грн на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 грн.
Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.
Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.
Згідно з п. 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Пунктом 7 Порядку № 505 передбачено, що якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.
Відповідно до п. 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що коли з моменту припинення виплати грошової допомоги по день звернення позивача до відповідача із заявою про виплату вказаної допомоги, як працевлаштованої особи, минув шестимісячний строк, тобто наступний строк в розумінні п. 3 Порядку, то у відповідача відсутні правові підстави для непризначення грошової допомоги, посилаючись на п. п. 3, 7 Порядку 505, оскільки грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі непрацевлаштованої (безробітної) особи, а у разі якщо така особа працевлаштувалась і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 227/513/17 та у постанові від 15 серпня 2019 року у справі 415/4379/17.
Судом встановлено, що позивачу у 2015 році виплата грошової допомоги була припинена на підставі п. 7 Порядку, проте відповідно до довідки ГО «Речі, які допомагають» вих. №24/04 від 24 квітня 2020 року, та записів у трудовій книжці, позивач є співробітником ГО «Речі, які допомагають» на посаді вантажника.
Таким чином, враховуючи, що на момент звернення до відповідача із заявою від 22.01.2020 року позивач був працевлаштований, після припинення виплати грошової допомоги минуло шість місяців, а тому колегія суддів вважає, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: А.Г. Федусик