11 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/1723/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.,
за участі секретаря Чоботар А.С.,
представника позивача Явона А.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 18.05.2020 звернувся до суду з позовом до Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), в якому просив визнати незаконними та скасувати наступні постанови Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області:
- постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 28.02.2018, винесену в рамках виконавчого провадження №49704074;
- постанову про накладення штрафу від 26.09.2018, винесену в рамках виконавчого провадження №49704074;
- постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 26.07.2019, винесену в рамках виконавчого провадження №49704074.
Також просив стягнути з відповідача грошові кошти, як компенсацію за завдану моральну шкоду, протиправною поведінкою та протиправними діями співробітників відповідача в розмірі 84 080,00 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 провадження у справі закрито. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2020 ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 - скасовано в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 26.09.2018, винесену в рамках виконавчого провадження №49704074. У цій частині справу направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Житняк Л.О. Ухвалою суду від 02.11.2020 справу прийнято до провадження та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на момент винесення постанови про накладення штрафу, позивач не був обізнаний ані про рішення суду, за яким з позивача стягнуто на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх доходів, ані про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 05.08.2014 №2/750/2004/14. Також зазначає, що жодних документів від відповідача щодо відкриття виконавчого провадження, тощо, не отримував.
Позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засідання підтримав позовні вимоги щодо скасування постанови про накладення штрафу від 26.09.2018, винесену в рамках виконавчого провадження №49704074. Також просив стягнути з відповідача грошові кошти, як компенсацію за завдану моральну шкоду, протиправною поведінкою та протиправними діями співробітників відповідача в розмірі 84 080,00 грн.
Представник відповідача у встановлений судом строк відзив на позов не надав. В судове засідання не з'явився, клопотання про розгляд справи за його відсутності не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
01.08.2014 рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова у справі №750/6014/14 (провадження №2/750/2004/14), з позивача стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини: дочки ОСОБА_3 , щомісячно, починаючи з 16.06.2014 і до досягнення нею повноліття, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів).
На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист від 05.08.2014 №2/750/2004/14 (а.с.59).
У зв'язку з наявністю у позивача заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 49 510,00 грн відповідачем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 50% суми заборгованості. Позивач вважає зазначену постанову протиправною, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.
В силу прямої дії ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ст.129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон).
Згідно ст.1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону).
Згідно ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ст.10 Закону під заходами примусового виконання рішень розуміють:
- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
- звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
- вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
- заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
- інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно ст.26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до ст.68 Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
При цьому, згідно ст.69 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.
Так, порядок стягнення аліментів, накладення штрафів та інші дії, які вчиняються державним виконавцем при виконанні рішення визначені ст.71 Закону.
Зокрема, ч.14 ст.71 Закону (чинною на момент винесення оскаржуваної постанови) визначено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що у разі виявлення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів, останній виносить постанову про накладення на боржника штрафу, який, у разі сплати боржником, має бути перерахований стягувачу.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.47 Закону грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не спростовано наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів, що свідчить про наявність об'єктивних умов для застосування до нього штрафу у розмірі 50% від суми такої заборгованості. Наведене також обумовлює висновок про те, що боржником (позивачем у даній справі) не належним чином виконувались зобов'язання, покладені на нього рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.08.2014 у справі №750/6014/14, що в свою чергу свідчить про невиконання ним вказаного рішення суду.
Та обставина, що позивач не був обізнаний ані про рішення суду, за яким з позивача стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини всіх доходів, ані про відкриття виконавчого провадження №49704074 за виконавчим листом від 05.08.2014 у справі №750/6014/14 (провадження №2/750/2004/14), оскільки вся кореспонденція направлялась за адресою його реєстрації, а не фактичного місця проживання, - вказаних вище обставин не спростовує.
Процесуальні документи були направлені судом за наявними у матеріалах справи відомостями щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 відповідно до вищевказаних приписів процесуального законодавства, що знаходить своє відображення у постанові Чернігівського апеляційного суду від 23.01.2020 у справі №750/6014/14.
Суд звертає увагу, що у своїй постанові від 23.01.2020 у справі №750/6014/14 суд апеляційної інстанції зазначив, що для дотримання балансу інтересів сторін щодо надання доказів, було надано ОСОБА_1 можливість апеляційного оскарження рішення суду зважаючи на його неучасть у розгляді справи. Однак у спосіб, передбачений чинним процесуальним законодавством, ним не було надано доказів на підтвердження позиції, викладеної в апеляційній скарзі, а також на спростування висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
А отже, оскільки рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.08.2014 у справі №750/6014/14, залишене без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 23.01.2020 у справі №750/6014/14, у позивача наявний обов'язок щодо сплати аліментів за цим рішенням суду, а отже у відповідача існували правові підстави для винесення постанови про стягнення з позивача штрафу від 26.09.2018.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова про накладення штрафу, як рішення суб'єкта владних повноважень, відповідає вимогам та принципам, передбаченим у ч.2 ст.2 КАС України, оскільки прийнята обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому у задоволенні вимог про визнання протиправною та скасування постанови належить відмовити.
З огляду на вказане, не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача грошових коштів, як компенсацію за завдану моральну шкоду, протиправною поведінкою та протиправними діями співробітників відповідача в розмірі 84 080,00 грн, оскільки вона є похідною.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення моральної шкоди слід відмовити повністю.
Відповідно до ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У позові ОСОБА_1 до Бахмацького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення суду складено 11.11.2020.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід.код НОМЕР_1 ).
Відповідач - Бахмацький районний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (вул.Соборності, 42, м.Бахмач, Чернігівська область, 16500).
Суддя Л.О. Житняк