11 листопада 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1684/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Ткача В.І. від 27 січня 2020 року ВП №57013600 про арешт коштів боржника на рахунках, відкритих в Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» 14360570 та в Акціонерному товаристві «Універсал Банк» 21133352, які належать ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника від 16 серпня 2018 року та про розшук майна боржника від 21 травня 2019 року. З урахуванням наведеного та посилаючись положення частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження», позивач вважає передчасним накладення арешту на кошти в банківських установах, оскільки він є приватним підприємцем та отримує дохід, який в тому числі зараховується на розрахунковий рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк» 14360570, а жодних інших доходів позивач не має. Крім цього, посилаючись на норми статей 48, 52, 59 Закону України «Про виконавче провадження» та судову практику Верховного Суду, позивач також указував на те, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії тощо та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Звертав увагу на те, що рахунок в АТ КБ «Приватбанк» 13460570 відкритий в рамках здійснення підприємницької діяльності, в тому числі для оплати податків, зборів та обов'язкових платежів. З огляду на наведене позивач наголошував на тому, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника, що в тому числі призначені для сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, та відповідно, унеможливлюють своєчасну їх сплату. Поряд з цим, на думку позивача, відповідач діє в супереч приписам статті 48 Закону «Про виконавче провадження», якою державним виконавцям надано право на списання коштів з рахунків боржника, однак у даному випадку виконавець не вчиняє жодних дій, визначених нормами вказаної статті, а лише наклав арешт на кошти позивача, хоча на рахунку в АТКБ «Приватбанк» 14360570 є достатньо коштів для покриття заборгованості з ЄСВ. Даний факт не тільки позбавляє позивача можливості належним чином здійснювати підприємницьку діяльність, а й фактично примушує його порушувати вимоги законодавства України щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів. Таким чином, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено; визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови; поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву; залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ГУ ДФС у Чернівецькій області; запропоновано третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору подати до суду пояснення щодо позову; клопотання позивача про витребування доказів задоволено; витребувано у Першого відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) оригінали матеріалів виконавчого провадження №57013600 для огляду їх судом, а належним чином засвідчені копії - для долучення до матеріалів справи.
З матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2020 року в порядку частини першої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України вказана ухвала суду разом з матеріалами позову та інформацією про права й обов'язки була надіслана відповідачу на його електронну адресу.
Крім цього, ухвалу суду від 20 жовтня 2020 року отримано старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Осух В.О. 20 жовтня 2020 року, про що міститься відповідна відмітка на супровідному листі від 20 жовтня 2020 року.
Однак своїм правом подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не скористався.
Згідно наявних у справі матеріалів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, також отримала ухвалу суду від 20 жовтня 2020 року та матеріали позову. Проте правом подати письмові пояснення не скористалась.
Ухвалою суду від 09 листопада 2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника Головного управління ДПС у Чернівецькій області про заміну сторони та замінено третю особу Головне управління ДФС у Чернівецькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Чернівецькій області.
У судовому засіданні, яке відбулося 09 листопада 2020 року, представник позивача надав суду пояснення щодо спірних правовідносин, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, після чого подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, явку представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив.
Представник третьої особи, надавши пояснення щодо підстав відкриття виконавчого провадження №57013600, заперечувала щодо задоволення позовних вимог. Після наданих пояснень представником третьої особи подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких обставин та враховуючи положення частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, передбачених частиною другою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на положення частини дев'ятої статті 205, частини третьої статті 268 та частини четвертої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 06 серпня 2001 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку у податковому органі як платник податків та єдиного внеску.
З матеріалів справи вбачається, що 18 травня 2018 року ГУ ДФС у Чернівецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4611-54, згідно з якою станом на 30 квітня 2018 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 21161,55 грн.
Вказану вимогу було надіслано податковим органом на адресу позивача. Проте конверт з таким відправленням адресату не було вручено із зазначенням причин «за закінченням встановленого строку зберігання».
Листом №3547/115 від 23 липня 2018 року Чернівецьким управлінням ГУ ДФС у Чернівецькій області направлено на адресу Чернівецького міського відділу ДВС до виконання виконавчий документ №Ф-4611-54 відносно ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості з ЄСВ.
16 серпня 2018 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Ткачем В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57013600 з виконання вимоги №Ф-4611-54 від 18 травня 2018 року, виданого ГУ ДФС у Чернівецькій області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 21161,55 грн.
Цього ж дня на підставі статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Ткачем В.І. винесено постанову про арешт коштів майна боржника ВП №57013600, якою накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 23441,01 грн.
21 травня 2019 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Ткачем В.І., у зв'язку з невиконанням виконавчого документа боржником самостійно, керуючись частиною третьою статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про розшук майна боржника ВП №57013600, відповідно до якої оголошено в розшук майно боржника (ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 ), що належить ОСОБА_1
31 жовтня 2019 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Ткачем В.І. на підставі статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №57013600. Згідно її змісту, встановлено наявність в ОСОБА_1 відкритого банківського рахунку (14360570, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»), накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належить боржнику.
27 січня 2020 року старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Ткачем В.І. відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із встановленням наявності відкритих банківських рахунків у позивача (14360570, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»; 21133352, Акціонерне товариство «Універсал Банк») винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №57013600, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 23441,01 грн.
Не погоджуючись із постановою від 27 січня 2020 року ВП №57013600 про арешт котів, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
До встановлених обставин суд застосовує наступні норми та робить відповідні висновки.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Статтею 1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно пункту 1 частини першої статті 10 Закону №1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 48 Закону №1404-VІІІ визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
Відповідно до частин першої та другої указаної статті звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини першої 52 Закону №1404-VІІІ виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Згідно частини третьої статті 52 Закону №1404-VІІІ не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними цією статтею (частина сьома статті 52 Закону №1404-VІІІ).
Відповідно до частин першої-четвертої статті 56 Закону №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Відповідно до частини десятої статті 56 Закону №1404-VІІІ у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Частиною третьою статті 59 Закону №1404-VІІІ передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Згідно частини четвертої статті 59 Закону №1404-VІІІ однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Водночас, частиною п'ятої статті 59 Закону №1404-VІІІ визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Крім цього, відповідно до частини першої та третьої статті 68 Закону №1404-VІІІ стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно частини першої статті 70 Закону №1404-VІІІ розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до частини другої статті 70 Закону №1404-VІІІ із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Згідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, вирішуючи даний спір, суд враховує висновки щодо застосування наведених вище норм Закону №1404-VІІІ, викладені в постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі №340/1018/19.
Так, у пунктах 30, 31 та 34 названого судового рішення суд касаційної інстанції зазначив: «Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Отже, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби».
Таким чином, державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження не має права накладати арешт на рахунки із спеціальним режимом використання, в тому числі на рахунки, призначені для сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України.
Зі змісту доводів позивача, наведених в обґрунтування заявлених позовних вимог, вбачається, що рахунок, відкритий в АТ КБ «Приватбанк» 14360570, використовується ним у межах здійснення підприємницької діяльності, в тому числі для сплати податків, зборів та обов'язкових платежів. Інших доходів позивач не має.
Вказані доводи відповідачем жодним чином не спростовано, відповідних доказів ним не надано.
Крім цього, згідно наявних у справі матеріалів, усупереч нормам статті 48 Закону №1404-VIII, якою державному виконавцю надано право на списання коштів з рахунків боржника, останнім не вчинено жодних дій, визначених нормами вказаної статті, а лише накладено арешт на кошти ОСОБА_1 оскаржуваною постановою.
Водночас, як стверджує позивач, на його рахунку в АТ КБ «Приватбанк» 14360570 є достатньо коштів для покриття заборгованості з ЄСВ.
Вказані твердження в ході розгляду справи відповідачем також жодним чином не спростовано.
Зазначене, на переконання суду, не тільки позбавляє позивача можливості належним чином здійснювати підприємницьку діяльність, а й фактично примушує його порушувати вимоги законодавства України щодо сплатити податків, зборів та обов'язкових платежів, у тому числі в частині своєчасності їх сплати.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що у даних спірних відносинах відповідачем було накладено арешт на рахунок позивача, який призначений для сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, тобто є рахунком із спеціальним режимом використання, суд приходить до висновку про протиправність постанови від 27 січня 2020 року ВП №57013600, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках, відкритих в Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» 14360570 та в Акціонерному товаристві «Універсал Банк» 21133352, які належать ОСОБА_1 .
Таким чином, перевіряючи оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач діяв не на підставі закону та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій та прийняття рішень у спірних відносинах.
Отже, позов підлягає задоволенню.
Крім цього, вирішуючи спір суд зауважує таке.
Згідно пунктів 7- 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному судочинстві обов'язок доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності покладено на суб'єкта владних повноважень, тобто у даному випадку на відповідача - Перший відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Однак у ході розгляду даної справи відповідачем не виконано указаного обов'язку та жодним чином не спростовано доводів позивача, викладених в обґрунтування позову.
При цьому відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
В даному випадку відповідачем - суб'єктом владних повноважень не було подано відзив на позов без зазначення причин його неподання.
Указане кваліфікується судом як визнання позову, що, в свою чергу, також дає підстави для прийняття рішення про його задоволення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову.
Щодо наданих у судовому засіданні пояснень третьої особи, то такі не впливають на правильність вирішення даної справи, оскільки були надані відносно обставин відкриття виконавчого провадження №57013600, а не підстав прийняття оскаржуваної позивачем постанови від 27 січня 2020 року, тобто такі не стосуються предмета позову.
Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно квитанції від 05 жовтня 2020 року №ПН172095С1 позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у виді судового збору у вказаному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72, 74-76, 77, 78, 90, 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 27 січня 2020 року ВП №57013600 про арешт коштів боржника на рахунках, відкритих в Акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» 14360570 та в Акціонерному товаристві «Універсал Банк» 21133352, які належать ОСОБА_1 .
Стягнути з Першого відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана або до Чернівецького окружного адміністративного суду або безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 листопада 2020 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач - Перший відділ державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (м. Чернівці, вул. Руська, 183, код ЄДРПОУ 41659926); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, 58013, код ЄДРПОУ 43143196).
Суддя О.П. Лелюк