Справа № 560/1500/19
11 листопада 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши заяву щодо здійснення судового контролю по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, поданою в порядку ст. 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №560/1500/19.
27 червня 2019 року суд задоволив позов ОСОБА_1 , визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» після смерті чоловіка та зобов'язав відповідача призначити (перевести), нарахувати та виплатити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 24.12.2018 року у розмірі, передбаченому ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру пенсії годувальника - ОСОБА_2 , та враховуючи обставини, встановлені постановою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 30.07.2013 року у справі № 685/690/13-а.
Позивач покликається на те, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду, яке набрало законної сили 01 жовтня 2019 р.
Суд призначив розгляд заяви в порядку письмового провадження, ухвалу скеровано сторонам.
Як вбачається з витягу з реєстру вихідної кореспонденції суду (журнал реєстрації вручення документів), ухвалу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області отримано.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поданий відзив на заяву про встановлення судового контролю, у якому просить відмовити у її задоволенні.
Покликається на те, що на виконання рішення суду Головним управлінням проведений перерахунок пенсії позивачки, в результаті якого нарахована доплата за період з 24.12.2018 року по 30.11.2019 року в сумі 25206,55 грн.
Зазначає, що рішення суду від 27 червня 2019 року по справі № 560/1500/19 було виконане до скасування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, відтак відомості про позивача були включені до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, присвоєний реєстраційний номер. На думку відповідача, скасування зазначеного порядку створює правову невизначеність у даному питанні, яка може бути усунута лише шляхом прийняття відповідного нормативного акту. Зважаючи на це, решта суми доплати до пенсії позивача може бути виплачена після врегулювання питання на законодавчому рівні. Відповідач зазначає, що сума доплати згідно з проведеним перерахунком пенсії за період з 01.10.2019 року по 30.11.2019 року у розмірі 1289,66 грн. була виплачена у грудні 2019 року, а сума доплати за період з 24.12.2018 року по 30.09.2019 року в розмірі 23916,89 грн. буде виплачена після надходження фінансування.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частина 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Як вбачається зі змісту цієї норми, вона не обмежує право суду щодо застосування заходів судового контролю стадією судового розгляду, відтак не виключає можливості вживати їх вже після прийняття рішення або коли рішення набрало законної сили. Зазначений інститут процесуального права покликаний сприяти своєчасному виконанню рішень судів і стимулювати суб'єктів влади діяти добросовісно, не ухиляючись від виконання приписів закону.
Велика Палата Верховного суду в ухвалі від 20 червня 2018 року у справі № 800/592/17 дійшла висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю у формі зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду, за заявою позивача, поданою вже після набрання рішенням законної сили. Таким чином, Верховний Суд сформував правову позицію, яка відповідає змісту та призначенню ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, як однієї з гарантій того, що судові рішення повинні виконуватись належним чином.
Суд звертає увагу на те, що здійснення перерахунку пенсії є лише передумовою її виплати, однак не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки суд зобов'язав пенсійний орган не лише провести перерахунок, але й виплатити позивачеві повну суму перерахованої пенсії.
Механізм погашення заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, визначався Постановою КМУ від 22 серпня 2018 р. № 649.
Ця постанова КМУ передбачала Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, а також певну черговість виконання рішень на підставі обліку рішень судів у відповідному реєстрі ( залежно від дати їх надходження до боржника - ПФУ) Пунктом 10 Порядку було передбачено, що виділення коштів для виплат здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
У той же час, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі №640/5248/19 щодо незаконності вказаного Порядку було змінене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року, та визнані протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Отже, до 22.07.2020 року зазначений Порядок №649 був діючим, відтак боржник зобов'язаний був ним керуватись, тобто вчиняти відповідні активні дії з метою виконання рішення суду, зокрема: вести облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, подавати до Пенсійного фонду України документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника та інші документи і розрахунки згідно з Порядком, а відповідна комісія ПФУ повинна була розглянути ці документи та провести перевірку розрахунку для виплати.
Відповідач не довів, що до 22.07.2020 року ним вчинялись будь-які дії з метою реалізації цього Порядку, не надані докази того, що позивача було включено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, зазначених у п.5 Порядку №649, зокрема, направлення до Пенсійного фонду України документу, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копії судового рішення або виконавчого листа; розрахунку суми, що підлягає виплаті, засвідченого керівником боржника або уповноваженою ним особою, тобто вчинення дій з метою виконання судового рішення в повному обсязі. Крім того, відсутні докази будь-яких дій з метою отримання відповідного фінансування для виконання судового рішення у повному обсязі.
Посилання відповідача на те, що суд під час розгляду справи не встановлював судовий контроль і не зобов'язував подати звіт про виконання судового рішення, ніяким чином не свідчить про зняття з відповідача обов'язку виконати рішення суду у повному обсязі або відсутність відповідальності за його невиконання. Суд вкотре звертає увагу органу Пенсійного фонду на те, що невиплата особі коштів з посиланням на їх відсутність, якщо це об'єктивно не підтверджено будь-якими належними доказами (листи про відсутність коштів не є належними доказами), порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право мирно володіти своїм майном.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які виплати проводити громадянам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити такі виплати, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату коштів, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У справі "Шмалько проти України" Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. У справі "Півень проти України" Європейський суд визнав порушення ст.6 Конвенції, зазначивши, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.
Відтак, невиконання рішення суду не може бути виправдане відсутністю бюджетних видатків або покликанням на неврегульованість порядку виплати підзаконним актом.
Зважаючи на це, суд вважає необхідним задоволити клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про його виконання.
Керуючись статтями 248, 254, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у 20 - денний строк з дати отримання цієї ухвали подати Хмельницькому окружному адміністративному суду звіт про повне виконання рішення суду від 27 червня 2019 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя І.С. Козачок