Справа № 560/5297/20
іменем України
11 листопада 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області в якому просить:
1. Визнати дії Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області протиправними.
2. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області надати «Відповідно до вимог ст. 118,121 Земельного кодексу України дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (кадастровий номер 6825083300:06:008:0015)».
3. В зв'язку з наданням недостовірної інформації, що нанесло матеріальну і моральну шкоду, значними витратами на послуги адвоката, відправку рекомендованих листів тощо, зобов'язати відшкодувати матеріальні та моральні збитки в сумі 1000 грн.
4. Всі судові витрати покласти на відповідача. Зобов'язати перерахувати кошти на поточний рахунок, який відкрито у Філії - Хмельницьке області управління ТВБВ №10022/015 поточний рахунок № НОМЕР_1 к банку 315784.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.06.2020 звернулавсяя до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (кадастровий номер 6825083300:06:008:0015). 22.07.2020 відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (кадастровий номер 6825083300:06:008:0015), оскільки запитувана земельна ділянка накладається на земельну ділянку, що перебуває в користуванні третіх осіб. Позивач зазначає, що вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в листі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій областівід 22.05.2020 та 18.08.2020 не наведено жодної з них. Таким чином, підстави для відмови позивачу в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні. Просив позов задовольнити.
Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 05.10.2020 подало до суду відзив на позов, в якому позов не визнало. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому зазначив, що відповідачем надано інформацію щодо розгляду заяви гр. ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки за межами Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (кадастровий номер 6825083300:06:008:0015), що дана земельна ділянка накладається на земельні ділянки які перебувають у користуванні КП "Оберіг - Плюс".
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2020 суд перейшов до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.
Позивач 23.06.2020 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (кадастровий номер 6825083300:06:008:0015).
Разом із заявою як додатки подано: копію паспорта; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; графічний матеріал, на якому зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № Н-10315/0-783/0/95-20 від 22.07.2020 відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (кадастровий номер 6825083300:06:008:0015), оскільки дана земельна ділянка накладається на земельні ділянки які перебувають у користуванні третіх осіб.
Позивач, не погодившись із прийнятим щодо нього рішенням, вважаючи його необґрунтованим та протиправним, звернувся до суду за правовим захистом порушеного права.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).
Відповідно до положень частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частина сьома статті 118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Крім того, вказаною нормою наведено альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Як встановлено судом, листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № Н-10315/0-783/0/95-20 від 22.07.2020 відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (кадастровий номер 6825083300:06:008:0015), оскільки дана земельна ділянка накладається на земельні ділянки які перебувають у користуванні третіх осіб.
При цьому, суд дослідивши викопіювання з кадастрової карти місця розташування бажаної гр. ОСОБА_1 земельної ділянки, встановив, що земельна ділянка, щодо якої звернувся позивач значиться, як вільна.
Даний факт спростувати представник відповідач не зміг.
Враховуючи встановлене суд зазначає, що посилання відповідача на те, що земельна ділянка, на яку вказує позивач, частково або повністю перебуває у приватній власності не підтверджено жодними доказами.
З огляду на такі обставини у суду немає підстав вважати, що обрана позивачем земельна ділянка площею 2,00 га є обтяженою правами на неї з боку третіх осіб.
До того ж суд враховує те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.
Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/5735/16.
Таким чином відповідач не довів суду правомірності своєї відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.
При цьому вимога позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, задоволеною бути не може, оскільки суд не може досліджувати інших обставин, що можуть бути перешкодою в наданні такого дозволу, які не досліджувалися відповідачем, оскільки ці повноваження відносяться до його виключної компетенції.
У зв'язку з цим суд вважає належним та достатнім способом відновлення порушеного права зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, яка розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.
Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 23 Цивільного кодексу України).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17.
Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 вказаної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Позивач зазначає, що бездіяльністю відповідача його право порушено, наслідком чого стало спричинення йому моральної шкоди, яку він оцінив у 1000,00 грн.
Разом з тим, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
У своєму позові ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що бездіяльність відповідача призвела до того, що позивач змушений захищати свої права в судовому порядку, витрачати значні зусилля та час для його відновлення. Захист таких прав вимагає додаткових зусиль для організації часу, побуту.
Однак жодна із наведених у ст. 23 Цивільного кодексу України підстав не була доведена та обґрунтована в позовних вимогах, право на звернення до суду позивачем реалізовується на власний розсуд і дана обставина не є підставою для визнання факту наявності моральної шкоди. Позивачем не доведено, що моральна шкода була завдана відповідачем і саме у такому розмірі, в зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено 840,80 грн судового збору за подання позовної заяви із 6 вимогами немайнового характеру, а тому, їх стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Суд також враховує, що відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19.
Разом з тим, позивач не надав документи що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Відтак позов належить задовольнити частково.
Судові витрати підлягають розподілу на підставі ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22.07.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою".
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області повторно розглянути заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (кадастровий номер 6825083300:06:008:0015).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (вул. Інститутська, 4/1,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39767479)
Головуючий суддя Г.В. Лабань