ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83
27 квітня 2010 р. Справа № 2/36
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
Судді Круглової О.М.
При секретарі судового засідання: Григорійчук Я.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" вул. Гоголя, 1, м.Львів,79000
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1
про стягнення 5348,92 грн. заборгованості.
за участю представників:
від позивача: Дейнека І.С. - юрисконсульт, (довіреність № НЮ-30 від 01.01.2010р.)
від відповідача: не з'явилися.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою за Вх.№955 від 04.03.10 про стягнення з відповідача 5348,92 заборгованості, в тому числі 4607,18 грн. неустойки, 741,74 грн. за утримання та експлуатацію нерухомого майна. В обгрунтування позовних вимог посилається на наступне:
01.06.02 між сторонами було укладено договір оренди державного майна №5, згідно якого відповідачу було передано в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 16,7 кв.м. на вул.Залізничній в м.Івано-Франківську терміном дії на один рік та десять місяців. Вказаний договір припинив свою дію 31.03.04, що було встановлено рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.07 у справі №13/142, яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.02.08 та постановою Вищого господарського суду України від 15.05.08., однак відповідач звільнив орендоване приміщення лише 09.12.09. На підставі ч.2 ст.785 ЦК України йому було нараховано неустойкув сумі 4607.18 грн. Крім того відповідач не оплатив рахунки за утримання та експлуатацію нерухомого майна на загальну суму 741,74 грн.
Відповідач в засідання суду не з"яився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалою від 09.04.10, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення (а.с.75).
Відповідач в попередніх судових засіданнях позов не визнавав з підстав викладених у відзиві на позов (а.с.29) та додаткових запереченнях (а.с.76-77), в яких вважає позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення, оскільки не грунтуються на чинному законодавстві України та суперечать фактичним обставинам справи, оскільки нарахування проводилось від завищеної суми орендної плати, яка була збільшена позивачем в односторонньому порядку.
Також відповідач у додаткових запереченнях, які були направлені на адрресу суду за Вх.№3176 від 24.04.10 просив залучити в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Івано-Франківську транспортну прокуратуру.
Проаналізувавши заявлене клопотання суд прийшов до висновку, що воно не підлягає до задоволення. При цьому суд виходив з наступного:
Відповідно до положень ст.27 ГПК України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору може бути залучено до участі у справі за клопотанням сторін, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки. Івано-Франківська транспортна прокуратура не була стороною зазначеного вище договору оренди і рішення по даному спору ніяким чином не впливає на його права і обов'язки . Крім того, участь прокурора у розгляді справи врегульована ст.29 ГПК України.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, враховуючи наступне:
Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
В даному випадку правовідносини сторін регламентувались договором оренди державного майна №5 від 01.06.02, термін дії якого припинено 31.03.04. Вказаним договором було визначено розмір місячної орендної плати 55,65 грн. з індексацією згідно індексу інфляції.
Відповідно до діючого законодавства зміни до договору оренди, зокрема і щодо розміру орендної плати вносяться в порядку, визначеним законодавством, тобто, оформляються письмовими документами.
Сторонами не внесено змін договору щодо зміни орендної плати і таке збільшення в односторонньому порядку Законом не допускається.
Відповідно до ст.654 Цивільного кодексу - зміна договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється. Статтею 188 Господарського кодексу передбачено порядок зміни господарських договорів, відповідно до якого сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору - у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового пробігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Розмір неустойки, право на стягнення якої встановлено ст.785 ЦК України визначається в подвійному розмірі від встановленої орендної плати. Обрахування суми неустойки від подвійної плати у розмірі, визначеному позивачем від вартості майна, а не від встановленої договором орендної плати є безпідставним і вимога про стягнення 4607,18 грн. неустойки задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення 741,74 грн. за утримання та експлуатацію орендованого нерухомого майна, то як пояснив в судовому засіданні представник позивача та свідчить довідка (а.с.71-72), у вказану суму входить орендна плата за жовтень-грудень 2009, виходячи знову ж таки з оцінки майна, що була проведена в 2008 році, а не з визначеної договором розміру орендної плати, то суд не вбачає підстав для стягнення вказаної суми, оскільки позивачем не доведено на якій підставі відповідач зобов"язаний сплачувати вказані витрати. Зобов"язання сторін можуть виникати як з договору так із Закону. Договір оренди сторін був припинений 31.03.04, інших договорів, які б передбачали оплату на утримання майна у заявленій сумі, між сторонами не було укладено.
Посилання позивача, що відповідач оплачував за попередній період згідно виставлених рахунків збільшену оплату з врахуванням проведеної оцінки не може розцінюватись як зміна розміру орендної плати за відсутності внесення змін до договору у визначеному законодавством порядку чи укладення нового договору, яким би відповідач зобов"язувався сплачувати витрати на утримання майна в заявлених розмірах .
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити за позивачем .
Керуючись ст.ст. 124,129 Конституції України, ст.ст.15-16,785 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 5348,92 грн. заборгованості - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Круглова О.М.
Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 30.04.10.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________помічник судді Шунтов О.М.
30.04.10