11 листопада 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2526/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія" "Агроконтинент" до Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія" "Агроконтинент" (далі-позивач, Товариство) звернувся до суду з позовом до Чорноморського міжрегіональне управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (далі-відповідач), в якому просить скасувати постанову про адміністративно-господарського штрафу№171355 від 07.04.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.03.2020 року позивач здійснював автоперевезення вантажу шрот соняшниковий гранульований вагою брутто 40 т. насипом, власним вантажним автомобілем «ДАФ» НОМЕР_1 з полунриченом-контейнеровозом «Шміц» НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Автомобіль позивача був зупинений службовими особами відповідача, які провели перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами чого складено довідку № 025917 від 14.03.2020 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт № 040940 від 14.03.2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 217845 від 14.03.2020 року, оскаржувану постанову №171355 від 07.04.2020 року.
Вказану постанову позивач вважає протиправною з огляду на те, що визначення вагових параметрів транспортного засобу Товариства було здійснено з порушенням положень Порядку №879. Зокрема, позивач зазначає, що зі змісту квитанції зважування від 14.03.2020 року, так і з вищевказаних актів та довідок неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг.
Також позивач звертає увагу на те, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію N 02-84-08. Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.
Крім того, позивач вказує на те, що відповідно до п. 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь- який інший спосіб. На виконання цієї норми, водій автомобіля, який здійснював перевезення, ОСОБА_1 здійснив часткове перевантаження вантажу із задньої частини полупричепа-самоскида на передню, після чого відповідач здійснив повторне зважування в ході якого порушення габаритно-вагових норм не було виявлено, проте посадові особи відповідача все одно скали акт та довідку по даним первісного зважування.
Ухвалою від 09.09.2020р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивачем була подана до суду заява про збільшення підстав позову, яка прийнята до провадження ухвалою суду від 30.09.2020р.
Вказаною заявою представником позивача обґрунтовуються позовні вимоги ще й тим, що відповідно до відповіді ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК Автомобільні дороги України» № 04-15/1388 від 08.09.2020 року встановлено, що на автомобільні дорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ км 203+500 працює стаціонарний ваговий комплекс з використанням автомобільних ваг САВПВ-20 методика зважування якими описана в технічному паспорті. Згідно Розділу 3 Паспорту зазначені технічні і метрологічні характеристики ваг, зокрема - клас точності ваг при статичному зважені (згідно ГОСТ 29329) та при динамічному зважені в русі (згідно ГОСТ 30414).
Крім того, Паспорт має посилання на ГОСТ 29329-92, ГОСТ 3041-96 у розділі «Маркування та пломбування», а також на ГОСТ 30414-96 та ГОСТ 8.453-82 в розділі «Повірка ваг». Згідно до каталогу національних стандартів та кодексів усталеної практики, який розміщено на офіційному сайті Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» станом на 01.07.2020 року ГОСТ 30414-96 - відсутній. Натомість ГОСТ 29329-92 та ГОСТ 8.453-82 - скасовані та не діють на території України.
Крім того, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 908/М від 03.07.2019 року та № 895/М від 15.05.2020 року ДП «Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» зазначено, що за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ EN 45501:2007 та паспорту ваг.
Разом з тим, відповідно до каталогу національних стандартів та кодексів усталеної практики ДСТУ EN 45501:2007 скасовано у 2008 році та на даний час зазначені технічні умови не діють на території України
З огляду на викладене представник позивача вважає, що використання службовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Держаної служби України з безпеки на транспорті законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки САВПВ-20 під час зважування транспортного засобу позивача відбувалось поза межами закону, а тому результати такого зважування не можуть бути покладені в основу постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Підсумовуючи викладене, представник позивача просить задовольнити позов.
Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву. Крім того, відповідачем не виконана ухвала суду від 09.09.2020р. відповідно до якої останнього зобов'язано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати до суду засвідчені належним чином копії оскаржуваної постанови та усіх документів, на підставі яких її прийнято.
Цією ж ухвалою відповідачу роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (ч.4 ст.159 КАС України).
З огляду на викладене, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія" "Агроконтинент" є власником транспортного засобу - автомобіля «ДАФ» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
14 березня 2020 року позивач здійснював автоперевезення вантажу шрот соняшниковий гранульований вагою брутто 40 т. насипом, власним вантажним автомобілем «ДАФ» НОМЕР_1 з полунриченом-контейнеровозом «Шміц» НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 .
На 205 км+500 м автомобільної дороги М-14 Одеса-Мелітополь- Новоазовськ Автомобіль позивача був зупинений службовими особами відповідача, які провели перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки складено:
- довідку № 025917 від 14.03.2020 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, відповідно до якої повна маса транспортного засобу вказана 40,5 т;
- акт № 040940 від 14.03.2020 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, в якому зафіксована фактична маса - 40,5 т;
- акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №217845 від 14.03.2020 року, у якому зафіксовано порушення Товариством п.22-5 ПДР, що полягає у навантаженні на одиночну вісь 12050 кг при допустимих 11000 кг. За змістом акту №217845 від 14.03.2020 року за вказане порушення встановлена відповідальність абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно- вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Вказані документи стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови №171355 від 07.04.2020 року, відповідно до якої до Товариства застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 8500,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Приписами ч.1 ст.2 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Згідно ст.29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. № 3353-XII до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (п.п.2, 17 п.5 Положення № 103).
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п.8 Положення № 103).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою КМУ від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі-Порядок 1567).
Відповідно до п.4 Порядку 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначається Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879 "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок № 879).
Положеннями пункту 2 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.
Відповідно до п.3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Таким чином, Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки як територіальний орган Укртрансбезпеки наділений повноваженнями щодо здійснення, зокрема, габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування в порядку та у спосіб, передбачені Законом.
Відповідно до положень автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідно до якої до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому передумовою для настання відповідальності є встановлення самого факту правопорушення, що здійснюється у спосіб, передбачений Порядком №879 та Порядком №1567.
Відповідно до п.п.20, 21 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Як вже зазначалось судом, службовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт №217845 від 14.03.2020р., в якому зафіксовано порушення п.22-5 ПДР, що полягає у порушенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Відповідно до положень п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
При цьому, пунктами 12, 13, 16, 18 Порядку №879 встановлено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Отже, результати габаритно-вагового контролю створюють юридичні наслідки для перевізника тільки у випадку, якщо зазначений вид контролю здійснений справними, пройшовшими періодичну повірку (метрологічну атестація) засобами контролю, результати якого оформлюються довідкою про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, яка видається водієві.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.7 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» методики вимірювань у сфері законодавчо регульованої метрології, що є обов'язковими до застосування, визначаються в нормативно-правових актах або в нормативних документах, на які є відповідні посилання в нормативно-правових актах.
Повноваження центральних органів виконавчої влади, інших державних органів уповноважувати підприємства та організації, їх відокремлені підрозділи та фізичних осіб - підприємців на проведення певних вимірювань, не пов'язаних з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, у сфері законодавчо регульованої метрології визначаються законом.
Положеннями ст.8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.
Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню.
Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість накладення такого штрафу, наявність порушення позивачем вимог законодавства, за яке його притягнуто до відповідальності, дотримання процедури проведення перевірки, тощо.
В даному випадку, доказів здійснення вагового контролю справними, пройшовшими періодичну повірку (метрологічну атестація) засобами контролю відповідачем до суду не надано, як і не надано доказів, витребуваних ухвалою суду від 09.09.2020р.
Отже, належні та допустимі докази обставин, за які до позивача застосовано відповідальність передбачену абз. 16 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", в матеріалах справи відсутні.
Крім того, суд звертає увагу на те, що оскаржувана постанова не містить конкретної норми законодавства, за порушення якої до відповідача застосовано адміністративно-господарський штраф.
Окремо суд зауважує, що пунктами 27, 28 Порядку №1567 встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
З наведених норм законодавства вбачається, що на відповідача покладений обов'язок повідомити уповноважену особу суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення одним із способів: під розписку або рекомендованим листом із повідомленням. Справа розглядається за участю уповноваженої особи суб'єкта господарювання, за виключенням випадку, коли уповноважена особа, яка належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи, не з'явилася.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження факту повідомлення уповноваженої особи позивача про час і місце розгляду справи, що порушило відповідне право позивача бути присутнім під час вирішення питання щодо застосування відносно нього адміністративно-господарського штрафу. Натомість позивачем зазначається, що справу було розглянуто без повідомлення позивача та без участі останнього.
У силу положень ст.77 КАС України, саме на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та обставини справи, суд дійшов до висновку, що оскаржувана постанова не відповідає критеріям, встановленим ст.2 КАС України.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд зауважує, що частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення та фактично визнав позовні вимоги.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.
Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про стягнення судових витрат, відповідно до якого просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.
На підтвердження витрат надав договір про надання правової допомоги від 06.04.2020р., акт приймання-передачі надання послуг від 25.09.2020р. та виписку з рахунку Адвокатського об'єднання «Правові технології» про надходження коштів.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 Судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. по справі № 826/856/18.
Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема, у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), вказано, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Дослідивши акт приймання-передачі надання послуг від 25.09.2020р., судом встановлено, що адвокатом надані наступні послуги: консультація - 500 грн. (0,5 год.), складання позовної заяви - 2000 грн. (2 год.), складання запиту - 500 грн. (0,5 год.), складання заяви про збільшення підстав позову - 1000 грн. (1 год.).
Суд вважає, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн. є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, ціною позову та значенням справи для сторони.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд задовольняє клопотання про стягнення витрат на правову допомогу та сплату судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія" "Агроконтинент" до Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову №171355 від 07 квітня 2020 року, відповідно до якої відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія" "Агроконтинент" застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті (73008, м. Херсон, Бериславське шосе 46, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія" "Агроконтинент" (74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Промислова, 2Д, код ЄДРІІОУ 32989699) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
кат. 113070200