Справа № 500/2698/20
11 листопада 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Василишина К.В., представника відповідача - Мурованої І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0060839-5205-1906 від 18.05.2020, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 77742,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником єдиного об'єкту нежитлової нерухомості, який складається з виробничих, офісних та складських приміщень, загальною площею 1863 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та який при оподаткуванні підпадає під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, та, відповідно, не є об'єктом оподаткування. Проте, відповідачем, всупереч вимогам податкового законодавства, прийнято відносно позивача податкове повідомлення - рішення №0060839-5206-1906, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 77742,99 грн.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено судове засідання.
До суду від відповідача надійшов 21.10.2020 відзив на адміністративний позов, у якому наведені заперечення проти заявлених позовних вимог та зазначено, що у межах спірних відносин неможливо застосувати дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки об'єкти нерухомості, які належать позивачеві, не відносяться до будівель промисловості, зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств, відтак даний майновий комплекс, на думку відповідача, є об'єктом оподаткування. Також зазначено, що використання зазначеного об'єкта нерухомості за функціональним призначенням (промислове виробництво) стороною позивача не надано.
В судовому засіданні 11.11.2020 представник позивача позовні вимоги підтримував повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.
Як випливає із матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлові будівлі, а саме: виробничі, офісні та складські приміщення з мансардою, А, загальною площею 1863 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.04.2011 (аркуш справи 9).
Згідно із витягу №2019063400135 з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , видами його діяльності зазначено: - Код КВЕД 16.23 Виробництво інших деревяних будівельних конструкцій і столярних виробів; код КВЕД 43.33 Покриття підлоги і облицювання стін (основний); код КВЕД 14.12 - виробництво робочого одягу; Код КВЕД 93.12 Діяльність спортивних клубів; - Код КВЕД 93.13 Діяльність фітнес - центрів; - Код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; - Код КВЕД 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; - Код КВЕД 68.20 Надавання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (аркуш справи 10).
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення рішення №0060839-5205-1906 від 18.05.2020, яким ФОП ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік в розмірі 77742,99 грн.
Позивач, вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно із статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені статтею 12 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
У відповідності до підпунктів 8.1, 8.3 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених вказаним Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно із підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу статті 265 ПК України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених вказаним Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному вказаним Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 вказаного Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII вказаного Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Згідно статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Законом України з 01.01.2015 набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VІІІ.
Даним Законом №71-VIII, зокрема, викладено в новій редакції статтю 266 ПК України, яка визначає порядок та умови сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статі 266 ПК України встановлює, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України - базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. А згідно підпункту 266.3.2. пункту 266.3 статті 266 ПК України - база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом па підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Нормами ПК України, встановлені пільги зі сплати вищезазначеного податку, зокрема підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) «Резервуари, силоси та склади» належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
Отже, з метою застосування норм підпункту 266.2.2 ПК України при визначенні промислових підприємств необхідно дотримуватись вимог Національного класифікатора України ДК 009:2010 та Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
В підтвердження своїх доводів про те, що належне йому на праві власності нерухоме майно є будівлями промисловості є свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 01.04.2011 у власності ФОП ОСОБА_1 перебувають виробничі, офісні та складські приміщення з мансардою, А, загальною площею 1863 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із витягу №2019063400135 з Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , видами його діяльності зазначено: - Код КВЕД 16.23 Виробництво інших деревяних будівельних конструкцій і столярних виробів; код КВЕД 43.33 Покриття підлоги і облицювання стін (основний); код КВЕД 14.12 - виробництво робочого одягу; Код КВЕД 93.12 Діяльність спортивних клубів; - Код КВЕД 93.13 Діяльність фітнес - центрів; - Код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; - Код КВЕД 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; - Код КВЕД 68.20 Надавання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», С «Переробна промисловість», Б «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та Е «Будівництво».
Таким чином, суд приходить до висновку, що подані позивачем до суду матеріали підтверджують, що належний на праві власності позивачу комплекс будівель, який на думку податкового органу, є об'єктом оподаткування, - використовується позивачем, як суб'єктом господарювання в процесі здійснення ним промислової діяльності (промисловості) за одним із видів його діяльності (Код КВЕД 43.33 Покриття підлоги і облицювання стін (основний)).
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Судом не встановлено, а відповідачем не надано, жодних доказів того, що об'єкти нерухомості належного ФОП ОСОБА_1 майнового комплексу, використовуються позивачем не за призначенням чи в будь-яких інших цілях, окрім вищезазначеної промислової діяльності.
А тому суд прийшов до висновку, що під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Отже, враховуючи приписи підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України та наведене вище, суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом помилково віднесено належні позивачу нежитлові будівлі до категорії об'єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку, а відтак, оскаржуване рішення відповідача є протиправним.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, якою сформовано новий правовий висновок, відповідно до якого визначено, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення слід скасувати.
Вказана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 05 березня 2020 року по справі №825/1625/17, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом під час вирішення наведеного спору.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Судові витрати понесені позивачем відповідно до ч.1 ст.139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0060839-5205-1906 від 18.05.2020.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Тернопільській області в користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме: судовий збір за подання позову в сумі 840 грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43142763);
Головуючий суддя Осташ А.В.