Справа № 500/1646/20
10 листопада 2020 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовною заявою (у новій редакції) до Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області, в якій просить:
- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області протиправною та зобов'язати вчинити певні дії по відшкодуванню завданої матеріальної шкоди, виходячи з обставин бездіяльності суб'єкта владних повноважень викладених в позовній заяві;
- стягнути з Кременецької районної державної адміністрації на користь позивача коштів на відшкодування шкоди заподіяної протиправними рішеннями та бездіяльністю суб'єкта владних повноважень в розмірі 44732,97 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.11.2018 на засіданні Державної надзвичайної комісії при Кременецькій районній державній адміністрації (далі - Комісія) прийнято рішення про оголошення неблагополучною територію господарства та присадибну ділянку позивача, яка знаходиться в селі Старий Кокорів Кременецького району Тернопільської області, у зв'язку із спалахом африканської чуми свиней та запровадженням карантину, на підтвердження чого надав відповідний протокол Комісії № 5 від 14.11.2018. Водночас, відповідно до зазначеного протоку, Комісія прийняла наступні рішення, зокрема: 1) оголосити неблагополучною територію господарства позивача щодо африканської чуми свиней та ввести карантин з 14.11.2018; 2) встановити зону захисту в радіусі 3 кілометри; 3) встановити зону нагляду в радіусі 10 кілометрів; 4) затвердити план заходів щодо ліквідації африканської чуми свиней на території позивача; 5) в господарствах зони захисту провести клінічне обстеження тварин; 6) вилучити все свинопоголів'я з господарства позивача та піддати його евтаназії; 7) затвердити персональний склад комісії з вилучення свинопоголів'я; 8) визначити місце для спалювання та захоронення рештків тварин; 9) встановити на виїздах з зони захисту стаціонарні карантинні поліцейські пости для цілодобового чергування; 10) термін до 24.11.2018 (10 діб) підготувати та надати Кременецькій РДА необхідні документи щодо виділення коштів для компенсації за вилучених тварин у господарстві Д. Нагалки в с. Старий Кокорів Попівецької сільської ради Кременецького району; та інші рішення щодо обмеження поширення захворювання. Надалі, у зв'язку з карантинними заходами з господарства позивача 16.11.2018 було вилучено наявне свинопоголів'я в кількості 20 штук загальною вагою 1180 кілограм з подальшою евтаназією, безкровним методом шляхом внутрішньо - серцевого введення розчину "Аміаку", на підтвердження чого надав акт вилучення живих свиней в неблагополучному пункті щодо африканської чуми свиней.
Після чого, позивач неодноразово звертався із заявами про відшкодування йому грошової компенсації за вилучених тварин, зокрема до Кременецької районної державної адміністрації, проте станом на дату подачі даного позову позивач не отримав таку компенсацію, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 27.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 26.08.2020 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22.09.2020, відповідно до статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС).
Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання від 17.09.2020, в якому просить розглядати справу без його участі. Позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання також не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі. Щодо задоволення позовних вимог заперечує. При цьому, у встановлений судом строк, відповідач не подав до суду відзив на позов.
У зв'язку з неявкою у судове засідання 22.09.2020 всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Також з урахуванням клопотань сторін про розгляд справи без їхньої участі - суд згідно ухвали від 22.09.2020 перейшов до розгляду справи № 500/1646/20 в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами загального позовного провадження відбувається протягом 90 днів після відкриття провадження.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як підтверджується протоколом № 5 від 14.11.2018 та не заперечується сторонами, Комісія прийняла наступні рішення, зокрема: 1) оголосити неблагополучною територію індивідуального господарства та присадибну ділянку позивача - ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 щодо африканської чуми свиней та ввести карантин з 14.11.2018; 2) встановити зону захисту в радіусі 3 кілометри; 3) встановити зону нагляду в радіусі 10 кілометрів; 4) затвердити план заходів щодо ліквідації африканської чуми свиней на території позивача; 5) в господарствах зони захисту провести клінічне обстеження тварин; 6) вилучити все свинопоголів'я з господарства позивача та піддати його евтаназії; 7) затвердити персональний склад комісії з вилучення свинопоголів'я; 8) визначити місце для спалювання та захоронення рештків тварин; 9) встановити на виїздах з зони захисту стаціонарні карантинні поліцейські пости для цілодобового чергування; 10) термін до 24.11.2018 (10 діб) підготувати та надати Кременецькій РДА необхідні документи щодо виділення коштів для компенсації за вилучених тварин у господарстві Д. Нагалки в с. Старий Кокорів Попівецької сільської ради Кременецького району; та інші рішення щодо обмеження поширення захворювання (арк. справи 13-19).
Надалі, у зв'язку з карантинними заходами з господарства позивача 16.11.2018 було вилучено наявне свинопоголів'я в кількості 20 штук загальною вагою 1180 кілограм з подальшою евтаназією, безкровним методом шляхом внутрішньо - серцевого введення розчину "Аміаку", про що свідчить акт вилучення живих свиней в неблагополучному пункті щодо африканської чуми свиней (арк. справи 20).
26.12.2018 Комісія прийняла рішення, зокрема, про оголошення території господарського двору жителя АДРЕСА_1 ОСОБА_1 благополучною щодо африканської чуми свиней та зняття з неї карантину з 26.12.2018, про що свідчить відповідний протокол № 7 (арк. справи 21-22).
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, останній неодноразово звертався із відповідними заяви щодо відшкодування йому грошової компенсації за вилучення свинопоголів'я в кількості 20 штук до Головного управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, Тернопільської ОДА, Кременецької РДА Тернопільської області та Управління Державної казначейської служби України у Кременецькому районі Тернопільської області (арк. справи 32-39).
Зокрема, листом від 15.05.2019 відповідач повідомив позивача, що його звернення від 16.04.2019 по питанню компенсації за вилучене поголів'я свиней потребує додаткового вивчення, про прийняте рішення буде повідомлено додатково (арк. справи 28).
У листі від 24.05.2019 відповідач повідомив позивача, що його звернення від 16.04.2019 по питанню компенсації за вилучене поголів'я свиней, що за наявності у районному бюджеті додаткових джерел фінансування питання проведення виплати за нанесені збитки буде розглянуте на сесії районної ради (арк. справи 30-31).
Надалі, на звернення позивача від 16.04.2019 відповідач листом від 18.12.2019 повідомив, що протягом 2019 року виконання бюджету було менше 105 відсотків, а тому виділити кошти на фінансування порушених у зверненні питань не було можливо (арк. справи 34).
Листом від 27.01.2020 Кременецька РДА повідомила позивача, що виходячи із отриманих від Головного управління статистики у Тернопільській області даних та на підставі акта вилучення живих свиней в неблагополучному пункті щодо африканської чуми свиней від 16.11.2018, розмір завданих господарству позивача внаслідок ліквідації АЧС матеріальних збитків у 2018 році склав 44732,97 грн, мотивуючи тим, що середня ціна на свині у січні - вересні 2018 року становила 37909,3 грн за 1 т живої ваги (арк. справи 35).
Листом від 13.05.2020 Управління казначейської служби повідомило позивача, що починаючи з листопада 2018 року по даний час в Управління не надходив висновок на відшкодування майнової шкоди позивачу в розмірі 44732,97 грн, як компенсація за вилучене поголів'я свиней утилізованих внаслідок ліквідації АЧС в господарстві позивача (арк. справи 39).
При цьому, Кременецька РДА листом від 19.05.2020 повідомила позивача, що Комісією не складався висновок на відшкодування шкоди ОСОБА_1 завданої у зв'язку з вилученням живих свиней в кількості 20 штук, загальною вагою 1180 кг в неблагополучному пункті щодо АЧС, як наслідок грошове зобов'язання на суму 44732,97 грн не зареєстровано в територіальному управлінні Державної казначейської служби (арк. справи 38).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 44 Закону України "Про ветеринарну медицину" від 25.06.1992 № 2498-XII (далі - Закон № 2498-XII) державна надзвичайна протиепізоотична комісія при Кабінеті Міністрів України, відповідні місцеві державні надзвичайні протиепізоотичні комісії, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до характеру хвороби, що підлягає повідомленню, про спалах якої було оголошено, та рівня ризику в інфікованій, буферній зонах, а якщо необхідно - у зоні спостереження може прийняти рішення про вжиття заходів, що вважаються доцільними для локалізації, контролю та ліквідації хвороби, що підлягає повідомленню: вилучення і безпечне знищення туш тварин, які загинули або були вбиті, та інших товарів або гною у разі неможливості їх знешкодження звичайними методами очистки та дезінфекції.
Частиною першою статті 49 Закону № 2498-XII визначено, що майнова шкода (збитки), завдана особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв'язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
За приписами пунктів 2, 3 Порядку відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв'язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 1003 (Порядок № 1003 у редакції, який діяв на момент прийняття рішення, оформленого протоколом № 5 від 14.11.2018, щодо вилучення з позивача свинопоголів'я) відшкодуванню підлягає вартість сільськогосподарських тварин, що були вилучені з метою знищення або забою. У разі виникнення на окремій території України надзвичайної ситуації, пов'язаної з особливо небезпечними (карантинними) хворобами сільськогосподарських тварин, та прийняття Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією при Кабінеті Міністрів України, державними надзвичайними протиепізоотичними комісіями при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних державних адміністраціях і міських радах (далі - комісії) рішення про запровадження карантину відшкодування майнової шкоди (збитків) у зв'язку з вилученням сільськогосподарських тварин здійснюється за рахунок коштів резервного фонду відповідного бюджету залежно від рівня надзвичайної ситуації.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Таким чином, враховуючи те, що станом на час розгляду справи судом, доказів про прийняття відповідних рішень з питань відшкодування позивачу грошової компенсації за вилучення свинопоголів'я в кількості 20 штук загальною вагою 1180 кілограм відповідач не надав, а суд не здобув, зокрема відповідачами не надано доказів складення висновку на відшкодування шкоди ОСОБА_1 завданої у зв'язку з вилученням живих свиней в кількості 20 штук, загальною вагою 1180 кг в неблагополучному пункті щодо АЧС, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення (висновку) за зверненням позивача з питання грошової компенсації за вилучене поголів'я свиней в кількості 20 штук загальною вагою 1180 кілограм.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. В тому числі, щодо позовної вимоги про відшкодування завданої позивачеві майнової шкоди, суд зазначає наступне.
Частиною 5 ст. 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої виключно суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Як слідує з змісту позовної заяви, позивач в обґрунтування таких вимог покликається на протиправну бездіяльність відповідача щодо не прийняття суб'єктом владних повноважень рішення (висновку) з питань відшкодування майнової шкоди у зв'язку з вилученням сільськогосподарських тварин, та визначаючи суму таких збитків покликається на розмір завданої шкоди визначений суб'єктом владних повноважень у листі від 27.01.2020 (арк. справи 35).
Згідно статті 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
В даному випадку, звертаючись з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди, позивач посилався на те, що згідно листа від 27.01.2020 Кременецької районної адміністрації виходячи з отриманих від Головного управління статистики у Тернопільській області даних та на підставі акту вилучення живих свиней в неблагополучному пункті щодо АЧС від 16.11.2018, розмір завданих господарству позивача внаслідок ліквідації АЧС матеріальних збитків у 2018 році склав 44732,97грн (середня ціна на свині у січні - вересні 2018 року становила 37909,3грн. за 1 тонну живої ваги, згідно акту вилучення свиней евтаназії було піддано 20 голів свиней, загальна вага яких становила 1180 кілограм) (арк. справи 35).
Слід відмітити, що факт вилучення на господарстві позивача свиней, загальна вага яких становила 1180 кілограм підтверджується належними доказами, в тому числі і актом вилучення (арк. справи 20), а отже понесення матеріальних збитків підтверджується належними доказами у справі та не спростовано сторонами у справі.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність позивачем реальності понесених ним матеріальних збитків, їх обґрунтованості та неминучості у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача. Крім того, на думку суду позивачем доведено і те, що заявлена ним сума до відшкодування відповідає реально понесеним матеріальним збиткам становить 44732грн 97коп і визначена в тому числі і відповідачем у справі.
Крім того, суд додатково зазначає, що відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин не було подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З огляду на встановлені обставини справи, та з урахуванням вимог частини четвертої статті 159 КАС України, суд кваліфікує не подання такого відзиву відповідачем в сукупності з не прибуттям представника відповідача в судове засідання, який був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання належним чином, - як визнання позову.
Відповідно до частини четвертої статті 189 КАС України, у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Статтею 6 КАС визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009, пункт 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Водночас, відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З огляду на зазначене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та вказаних рішень Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, відповідно до статті 245 КАС, підлягають задоволенню шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення (висновку) за зверненням позивача з питання грошової компенсації за вилучене поголів'я свиней в кількості 20 штук загальною вагою 1180 кілограм.
- зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення позивача з питання грошової компенсації за вилучене поголів'я свиней в кількості 20 штук загальною вагою 1180 кілограм та прийняти рішення з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України;
- стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 44732,97 грн завданої шкоди внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області щодо не прийняття рішення (висновку) за зверненням позивача з питання грошової компенсації за вилучене поголів'я свиней в кількості 20 штук загальною вагою 1180 кілограм.
Зобов'язати Кременецьку районну державну адміністрацію Тернопільської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 з питання грошової компенсації за вилучене поголів'я свиней в кількості 20 штук загальною вагою 1180 кілограм та прийняти рішення з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України.
Стягнути з Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 44732 (сорок чотири тисячі сімсот тридцять дві) гривні 97 коп. завданої шкоди внаслідок протиправної бездіяльності Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10.11.2020.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Кременецька районна державна адміністрація Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 56, м. Кременець, Тернопільська область, 47003, код ЄДРПОУ 14042930).
Головуючий суддя Мірінович У.А.