11 листопада 2020 року Справа № 480/3210/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3210/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
21 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області, мотивуючи вимоги тим, що Рішенням Вищої ради правосуддя від 27 червня 2019 року № 1740/0/15-19 його звільнено з посади судді Роменського міськрайонного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. 15.10.2019 він подав до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області заяву, в якій вказав, що 27.06.2019 звільнений у відставку, але при звільненні з ним не повністю проведений розрахунок та не проведена оплата за роботу у вихідні та святкові дні та за роботу понаднормово. На підставі вказаного просив виплатити компенсацію за роботу у вихідні дні 23.03.2019, 24.03.2019, 30.03.2019, 31.03.2019, 07.04.2019, 20.04.2019, 21.04.2019, компенсацію за роботу надурочно 28.03.2019, 01.04.2019, 18.04.2019, 22.04.2019, компенсацію за перебування у відрядження у вихідні дні 10.03.2019, 16.03.2019.
19.04.2020 отримав відмову від Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області, викладену у листі від 31.03.2020, у якій відповідач послався на ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п.9,10,11 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом МФУ 13.03.1998 №59.
Позивач вважає таку відмову протиправною, зазначаючи, що відповідно до наказу голови Роменського міськрайонного суду Сумської області № 3-К від 27.06.2019, у зв'язку зі звільненням у відставку голови (судді) Роменського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 та відрахуванням його зі штату суду 27 червня 2019 року, на підставі ст. ст. 72, 106 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», наказано виплатити голові суду (судді) ОСОБА_1 :
- компенсацію за перебування у відрядженні по службовим справам у вихідні дні - 10.03.2019 року та 16.03.2019 року, відповідно до наказу № 19 від 26.02.2019 року;
- компенсацію за роботу у вихідні дні: 23.03.2019 року (наказ № 21 від 22.03.2019 року), 24.03.2019 року (наказ № 21 від 22.03.2019 року), 30.03.2019 року (наказ № 23 від 25.03.2019 року), 31.03.2019 року (наказ № 23 від 25.03.2019 року), 07.04.2019 року (наказ № 25 від 08.04.2019 року), 20.04.2019 року (наказ № 26 від 12.04.2019 року), 21.04.2019 року (наказ № 26 від 12.04.2019 року);
- компенсацію за роботу надурочно: 28.03.2019 року (наказ № 23 від 25.03.2019 року), 01.04.2019 року (наказ № 23 від 25.03.2019 року), 18.04.2019 року (наказ № 26 від 12.04.2019 року), 22.04.2019 року (наказ № 26 від 12.04.2019 року).
Зазначена робота у вихідні дні та надурочно виконувалась позивачем відповідно до розпорядження голови суду та графіку чергування слідчих суддів Роменського міськрайонного суду Сумської області у вихідні та святкові дні, затвердженого рішенням зборів суддів, для розгляду клопотань слідчих поліції, а також відповідно до Постанови ЦВК від 07.04.2019 року № 759 «Про проведення повторного голосування з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року», Закону України «Про вибори Президента України», з метою забезпечення оперативного розгляду справ щодо здійснення громадянами виборчого права під час проведення виборчого процесу.
У відмові відповідач посилається на п. 9 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59. Однак, на думку позивача, ця норма не регулює спірні правовідносини, так як він відряджався для роботи (у розумінні інструкції) у робочі дні, але перебував у дорозі до місця відрядження у вихідні дні.
Також правовим обґрунтуванням свої відмови відповідач зазначає п. 10, 11 вказаної інструкції, відповідно до якої, якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, або, якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника у вихідний день, йому в установленому порядку надаються інші дні відпочинку.
Тому, на думку відповідача, позивачу має бути надана не грошова компенсація за перебування у відрядженні по службовим справам (на роботі) у вихідні дні, як це передбачено ст. 72, 107 КЗпП України, а інші дні відпочинку, як це передбачено вказаною вище інструкцією. Однак позивач зауважує, що Кодекс законів про працю України має вищу юридичну силу по відношенню до вказаної інструкції, а тому мають застосовуватись саме норми кодексу, зокрема ст. 72, 107 КЗпП України.
Також, відмовляючи у виплаті компенсацій, відповідач посилається на лист ДСА України від 21.09.2018 №10-18049/18 «Про деякі питання оплати праці суддів і працівників апаратів судів за роботу у вихідні, святкові (неробочі) дні та в надурочний час».
З приводу оплати праці за роботу у вихідні, святкові (неробочі) дні та в надурочний час слідчих суддів, у цьому листі вказано, що відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно- правовими актами. У той же час частиною другою зазначеної статті Закону встановлено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. З огляду на викладене, передбачені трудовим законодавством норми (статті 71 і 72 Кодексу законів про працю України щодо компенсації за роботу у вихідні, святкові (неробочі) дні та в надурочний час не поширюються на суддів.
Таку позицію відповідача позивач також вважає невірною, оскільки згідно з ч. 3 ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя не може здійснювати правосуддя з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років. 28.05.2019 він звернувся до Вищої ради правосуддя з заявою про звільнення з посади судді Роменського міськрайонного суду Сумської області у відставку у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років 06.07.2019. Рішенням Вищої ради правосуддя від 27 червня 2019 року № 1740/0/15- 19 його звільнено з посади судді Роменського міськрайонного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Отже, в даному випадку не можуть бути надані інші дні відпочинку у зв'язку з виходом у відставку і неможливістю здійснювати правосуддя.
Таким чином, виходячи з пориписів ч.1,2 ст.12, ч.1,3 ст.21 , ст.22 Закону України «Про оплату праці», ч.1,2 ст.72, ст.106,107 Кодексу законів про працію України , позивач має право на отримання компенсації за перебування у відрядженні по службовим справам у вихідні дні, компенсацію за роботу у вихідні дні та компенсацію за роботу надурочно під час роботи на посаді судді, відповідно просить зоов'язати відповідача виплатити йому компенсацію за роботу у вихідні дні 23.03.2019, 24.03.2019, 30.03.2019, 31.03.2019, 07.04.2019, 20.04.2019, 21.04.2019; компенсацію за роботу надурочно 28.03.2019, 01.04.2019, 18.04.2019, 22.04.2019; компенсацію за перебування у відрядженні у вихідні дні 10.03.2019, 16.03.2019 у відповідності до положень ст. 72, 106, 107 Кодексу законів про працю України на підставі наказу голови Роменського міськрайонного суду Сумської області № 3-К від 27.06.2019.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення вимог заперечив, зазначив, що стаття 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» не надає суддям право на суддівську винагороду за роботу у святкові і вихідні дні, а тому така робота може бути компенсована наданням іншого дня відпочинку.
Водночас абзацом 1 статті 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Стаття 146 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» свідчить про те, що суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку встановленому Бюджетним кодексом України. У відповідності до Закону Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів щодо фінансового забезпечення суддів загальної юрисдикції. Територіальні управління ДСА України є територіальними органами ДСА України. ТУ ДСА України у Сумській області здійснює функції розпорядника коштів нижчого рівня та безпосередньо виплачує заробітну плату суддям загальних місцевих судів Сумської області на підставі відповідних наказів суддів.
Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення) лише в межах фонду заробітної плати (грошеве забезпечення) затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Зобов'язання взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань, або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом, та Законом про Держазний бюджет України не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються (частина четверга статті 48 Бюджетного кодексу України).
Розпорядники нижчого рівня, у процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують процедури та правила визначені для головних розпорядників (п.7). Розпорядники бюджетних коштів мають право провадити свою діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціатьного фонду, за наявності витягу доведеного органом Державного казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.
Згідпо Бюджетного кодексу України та інших Законів України, ТУ ДСА України в Сумській області, може здійснювати виплати в межах затвердженого фонду оплати праці для відповідного місцевого суду та не наділено правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок розміру суддівської винагороди за спірний період позивачеві.
Більше того, законодавець чітко визначив механізм реалізації вказаних правових норм щодо розміру суддівської винагороди, зумовленої зміною правового регулювання розмірів посадових окладів суддів.
Статтею 13 ЗУ «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів КМ України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Бюджетними асигнуваннями на 2019 рік не було передбачено грошової компенсації за роботу в надурочний час.
Крім того, необхідно відрізняти поняття «чергування у вихідні і святкові дні» від «залучення працівників до роботи понад нормовий час» і «до роботи у вихідні і святкові дні», оскільки саме в останньому випадку працівники залучаються до роботи, обумовленої трудовим договором, у виняткових випадках передбачених законодавством, що забезпечується різними видами компенсації.
Питання залучення працівників до чергування з метою вирішення невідкладних виробничих питань у роботі підприємства у вихідні та/або святкові чи неробочі дні, а також оплати роботи в ці дні КЗпП прямо неврегульовані.
Питання чергувань регулює лише постанова Секретаріату ВЦРПС від 02.04.1954 №233. Цей нормативний акт законодавства СРСР зберігає чинність на території України відповідно до постанови ВР України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» від 12.09.1991 №1545-ХІІ, якою встановлено що до ухвалення відповідних актів законодавства на території України застосовуються акти законодавства СРСР стосовно питань неврегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Відповідно до цієї Постанови чергування полягає в обов'язку працівника знаходитися на визначеному роботодавцем робочому місці з метою вирішення невідкладних питань не пов'язаних з трудовими обов'язками цього працівника.
Тривалість чергування або роботи разом із чергуванням не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу. Якщо ж працівник залучається до чергування у вихідгий чи святковий день, йому повинен бути наданий відгул протягом найближчих 10 днів. Тривалість відгулу повинна дорівнювати тривалості чергування. Також Постановою не передбачена оплата праці за чергування як за робочий час.
Вищевикладена позиція наведена в листі Голови Ради суддів від 07.06.2017 року та листі Міністерства праці та соціальної політики від 02.04.2010 №89/13/116-10.
Отже, чергу вання у вихідний день не підлягає оплаті, а за нього надається інший день відпочинку.
Що стосується компенсації позивачу за перебування у відрядженні у вихідні дні, відповідач зазначив, що службовим відрядженням є поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункт для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Загальні питання організації відрядження працівників бюджетних установ та організацій регулюються Інструкцією про службові відрядження в межах України і за кордон, затвердженою наказом Мінфіну від 13.03.1998р №59.
Якщо наказом про відрядження передбачено виїзд та повернення працівника у вихідні дні, то працівникові може надаватися інший день відпочинку. Питання щодо надання іншого дня відпочинку для працівника, який відбуває та прибуває з відрядження у вихідні дні, повинне бути врегульоване правилами внутрішнього трудового розпорядку.
День вибуття у відрядження та день прибуття з нього вважаються днями перебування працівника у відрядженні. То ж строк відрядження, який припадає, зокрема, на вихідні та святкові дні необхідно відзначити у наказі про відрядження.
У листі Мінсоцполітики України від 19.06.2008р №154/13/116-08 зазначено, що дні відбуття або повернення із відрядження, які збігаються з вихідними, святковими, або неробочими днями, не вважаються такими, у які працівник спеціально відряджений для роботи, тому компенсація за роботу в ці дні не виплачується. За такі дні працівнику виплачуються лише добові.
Територіальним управлінням ДСА України в Сумській області, згідно звіту про використання коштів №174 від 10.05.2019р у відповідності з постановою КМ України №93 від 02.02.2011 р. «Про суми та склад витрат на відрядження держслужбовців та інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю, або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» повністю проведено розрахунок з позивачем, який включив в себе добові, проїзд, проживання, що підтверджується витягом з реєстру №14 від 10.05.2019р., звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт за травень 2019р.
З огляду на викладене, відповідач важає, що передбачені трудовим законодавством норми ст.71, 72 Кодексу законів про працю України щодо компенсації за роботу у вихідні, святкові (неробочі) дні та в надурочний час не поширюються на суддів.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що в задовленні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач з 04.08.2003 по 27.06.2019 займав посаду судді Роменського міськрайонного суду Сумської області. Рішенням Вищої ради правосуддя від 27 червня 2019 року № 1740/0/15-19 його звільнено з посади судді Роменського міськрайонного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку ( а.с. 9).
Відповідно до наказу голови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.02.2019 №19 позивач з 10 по 16 березня 2019 року був відряджений на навчання дотХарківського регіонального відділення Національної школи суддів України у м.Харків. ( а.с.19).
Наказом голови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 березня 2019 року №21 у суді 23-24 березня 2019 встановлені робочі дні з 08.00 год. до 17.00 год. для судді ОСОБА_1 у зв'язку з виробничою необхідністю ( а.с.20) .
25 березня 2019 наказом голови Роменського міськрайонного суду Сумської області на час виборчого процесу наказано здійснювати чергування суддів та працівників апарату суду відповідно до графіка, затвердженого рішенням зборів суддів 19.03.2019 ( а.с.21-24).
Наказом голови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 квітня 2019 року №25 для судді ОСОБА_1 встановлено 07 квітня 2019 року робочим днем з 08.00 год до 17.00 год. ( а.с.25).
12 квітня 2019 року 2019 наказом голови Роменського міськрайонного суду Сумської області на час виборчого процесу наказано здійснювати чергування суддів та працівників апарату суду відповідно до графіка, затвердженого рішенням зборів суддів 09.04.2019 ( а.с.26-28).
Цими наказами компенсація за роботу у вихідні дні та за час чергування передбачалася шляхом надання іншого дня відпочинку.
27 червня 2019 року Роменським міськрайонним судом Сумської області виданий наказ №3-к про виплату ОСОБА_1 у зв'язку зі звільненням компенсації за перебування у відрядженні по службовим справам у вихідні дні, компенсації за роботу у вихідні дні, компенсації за роботу надурочно ( а.с.17).
На звернення позивача до Територіального управління ДСА України в Сумській області про виплату йому компенсації, відповідачем було відмовлено у виплаті за відсутності підстав та повідомлено, що накази про оплату повернуті до Роменського міськрайонного суду без виконання ( а.с.14).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 72 Кодексу законів про працю України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.
Згідно із статтею 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.
Відповідно до ст.106 КЗпП України за відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.
У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.
Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Пунктом 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Статтею 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон №2453-VI) установлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Отже, Закон №2453-VI містить імперативну норму про те, що суддівська винагорода регулюється тільки цим законом (крім суддів Конституційного Суду України) і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 №826/8358/17 (провадження №К/9901/63994/18).
Зміст статей 72 та 106, 107 КЗпП України говорить про те, що працівник наділений правом на оплату у подвійному розмірі за роботу у вихідний день та на оплату праці в надурочний час, водночас складові суддівської винагороди як оплати за виконання функцій судді визначені статтею 133 Закону № 2453-VI (з урахуванням приписів пункту 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ).
Питання щодо співвідношення норм трудового та спеціального законодавства вирішувалося в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року в справі № 21-8а15.
Відповідно до правової позиції, викладеної у наведеній постанові, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Отже, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Положеннями статті 133 Закону № 2453-VI визначено складові суддівської винагороди та не встановлено підстав для нарахування судді грошової компенсації за роботу у вихідні та святкові дні за роботу у наурочний час.
Так само суд вважає необгрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити компенсацію за перебування у відрядженні у вихідні дні, виходячи з такого.
Питання організації відрядження працівників бюджетних установ та організацій регулюються Інструкцією про службові відрядження в межах України і за кордон, затвердженою наказом Мінфіну від 13.03.1998р №59.
Пунктами 10-12 Інструкції визначено, що якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку. Якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин. Питання виходу працівника на роботу в день вибуття у відрядження та в день прибуття з відрядження регулюється правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
При цьому, Інструкція не передбачає, що дні відбуття або повернення із відрядження, які збігаються з вихідними, святковими, або неробочими днями вважаються такими, у які працівник спеціально відряджений для роботи, тому компенсація за роботу в ці дні не виплачується. За такі дні працівнику передбачена виплата лише добових.
Таким чином, суд не вбачає поршень з боку відповідача при вирішенні питання про виплату позивачу компенсації за перебування у відрядженні по службовим справам у вихідні дні, компенсації за роботу у вихідні дні, компенсації за роботу надурочно, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області ( код ЄДРПОУ 26270240, вул.Перемоги,4, м.Суми, 40002) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах