Cправа № 128/891/20
Провадження № 2/127/2834/20
Іменем України
05 листопада 2020 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
головуючого-судді Гуменюка К.П.,
за участю секретаря судового засідання Рудої В.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позов мотивовано тим, що в жовтні 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_4 позичила ОСОБА_2 6 000 доларів США, з умовою повернення зазначеної суми з процентами до 10 квітня 2017 року.
Відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконала, позичені кошти до сьогоднішнього часу не повернула. Позивач неодноразово зверталася до відповідача з вимогою повернути гроші, але ОСОБА_2 гроші не повертає.
Станом на день подання позовної заяви до суду, сума основного боргу за договором позики становить 6 000 доларів США. Крім того, у розписці зазначений розмір процентів, а саме, 2 000 доларів США, які позичальник зобов'язався повернути разом з основною сумою боргу.
З підстав зазначених вище позивач звернулась до суду з даною позовною заявою та просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму основного боргу в розмірі 6 000 доларів США, нараховані 3 % річних у розмірі 533,82 доларів США та проценти визначені договором позики в розмірі 2 000 доларів США.
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17 серпня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, було залишено без руху (а.с. 32).
Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 31 серпня 2020 року, у даній цивільній справі прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 47).
19 жовтня 2020 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики (а.с. 64-65).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2020 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 89).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 вимоги позовної заяви підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав зазначених у позові.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги позову не визнали та просили суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі.
Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у судовому процесі, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Судом в судовому засіданні досліджено укладену між сторонами розписку, однак з її змісту не вбачається, що позивач є позикодавцем, крім того, у вказаній розписці відсутня дата її написання та валюта виконання грошового зобов'язання, міститься лише посилання про назву валюти «ДОЛАР», проте відомості про походження якої країни дана валюта, розписка не містить. Варто зазначити, що долар використовується як офіційна валюта в США (Долар США, USD), Канаді (Канадський долар, CAD), Австралія (Австралійський долар, AUD), Нова Зеландія (Новозеландський долар, NZD).
Суд також враховує, що відповідачем ОСОБА_2 не заперечується факт написання розписки, проте заперечується отримання у борг будь-яких коштів та зобов'язання повернути їх позивачу.
Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц та у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15.
Дослідивши наявну у матеріалах справи розписку, суд дійшов висновку, що з її змісту не вбачається отримання відповідачем саме від відповідача грошових коштів у сумі 6 000 доларів.
Таким чином, суд, встановивши справжню правову природу розписки, приходить до висновку, що укладення між ними договору позики не відбулося.
Ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд уважає, що позовні вимоги про стягнення боргу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і не підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В зв'язку з відмовою в задоволенні позову, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору слід залишити без відшкодування.
На підставі викладеного та керуючись ст. 202, 207, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
В задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області.
Позивач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 06 листопада 2020 року.
Суддя Вінницького міського суду
Вінницької області К.П. Гуменюк