Справа №127/22571/17
Провадження №1-кп/127/1618/17
09 листопада 2020 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення - прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 у м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, розлученого, має на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_6 2002 року народження, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 05.12.2001 року Замостянським РВ УДМС України у Вінницькій області, раніше судимого:
- 19.12.2013 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ст. 308 ч.3, ст. 119 ч.1 , ст. 185 ч.3 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ухвалою Літинського районного суду від 26.03.2015 року невідбуту частину покарання замінено виправними роботами строком на 1 рік 2 місяці 29 днів з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави щомісячно;
- 31.01.2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, із покладенням обов'язків, передбачених ст.. 76 КК України,
- у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017020010001239 від 18.03.2017 року, -
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст. 389 КК України.
В судовому засіданні стороною захисту - захисником ОСОБА_5 заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 389 КК України, в зв'язку із закінченням строків давності та про закриття кримінального провадження з цих підстав.
Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання свого захисника підтримав та просив звільнити його від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 389 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Прокурор ОСОБА_3 висловився про наявність підстав для задоволення клопотання сторони захисту та закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п.2 ч.1 ст. 49 КК України, оскільки незважаючи на те, що під час розгляду даного кримінального провадження ОСОБА_4 був засуджений вироком суду від 31.01.2019 року за ч.2 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, однак він був засуджений за злочин вчинений ним 10.04.2017, а тому враховуючи положення вимог ч. ч. 1, 3 ст. 49 КК України строки давності сплинули.
Вислухавши клопотання сторони захисту, думку прокурора щодо заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 19.12.2013 до 6 років позбавлення волі. Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 26.03.2015 невідбуту частину покарання ОСОБА_4 замінено виправними роботами з відрахуванням 20% заробітку в прибуток держави щомісячно строком на 1 рік 2 місяці 29 днів.
27.04.2015 ОСОБА_4 з'явився до Вінницького міського відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області, де йому було роз'яснено порядок та умови відбування покарання у виді виправних робіт, а також він був попереджений, що у разі ухилення від відбування покарання може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України, про що в цей же день він надав відповідну підписку.
Згідно укладеного трудового договору між ОСОБА_4 та ФОП « ОСОБА_7 » від 06.04.2015 ОСОБА_4 був працевлаштований на посаді завідуючого по господарству гриль-бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », однак, згідно наказу ФОП ОСОБА_7 №1 від 15.01.2016, ОСОБА_4 із вказаної посади звільнено за прогули відповідно п.4 ст.40 Кодексу Законів про працю України.
В період відбування покарання у виді виправних робіт ОСОБА_4 вчинив проступок передбачений ч. 1 ст. 184 КУпАП, за який його постановою Вінницького міського суду від 08.11.2016 притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу. Вказана постанова суду набрала законної сили 19.11.2016.
В подальшому ОСОБА_4 не працевлаштувався та 16.11.2016 його повторно попереджено про те, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 389 КК України.
16.11.2016 ОСОБА_4 надано направлення до Лівобережного міжрайонного центру зайнятості міста Вінниці для вирішення питання працевлаштування, про що він надав відповідну розписку та зобов'язався повідомити про своє працевлаштування протягом двох днів. Однак ОСОБА_4 до центру зайнятості не з'явився, на облік у центрі зайнятості не став та самостійно не працевлаштувався.
05.12.2016 інспектором кримінально-виконавчої інспекції в черговий раз попереджено ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання та повторно надано направлення до Лівобережного міжрайонного центру зайнятості міста Вінниці для вирішення питання працевлаштування, але останній відмовлявся від отримання такого направлення зв'язку з тим, що планує найближчим часом працевлаштуватись самостійно.
В період часу з 16.11.2016 по 13.03.2017 ОСОБА_4 до Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці не звернувся та не працевлаштувався, тим самим порушив порядок відбування покарання у виді виправних робіт, у зв'язку з чим 28.11.2016, 05.12.2016, 12.12.2016, 12.01.2017, 13.02.2017, 13.03.2017 ОСОБА_4 винесено повторні попередження про те, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 389 КК України.
Крім цього, засуджений ОСОБА_4 в період часу з 10.01.2017 по 16.06.2017 неодноразово допустив неявки на реєстрацію до Вінницького міськрайонного відділу з питань пробації Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, а саме: 10.01.2017, 24.04.2017, 10.05.2017 та 22.05.2017, чим порушив порядок відбування покарання у виді виправних робіт та не виконав обов'язки покладені на нього п. 5.9. Розділу III Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України № 270/1560 від 19.12.2003.
24.04.2017 ОСОБА_4 не з'явився за викликом до органу пробації, чим також порушив порядок відбування покарання у виді виправних робіт.
ОСОБА_4 , будучи ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання у виді виправних робіт, неодноразово попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт, розуміючи та знаючи про наслідки невиконання покладених на нього обов'язків, не реагуючи на заходи виховного характеру з боку працівників органу пробації, вчинив проступок, за який його було притягнуто до адміністративної відповідальності, умисно не працевлаштувався у встановлений строк, на облік у державній службі зайнятості не став, не з'явився на виклик до органу пробації, чим допустив систематичне невиконання встановлених обов'язків та порушення порядку відбування покарання.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді виправних робіт.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Обвинуваченому ОСОБА_4 судом роз'яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності, в зв'язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою обставиною та роз'яснено суть обвинувачення, право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, право на судове провадження в повному обсязі в загальному порядку, однак ОСОБА_4 наполягає на закритті даного кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно ч.1 ст. 44 КК України, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Як встановлено у судовому засіданні, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 389 КК України відповідно до положень ч.2 ст. 12 КК України являється кримінальним проступком та санкцією ч.2 ст. 389 КК України передбачено покарання, зокрема, і у виді обмеження волі.
Кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст. 389 КК України відноситься до триваючих кримінальних правопорушень з усіченим складом та вважається закінченим з моменту початку ухилення засудженого від відбування покарання у виді виправних робіт. При цьому строк давності стосовно триваючих кримінальних правопорушень обчислюється з дня, наступного за днем їхнього завершення за волею або всупереч волі винного (дії сторонніх осіб, якими припинено вичинювання злочину особою, затримання особи, з'явлення із зізнанням, добровільне виконання обов'язку, покладеного на особу під загрозою кримінального переслідування), або з часу настання подій, які трансформують його поведінку в незлочинну.
Незважаючи на відсутність законодавчого закріплення в ст. 49 КК України особливостей перебігу строків давності при триваючому кримінальному правопорушення, такі особливості випливають із загального аналізу норм КПК України.
Так, системний аналіз норм КК України, дає підстави вважати, що при триваючому кримінальному правопорушенні особа вчиняє один раз певну дію і впродовж тривалого часу перебуває безперервно в злочинному стані. Для цього виду кримінальних правопорушень характерним є неспівпадання моменту закінчення складу кримінального правопорушення і моменту фактичного завершення протиправних дій. Завершення триваючого кримінального правопорушення (тобто момент фактичного завершення протиправних дій) може бути зумовлене різними обставинами: як об'єктивними, так і суб'єктивними. Тривалість перебування особи в стані неперервного вчинення кримінального правопорушення, тобто тривалість власне кримінального правопорушення, на його кваліфікацію не впливає (кримінальне правопорушення кваліфікується як закінчене з моменту вчинення певної дії), проте береться до уваги судом при призначенні покарання та має значення при застосуванні строків давності.
Таким чином, суд приходить до переконання, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 389 КК України було завершене наступного дня після врученням повідомлення про підозру ОСОБА_4 , тобто 01.10.2017 року.
Крім того, вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2019 ОСОБА_4 засуджений за вчинення ним 10.04.2017 року злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, який відповідно до положень ч.5 ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 49 КК України в редакції станом на 27.06.2020 року, яка є застосовною в даному кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 5 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
З огляду на вищевикладене, зважаючи на вчинення ОСОБА_4 10.04.2017 року нового тяжкого злочину, який перериває строки давності за попередній злочин, початок перебігу строку давності за ч.2 ст. 389 КК України ОСОБА_4 слід обраховувати відповідно до вимог ч.3 ст. 49 КК України (в редакції ЗУ № 1183-VII від 08.04.2014) не раніше, ніж з 10.04.2017 року.
З вищевикладеного випливає, що на час розгляду справи в суді з дня вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, враховуючи також строк переривання перебігу давності, та з дня, коли вказаний кримінальний проступок вважається завершеним - 01.10.2017 року, минуло понад 3 роки, й відповідно закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Таким чином, суд приходить до переконання, що клопотання сторони захисту підлягає задоволенню та ОСОБА_4 слід звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 289 КК України на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 КК України, а відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284, 288 КПК України кримінальне провадження слід закрити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 49 ч. 1. п. 2 КК України, ст. ст. 284 - 286, 288, 370, 372, 376 КПК України, -
Клопотання сторони захисту - задовольнити.
На підставі п. 2 ч.1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, в зв'язку із закінченням строків давності.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017020010001239 від 18.03.2017 року - закрити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати копію ухвалу в суді.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1