Справа № 127/30851/19
Провадження № 2/127/4418/19
(додаткове)
10.11.2020 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Антонюка В.В.,
при секретарі Горденко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сарафанюка Олександра Петровича про розподіл судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення авансу,
В провадженні суду знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення авансу.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.09.2020 року прийнято відмову позивача ОСОБА_2 від позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення авансу та провадження у даній справі закрито.
29.09.2020 року до суду звернувся представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сарафанюк О.П. із заявою про вирішення питання про судові витрати. На підтвердження розміру судових витрат надав суду: квитанцію до прибуткового касового ордеру №7 від 14.01.2020 року, на суму 14 000 грн., договір про надання правової допомоги від 14.01.2020 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 29.09.2020 року.
В судове засідання представник відповідача - адвокат Сарафанюк О.П., не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив. Заяв та клопотань до суду не надав. Про розгляд заяви повідомлявся телефонограмою.
Представник позивача - адвокат Жуков В.П., в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та клопотання про зменшення суми судових витрат з позивача, посилаючись на те, що стороною заявника не надано до суду необхідних та обґрунтованих доказів, які б вказували на реальність, розумність та пропорційність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі і в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Частиною 6 ст. 142 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Таким чином, процесуальний закон надає суду право вирішити питання про розподіл судових витрат у разі закриття провадження у справі на протязі п'ятнадцяти днів за результатами дослідження письмових доказів наданих відповідачем, які свідчать про понесення відповідачем у справі відповідних витрат.
Як встановлено судом провадження у справі №127/30851/19 закрито ухвалою суду від 21.09.2020 року.
Відповідно до ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За даних обставин перебіг процесуального строку на вирішення питання про розподіл судових витрат почався 22.09.2020 року та останнім днем встановленого процесуальним законом п'ятнадцятиденного строку є 06.10.2020 року (заяву подано 29.09.2020 року).
Як визначено в п. 1 ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до поданого договору про надання правової допомоги від 14.01.2020 року, розмір гонорару адвоката Сарафанюка О.П. за надану професійну правничу допомогу відповідачу ОСОБА_1 складає 14 000 грн.
Як вбачається із Квитанції до прибуткового касового ордера №7 від 14.01.2020 року, прийнято від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правовоїдопомоги від 14.01.2020 року 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень.
Згідно Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 29.09.2020 року, адвокатом були виконані наступні роботи (надані такі послуги): участь у судових засіданнях; надання юридичної консультації; написання відзиву на позовну заяву; написання заяви про виклик свідків; написання клопотання про витребування доказів; написання заяви про стягнення витрат, написання детального опису робіт; ознайомлення із матеріалами позову та вимогами законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Вищевказане узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 03.10.2019 по справі № 922/455/19.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Представником позивача в судовому засіданні було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу понесену відповідачем.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141ЦПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 911,00 гривень є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на те, що справа є незначної складності. Крім того, оцінка дій, що полягали у: «консультації», «написання відзиву на позовну заяву», «написання заяви про виклик свідків», « написання клопотання про витребування доказів», «написання заяви про стягнення витрат» та «написання детального опису робіт», вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч.3 ст.141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Враховуючи аргументи представника відповідача, наведені в заяві про стягнення витрат в обґрунтування розміру даних витрат, судом звернуто увагу на те, що перша колонка детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - (участь у судових засіданнях) містить ряд неточностей та невідповідностей. Так, підготовче засідання 30.01.2020 року не відбулось, оскільки стороною відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювати спір мирним шляхом. Підготовче засідання, призначене на 18.02.2020 року тривало 18 хвилин, що підтверджується протоколом судового засідання від 18.02.2020 року (а.с.59), а не 30 хвилин, як зазначено представником відповідача. Підготовче засідання 03.03.2020 року, відповідно до протоколу (а.с.81), тривало 07 хв., а не 30 хв., як зазначено представником відповідача. Крім того, судове засідання 23.03.2020 року не відбулось через впровадження в Україні карантину з метою нерозповсюдження коронавірусу, однак представником відповідача зазначено, що він приймав участь в судовому засіданні 23.03.2020 року протягом 20 хв., що не відповідає дійсності.
Не відповідає критеріям реальності та розумності зазначені в описі (консультація довірителя протягом 2 годин, ознайомлення з позовом та вимогами законодавства протягом 3 год.35 зв., оскільки ці ж фактично роботи виконувались у написанні відзиву на позовну заяву. Не відповідає критерію розумності та реальності витрачений час на написання відзиву, час на написання клопотання про витребування доказів та про виклик свідків. Аналогічно представник відповідача зазначив вкрай тривалий час підготовки заяви про стягнення витрат та детального опису робіт, що не є заявами по суті справи.
Зважаючи на викладене вище та приймаючи до уваги те, що стягнення з позивача витрат у заявленій сумі 13 911,00 грн., буде суперечити принципу розподілу таких витрат, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 000, 00 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Решту витрат слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 263-265, 270, 273 ЦПК України, суд -
Заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 3 000 (три тисячі) гривень.
Решту витрат на професійну правничу допомогу залишити за ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Вінницького апеляційного суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення складено 10.11.2020.
Суддя: