Справа № 127/19501/20
Провадження № 3/127/6973/20
10 листопада 2020 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т.П., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №521242 від 23 серпня 2020 року, водій ОСОБА_1 23 серпня 2020 року о 04.00 год. у м. Вінниці по просп. Юності, 77 керував транспортним засобом Renault Clio, д.н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у медичному закладі КП «ВОНД «Соціотерапія» у присутності лікаря-нарколога, висновок №2660. Результат - 1.20-1.16‰, чим порушив вимоги пункту 2.9(а) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав. Вказував на те, що він не керував транспортним засобом.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Левицька О.І. у судовому засідання наголошувала на тому, що ОСОБА_1 автомобілем не керував, а просто сидів у водійському кріслі, очікуючи на свого товариша. При цьому у ОСОБА_1 немає посвідчення водія. Крім того, вважає неналежним як доказ протокол про адміністративне правопорушення, оскільки за часом він складений раніше, аніж висновок лікаря-нарколога. При цьому поліцейськими порушений порядок проведення огляду на стан сп'яніння, адже на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння. Відеозапис з нагрудної камери поліцейського також є неналежним доказом, оскільки складається з окремих частин та не скріплений електронним цифровим підписом поліцейського.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Пунктом 2.5 вказаних Правил передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові (п.7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).
Статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижу-ють увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим поста-новою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, встановлений чіткий алгоритм дій щодо проведення огляду водія на стан алкогольного ( іншого ) сп'яніння і оформлення його результатів.
Відповідно до пункту другого розділу І цієї Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно з пунктом третім розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
За змістом частини другої статті 266 КУпАП огляд водія на стан сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Відповідно до Розділу І п. п. 6, 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №521242 від 23 серпня 2020 року, водій ОСОБА_1 23 серпня 2020 року о 04.00 год. у м. Вінниці по просп. Юності 77, керував транспортним засобом Renault Clio, д.н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі КП «ВОНД «Соціотерапія» у присутності лікаря-нарколога, висновок №2660. Результат тесту - 1.20-1.16‰. Своїми діями ОСОБА_1 допустив порушення вимог пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим складений даний протокол.
До протоколу про адміністративне правопорушення доданий медичний висновок від 23 серпня 2020 року №2660, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння (алкотест 6820 - 1.20 ‰, алкотест 6820 - 1,16‰).
Згідно рапорту поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП лейтенанта поліції Карасьова М. М., яким був складений протокол про адміністративне правопорушення, під час несення служби по просп. Юності, 77 у м. Вінниці був зупинений транспортний засіб Renault Clio, д.н.з. НОМЕР_2 , за порушення правил дорожнього руху під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування із водієм були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, невиразна мова. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі КП «ВОНД «Соціотерапія» у присутності лікаря-нарколога. Висновок лікаря №2660, результат 1.20-1.16‰.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 зазначив, що він керував автомобілем, належним ОСОБА_1 , а коли автомобіль з незрозумілих причин зупинився, він, взявши пусту пляшку, відійшов на автозаправочну станцію, яка знаходилася неподалік, щоб придбати пальне. По поверненню, дівчина, яка також знаходилася в автомобілі, повідомила, що ОСОБА_1 поїхав з поліцейськими.
Сторона захисту не заявляла клопотання про виклик свідка ОСОБА_3 , про якого зазначала у своєму письмовому клопотанні, з огляду на перебування останньої на самоізоляції.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Левицька О.І. зауважувала, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на те, що останній транспортним засобом не керував, жодних доказів зворотного немає. У ОСОБА_1 взагалі відсутнє посвідчення водія, тому він водієм бути не міг. Крім того, поліцейськими порушений порядок проведення огляду на стан сп'яніння, оскільки на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не пропонувалося пройти огляд на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не зафіксований факт відмови від проходження такого огляду, тому він безпідставно був направлений для проходження медичного огляду у закладі охорони здоров'я.
Однак із такими доводами захисника Левицької О. І. погодитися неможливо, адже такі цілком спростовуються матеріалами справи та є помилковим тлумаченням встановленого законом порядку проведення огляду на стан сп'яніння.
Судом викликався у судове засідання поліцейський, яким був складений протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 , для надання пояснень. Однак поліцейський у судове засідання не з'явився, 03 листопада 2020 року до суду надійшов лист ДПП УПП у Вінницькій області від 03 листопада 2020 року №34377/41/21/02-2020 з повідомленням про неможливість присутності поліцейського у судовому засіданні у зв'язку із службовою необхідністю.
Натомість 04 листопада 2020 року командиром роти №3 батальйону УПП у Вінницькій ДПП капітаном поліції Осадчуком Ю. подана заява із долученням, зокрема, картки обліку адміністративного правопорушення, відеозапису із нагрудної камери поліцейського щодо обставин справи.
Згідно відеозапису бодікамери поліцейського достеменно убачається, що автомобіль Renault Clio, д.н.з. НОМЕР_2 , був зупинений працівниками поліції. Даним автомобілем керував саме ОСОБА_1 , його особу встановлено за паспортом громадянина України. Під час спілкування із водієм у нього виявлені ознаки стану алкогольного сп'яніння, тому ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків або ж у медичному закладі. На що ОСОБА_1 вказав про небажання залучення свідків. При цьому поліцейським роз'яснена можливість відмови від проходження огляду та наслідки таких дій для водія. Зі згоди ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у КП «ВОНД «Соціотерапія». Будь-яких дій чи заперечень щодо проведеного огляду від ОСОБА_1 не надходило, ним спокійно та без заперечень виконувалися усі вказівки лікаря-нарколога під час проведення огляду та тестування за допомогою газоаналізатора. При цьому під час спілкування ОСОБА_1 самостійно стверджував, що допоміг перегнати автомобіль.
Таким чином доводи адвоката Левицької О.І. в частині її заперечень щодо керування ОСОБА_1 автомобілем цілком спростовано.
Показання ж свідка суд оцінює критично з огляду на вказане вище.
Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 23 серпня 2020 року притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом).
До того ж неможливо погодитися із твердженнями захисника щодо порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Як уже зазначалося судом, законом передбачено проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння одразу у медичному закладі. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду у присутності двох свідків, дотримання спеціальної процедури проведення огляду у такому випадку можливе лише у закладі охорони здоров'я, що і було здійснено поліцейськими - ОСОБА_1 доставлений у КП «ВОНД «Соціотерапія» де і був проведений огляд із складанням відповідного висновку за наслідком проведеного огляду та тестування.
Адвокат Левицька О.І. під час дослідження як доказу відеозапису із нагрудної камери поліцейського зауважувала про неналежність його як доказу зважаючи на те, що відео на компакт-диску складається із окремих частин.
Проте суд критично оцінює такі аргументи, зважаючи на те, що даним відеозаписом зафіксований чіткий хронологічний перебіг подій, що мали місце 23 серпня 2020 року у визначені часові проміжки, починаючи від зупинки транспортного засобу, встановлення особи водія до проведення огляду на стан сп'яніння за участі безпосередньо ОСОБА_1 , що неможливо заперечити. Незалежно від того, що такий відеозапис складається з окремих його коротких частин, ані адвокатом, ані самим ОСОБА_1 , не заперечується, що саме він та його дії зафіксовані на відеозаписі.
Щодо зауваження захисника про не скріплення відеозапису електронним цифровим підписом поліцейського, то суд звертає увагу, що відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів.
При цьому вказані норми, на відміну від вимог процесуальних норм інших видів судочинства, не містять вимог щодо необхідності скріплення відеозапису електронним цифровим підписом.
Суд також зауважує, що відеозапис є одним із доказів, якому надалася правова оцінка як окремо, так в сукупності з іншими доками по справі.
Крім того, захисник Левицька О.І. у ході судового розгляду вказувала на порушення оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки у ньому не зазначено, які ознаки алкогольного сп'яніння виявлені у ОСОБА_1 . Також у протоколі зазначено, що він складений о 03.30 год, тоді як огляд відповідно до висновку лікаря-нарколога був закінчений о 04.45, що ставить під сумнів результат такого огляду, оскільки протокол не між бути складеним раніше, аніж закінчений медичний огляд.
Щодо не зазначення в протоколі виявлених у водія ознак сп'яніння, то слід зазначити, що відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, ознаки стану сп'яніння зазначаються безпосередньо у разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння. У даному випадку ОСОБА_1 від огляду в закладі не відмовлявся, тому зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення окремих ознак стану сп'яніння законом не вимагається.
Разом із тим, слід погодитися з певними доводами захисника щодо неточностей у часі при складанні протоколу (складений о 04.35 год, а не о 03.30 год, як вказує захисник, висновок складений о 04.45 год ), втім такі технічні недоліки протоколу не спростовують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та не можуть слугувати самостійною підставою для звільнення особи від відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до ч. 3, 4 ст. 256 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Будь-яких заперечень щодо дій працівників поліції від ОСОБА_1 при складанні протоколу від 23 серпня 2020 року не надходило. Зі змісту цього протоколу вбачається наявність відмітки про роз'яснення прав та обов'язків, зокрема, передбачених статтею 265 КУпАП, доказів зворотного не надано. З протоколу, крім іншого, також убачається, що будь-яких зауважень щодо змісту протоколу чи клопотань ОСОБА_1 не заявляв.
Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене в статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.
Вимога пункту першого статті 6 Конвенції щодо обгрунтування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Враховуючи встановлені судом обставини та досліджені докази, наявність складу адміністративного правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 цілком підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи. При цьому, суд звертає увагу, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП визначає адміністративним правопорушенням кілька неправомірних дій особи як самостійних складів його вчинення, одна з яких - є факт перебування водія на момент керування у стані алкогольного сп'яніння. Будь-яких доказів, які б вказували на обставини незгоди особи з результатами огляду або спростовували факт перебування у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 та його захисником не надано, і матеріали справи не містять.
З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ч. 2 ст. 33 КУпАП, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
За наведеного, підстав для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення чи повернення протоколу для допрацювання, як-то клопотав захисник, не встановлено.
Вирішуючи питання щодо накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суд дійшов до наступного.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до Правил дорожнього руху України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Згідно довідки, складеної старшим інспектором ВАП УПП у Вінницькій області Гамарник Т., посвідчення водія ОСОБА_1 не видавалося.
Тобто такого права як керування транспортними засобами у ОСОБА_1 немає, а тому застосувати до останнього такий вид стягнення як позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік, що в свою чергу передбачено санкцією даної статті, неможливо.
Така позиція узгоджується з п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», яким передбачено, що позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Таким чином на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200,00 грн на користь держави.
Крім того, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 420,40 грн, сплата якого передбачена ст.4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 221, 268, 276, 279, 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн (десять тисяч двісті гривень) на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення до виконання 3(три) місяці.
Суддя: