"11" листопада 2020 р.
Справа №150/569/20
Провадження по справі №3/150/285/20
11 листопада 2020 року с. Мазурівка
Суддя Чернівецького районного суду Вінницької області Цимбалюк Л.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Чернівецького ВП Могилів - Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП,-
До Чернівецького районного суду Вінницької області від Чернівецького ВП Могилів - Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Згідно протоколу серії АПР18 №722477, складеного 24.03.2020 року начальником СРПП Чернівецького ВП Могилів - Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області Брацлавським Б.В., 24.03.2020 року о 16 год. 40 хв. в смт. Чернівці по вулиці Набережній Чернівецького району Вінницької області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Мерседес - спринтер (автобусом), здійснював нерегулярні перевезення, а саме перевозив більше десяти пасажирів, чим порушив вимоги Постанови КМУ від 11.03.2020 року №211.
В протоколі зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Санкцією ст.44-3 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України"Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Так, у викладенні суті правопорушення вказано, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги постанови КМУ №211 від 11.03.2020 року.
Положеннями підпункту 4 пункту 2 постанови КМУ від 11.03.2020 року (в редакції Постанови КМУ №15 від 16.03.2020) №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» заборонено з 12 год. 00 хв. 18 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року:
- регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями);
- перевезення понад 10 пасажирів одночасно в одному транспортному засобі у міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспорті, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах у звичайному режимі руху;
- перевезення понад 10 пасажирів одночасно в автобусах, які виконують регулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах в режимі маршрутного таксі;
- заїзд на територію автостанцій автобусів, які здійснюють перевезення пасажирів у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні, та реалізацію власниками автостанцій квитків автомобільним перевізникам, які виконують такі перевезення.
Однак, адміністративний матеріал у відношенні ОСОБА_1 не містить відомостей та належних доказів того, що останній виконує нерегулярні пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах в режимі маршрутного таксі; відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, роботу якого заборонено відповідно до вищевказаних положень Постанови КМУ від 11.03.2020 року № 211.
Отже, за таких обставин вважати протокол законним і безперечним доказом не представляється можливим, оскільки, всі сумніви повинні тлумачитись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КпАП України встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом (ст.245 КпАП України).
Статтею 252 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень статті 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідност. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до рішень ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» Суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Отже в такому разі справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Керуючись законом та правосвідомістю, приходжу висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке настає за статтею 44-3 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 надійшов для розгляду до суду 10.11.2020 року, тобто, із закінченими строками притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.38 КпАП України адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Частиною 2 статті 38 КпАП України встановлено, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП, судом враховуються положення статті 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Таким чином, з огляду на вище викладене, беручи до уваги те, що по даній справі закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 38 КпАП України, вважаю необхідним провадження у справі закрити.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст.247 п.7, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення за вчинене правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено протягом десяти днів з дня винесення постанови.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлено органом, правомочним розглядати дану справу.
Суддя: Л.П. Цимбалюк