Справа № 148/325/19
Провадження №1-кс/148/443/20
05 листопада 2020 року м. Тульчин
Тульчинський районний суд
Вінницької області у складі: судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засідання заяву захисника - адвоката ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 148/325/19 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 136 КК України, за участю: прокурора - ОСОБА_6 , потерпілої - ОСОБА_7 , -
В провадженні судді Тульчинського районного суду Вінницької області ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження № 148/325/19 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 136 КК України.
Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_3 через канцелярію суду подав заяву про відвід головуючого судді ОСОБА_4 .
Вказана заява мотивована тим, що головуючий суддя займає односторонню позицію і його подальші рішення не можуть ґрунтуватися на вимогах кримінально-процесуального закону, а саме всебічності, неупередженості, обґрунтованості, змагальності та диспозитивності.
Так, під час розгляду справи головуючим проявлено упереджене ставлення до обвинуваченого та сторони захисту, яке виразилось у психологічному тиску на обвинуваченого що до відмови останнього надавати покази у справі скориставшись своїм правом гарантованим Конституцією України.
Виникла суперечка головуючого з стороною захисту стосовно неприбуття в зал судового засідання свідка - дружини обвинуваченого ОСОБА_8 , яка маючи на утриманні малолітню дитину не дочекалась поки її покличуть в зал засідання змушена була відлучитись до дитини.
Зазначені обставини головуючий розцінив як неповагу до суду.
Крім того, у зв'язку з неявкою свідків зобов'язано сторону обвинувачення внести відомості до ЄРДР стосовно працівників поліції щодо не виконання ухвали суду про привід свідків.
Відповідно до вимог КПК України тягар доведення обґрунтованості обвинувачення та, відповідно, надання доказів винуватості покладено на сторону обвинувачення, на думку захисника суд не має вживати активних дій для забезпечення явки свідків обвинувачення, оскільки це суперечитиме засаді об'єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК України.
Зазначені обставини на думку адвоката ОСОБА_3 є підставою для відводу судді ОСОБА_4 та свідчать про його упередженість у подальшому.
Прокурор і потерпіла заперечили щодо задоволення відводу у зв'язку з його безпідставністю.
Представник потерпілої адвокат ОСОБА_9 у судове засідання не з'явився, натомість надіслав заперечення проти заяви про відвід у якій зазначив, що обставини, які наведені захисником не відповідають дійсності і є недоведеними, а тому просив відмовити у задоволенні відводу.
Дослідивши заяву про відвід, заслухавши учасників процесу, суд прийшов до наступних висновків.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 76 КПК України, визначено, що суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007.
Стаття 80 КПК України, визначає, що заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007, зазачено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
При цьому, в рішенні у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006, сказано: стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
За змістом пункту 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановлені судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Також, як встановлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, «об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
Так, у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово зазначав, що «при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими». Вказана позиція міститься у п. 44 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та п. 76 рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії».
Виходячи з зазначеного, суд вважає, що заява про відвід головуючого судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 148/325/17, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Статтею 80 КПК України, передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Разом з тим, заява сторони захисту таким вимогам не відповідає, оскільки ґрунтується на оціночних поняттях і судженнях та не підтверджена будь-яким належними і допустимими доказами, а також учасник процесу, який звернувся з даною заявою у судове засідання не з'явився, не надав пояснень чи інших даних на підтвердження своєї позиції.
Зокрема, посилання на упередженість головуючого, через тиск на обвинуваченого внаслідок відмови останнього від надання показів, оцінку дій ОСОБА_8 , як неповагу до суду та зобов'язання сторони обвинувачення внести відомості ЄРДР внаслідок невиконання ухвали суду про привід, є необґрунтованими, оскільки будь-яких процесуальних рішень з даного приводу під час розгляду даного кримінального провадження головуючим не приймалося, а інших доказів зазначених обставин стороною захисту не надано.
Також, щодо твердження адвоката ОСОБА_3 про упередженість судді ОСОБА_4 та надання переваги стороні обвинувачення, внаслідок застосування приводу свідків, слід зазначити наступне.
Питання про застосування приводу свідків вирішувалося головуючим у ухвалі від 20.02.2020 за клопотанням сторони обвинувачення та згідно вказаної ухвали сторона захисту будь-яких заперечень щодо задоволення даного клопотання не висловлювала, а натомість 16.09.2020 захисник ОСОБА_3 вказав зазначену обставину як підставу відводу та при цьому, заява про відвід не містить ніякого обґрунтування мотивів звернення з такою заявою в даний час, а не після того, як обставини, що на думку захисника є підставою відводу, стали відомими.
Таким чином, оскільки обставини зазначені у заяві про відвід не знайшли свого підтвердження, спростовуються поясненнями учасників процесу, сторона кримінального провадження, що звернулася з заявою, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду заяви про відвід, у судове засідання не з'явилася і не надала пояснень на підтримку своєї заяви, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні відводу головуючого судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 148/325/17
На підставі викладеного і керуючись ст. 76, 80 КПК України,-
У задоволенні заяви захисника - адвоката ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 148/1325/19 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 136 КК України, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 09.11.2020.
Суддя Тульчинського районного суду
Вінницької області ОСОБА_1