Єдиний унікальний номер 142/975/18
Номер провадження 2/142/26/20
Іменем України
09 листопада 2020 року смт. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
В складі:
Головуючого судді Щерби Н. Л.
з участю секретаря Ласки Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 06 листопада 2010 року у загальному розмірі 47514 гривень 68 копійок. Також, позивач просить стягнути з відповідача 1762 гривень судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав в заяві, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 06 листопада 2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 8000 гривень 00 копійок у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті www/privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідно до п.. 2.1.1.5.5 Договору, - відповідач зобов'язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. При укладенні Договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. А тому, приймаючи до уваги невиконання відповідачем взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, зазначену суму заборгованості, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань за договором і заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк», позивач змушений звернутися до суду та просить стягути на його користь заборгованість станом на 31 липня 2018 року в загальному розмірі 47514 гривень 68 копійок, яка складається з наступного: заборгованості за кредитом в розмірі 8000,00 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 50053,71 гривень, заборгованості за пенею та комісією в розмірі 4340,00 гривень. При цьому представник позивача зазначає, що від цієї суми заборгованості відінмається сума у розмірі 17617,82 гривні, яка була задоволена рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 08 липня 2014 року та різниця становить 44775,89 гривень. А також просить стягнути штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг : штраф (фіксована частина) в розмірі 500,00 гривень, штраф(процентна складова) в розмірі 2238,79 гривень.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2018 року в даній справі було відкрито провадження та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання 09 листопада 2020 року представник позивача не з'явився, проте в матеріалах справи наявна заява, відповідно до якої він просить суд розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Під час розгляду справи зазначив, що банком надані докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов'язань. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписання заяви позичальником приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованими на сайті банку, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім цього відповідачу було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення, який засвідчується власним підписом на заявці про приєднання. Підписавши заяву банк і клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку договорі банківського обслуговування. Зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, представник позивача вважає, що між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином не суперечить чинному законодавству України. На підставі поданої заяви разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають договір про надання банківських послуг. В якості доказу позивачем надана копія Анкети-заяви від 06 листопада 2010 року з якої вбачається, що відповідач висловила свою згоду про укладення договору та засвідчила все особистим підписом. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який час змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. До матеріалів справи в якості доказу, долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з якої чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % в місяць, вказано розміри комісії та штрафів, розмір щомісячного платежу, тощо. Тобто при укладенні кредитного договору сторонами було досягнуто усі істотні умови. Щодо посилання відповідача на строки позовної давності представник позивача звернув увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях ануітет, тощо. Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Крім того, згідно умов договору він діє впродовж 12 місяців з моменту його підписання, та оскільи жодна із сторін не проінформувала іншу про припинення дії кредитного договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Крім того, п. 1.1.7.31 договору передбачено позовну давність в 50 років, а тому вважає, що кредитний договір чинний та продовжує свою дію, вважає, що обставини, на які відповідач посидається, не відповідають дійсності, строк позовної давності при зверненні до суду позивачем було дотримано. Щодо строків давності по пені, представник позивача вважає, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває. Просив суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання 09 листопада 2020 року не з'явилися, в попередніх судових засіданнях представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає їх незаконним, необгрунтованими та безпідставними з огляду на те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, які долучені до позовної заяви, розуміла відповідач та ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки. Також вважає, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки такий доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї із сторін (банку), яка може вносити зміни до умов та правил споживчого кредитування, в зв'язку з чим його не можна вважати договором приєднання. Також представник відповідача вказав, що у Анкеті- заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків, комісії, пені та штрафів, що також неможе розцінюватися як стандартна форма кредитного договору. А тому, враховуючи, в тому числі, що анкета-заява від 06 листопада 2010 року не містить, окрім іншого, і строку повернення кредиту чи користування ним, приймаючи до уваги, що позивач не довів у встановлений процесуальним законом спосіб надання кредиту відповідачу, вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні. Також в матеріалах справи наявна заява відповідача про застування в даних правовідносинах позовної давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За правилами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судом, встановлено, що 06 листопада 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була підписана заява № б/н відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 8000,000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Представник позивача вказує, що кредитний договір між позивачем і відповідачем складається із Анкети-заяви позичальника, з якої вбачається, що відповідачу було видано кредитну картку, а також Умов та Правил надання банківських послуг та витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». Своїм підписом в зазначеній заяві відповідач підтвердила, що вона ознайомлена і згодна з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку і згодна з тим, що заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
Згідно з ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
В частині 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приват Банку, Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна", 55 днів пільгового періоду" та витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в Приват Банку.
Разом з тим, вказані документи не підтверджують наявність між сторонами кредитних відносин та наявність заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача.
Вбачається, що Заява, підписана відповідачем не містить умов кредитування, строків дії договору, відсоткової ставки, відповідальності за невиконання зобов'язань, тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В частинах 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
При цьому, у заяві позичальника від 06 листопада 2010 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути відсотки.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як на невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення та інші умови.
В ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
В даному випадку застосування конструкції договору приєднання та його умови розробляв АТ КБ «ПриватБанк».
За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договору приєднання розробляв банк, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачу і доведені до його відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Умови про сплату позичальником пені за користування кредитом та відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов'язання у вигляді штрафу, що наявні в Умовах та правилах надання банківських послуг, не містять підпису позичальника.
Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив положення щодо сплати комісії і штрафу.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, які діяли на той час, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Позивачем не зазначено дату затвердження вказаної редакції Умов та правил надання банківських послуг та в якій редакції діяли Умови та Правила на день укладення договору з відповідачем.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17) зазначається, що в такому випадку застосовувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, неможливо, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком при зверненні до суду з позовом Умови та Правила надання банківських послуг разом із Заявою не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Наданий позивачем Витяг з умов та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
Отже, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06 листопада 2020 року, шляхом підписання Заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді відсотків, неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, правові підстави для стягнення з відповідача на користь банку пені та штрафів, які не визначені в підписаній відповідачем Анкеті-заяві, відсутні.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Так, судом встановлено, що 08 липня 2014 року Піщанським районним судом Вінницької області було ухвалено заочне рішення в цивільній справі № 142/967/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого позовні вимоги було задоволено та на підставі ст. 1050 ЦК України стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 17617,82 гривень заборгованості, відповідно договору укладеного 06 листопада 2010 року, яка складається з 8000,00 гривень заборгованості за кредитом, 6512,69 грн заборгованості по процентам за користування кредитом,1790,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, а також штрафів відповідно до умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн штрафу (фіксована частина), 815,13 грн штрафу (процентна складова). Відповідно до матеріалів цивільної справи № 142/967/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка булла витребувана судом для огляду, заочне рішення Піщанського районного суду Вінницької областті від 08 липня 2014 року не переглядалося та не оскаржувалося та набрало законної сили 29 липня 2014 року. Виконавчі листи видані на його виконання були направленні представнику позивача 20 серпня 2014 року.
У справі, що розглядається, позивач просить стягнути на його користь заборгованість станом на 31 липня 2018 року в загальному розмірі 47514 гривень 68 копійок, яка складається з наступного: заборгованості за кредитом в розмірі 8000,00 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 50053,71 гривень, заборгованості за пенею та комісією в розмірі 4340,00 гривень. При цьому представник позивача зазначає, що від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 17617,82 гривні, яка була задоволена рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 08 липня 2014 року та різниця становить 44775,89 гривень. А також просить стягнути штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг : штраф (фіксована частина) в розмірі 500,00 гривень, штраф(процентна складова) в розмірі 2238,79 гривень. При цьому не наводить суду жодного розрахунку про складові заборгованості в розмірі 44775,89 гривень. При цьому, до складу заборгованості, яка була стягнута за рішенням суду від 08 липня 2014 року з відповідача вже було стягнуто заборгованість за кредитом, процентам, комісії та штрафи.
А тому, повторне стягнення кредиту всупереч положень статті 61 Конституції України призведе до подвійного стягнення заборгованості за одне й те ж саме зобов'язання, а тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими,
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, вимоги банку про стягнення процентів та пені після червня 2014 року (пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, що узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у даній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог банк не заявляв, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, є необґрунтованими.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
За таких обставин, оскільки у позивача відсутнє право повторно стягувати заборгованість за тілом кредиту, проценти та пеню при наявності судового рішення про стягнення цих сум, а також проценти та неустойку після пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, враховуючи, що судом не встановлено належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи Анкету-заяву позичальника, та брав на себе зобов'язання зі сплати штрафів в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, а вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України, банк не заявляв, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи вимоги справедливості та розумності, зважаючи на принцип добросовісності, з метою захисту відповідача, як, в даному випадку, менш захищеного учасника цивільних правовідносин, суд приходить висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Щодо застосування строків позовної давності заявленої відповідачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 256, 257, 258, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилами частини третьої статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом статей 256, 267 ЦК України, суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Разом з тим, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у позові за безпідставністю позовних вимог, заява відповідача про застування позовної давності задоволенню не підлягає.
Оскільки, в позовних вимогах відмовлено, а тому у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати віднести за рахунок позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 551, 610, 626, 628, 629, 634, 638, 1049-1050 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити в позові за безпідставністю позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Піщанський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його підписання до Вінницького апеляційного суду.
Сторони по справі:
позивач - Акціонерне товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», що знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570;
відповідач - ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ;
представник відповідача - адвокат Жуков Тимур Вікторович, повноваження якого підтверджуються ордером ВН № 1004448.
Суддя: