Справа № 135/264/20
Провадження № 2/135/173/20
10.11.2020 Ладижинський міський суд Вінницької області в складі: судді Корнієнка О.М.,
з участю: секретаря судових засідань Міронової Ю.М.,
відповідача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Гронь О.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Ладижин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування Ладижинської міської ради Вінницької області, про встановлення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Ладижинської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір?ю,
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про встановлення місця проживання дитини, згідно якого просив визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 з батьком.
Ухвалою суду від 04.08.2020 прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з матір?ю.
Ухвалою від 18.09.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.
09.11.2020 через канцелярію суду позивачем ОСОБА_3 по справі подано заяву про відвід головуючого судді Корнієнка О.М. Позивач посилається на те, що правову допомогу йому надає ФОП ОСОБА_5 , який в 2019 році вийшов у відставку, працюючи до цього суддею Ладижинського міського суду. До заяви про відвід долучено ксерокопію договору про надання правничої допомоги від 12.02.2020. Вважає, що оскільки суддею не заявлено самовідвід по даній справі, то він сумнівається щодо того, що суддя може вирішити справу не на його користь через особисту зацікавленість, оскільки раніше суддя Корнієнко О.М. заявляв собі самовідводи з тих причин, що правничу допомогу йому надавав ФОП ОСОБА_5 .. Також посилається на інші обставини, які, на його думку, свідчать про упередженість судді.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з?явився.
Відповідач ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_2 заперечили щодо задоволення відводу, зазначивши, що заява про відвід подана із пропуском строку, вже після закінчення підготовчого судового засідання. А тому враховуючи положення ч. 3 ст. 39 ЦПК України, в задоволенні відводу слід відмовити.
Представник третьої особи заперечила проти задоволення відводу.
Дослідивши подану заяву, вислухавши учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про пропуск заявником передбаченого ч. 3 ст. 39 ЦПК України строку заявлення відводу.
Відповідно до ч.1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно з ч.2 ст. 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При зверненні до суду з заявою про відвід судді вимоги про поновлення пропущеного процесуального строку стороною позивача заявлено не було.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про вчинення стороною позивача відповідної процесуальної дії поза межами визначеного процесуального строку. Відтак, заява позивача ОСОБА_3 про відвід залишена судом без розгляду.
Разом з тим, в даному судовому засіданні головуючим суддею Корнієнком О.М. заявлено самовідвід по даній справі згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, оскільки з матеріалів справи видно, що позов було підготовлено ФОП ОСОБА_5 відповідно до договору про надання правничої допомоги, за яким, зокрема, сторони погодили можливість здійснення представництва інтересів ОСОБА_3 в судах. При цьому ОСОБА_5 , який на даний час є суддею у відставці, тривалий час працював в Ладижинському міському суді на посаді судді, зокрема, працював разом із суддею ОСОБА_6 , займав адміністративну посаду голови суду, до виходу у відставку виконував обов?язки голови суду. Відтак, розгляд спору суддею, може викликати сумніви у стороннього спостерігача та громадськості щодо об?єктивності та неупередженості судді по даній справі, а також може трактуватись як підтримання суддею позиції однієї із сторін, зокрема, в разі задоволення позову ОСОБА_3 . При цьому інформація про те, що правничу допомогу по даній справі ОСОБА_3 надає ОСОБА_5 головуючому судді стала відома лише 09.11.2020 після ознайомлення із заявою ОСОБА_3 про відвід судді.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч.1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження в справі.
Частиною 9 ст. 40 ЦПК України передбачено, що питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рим, 4.11.1950 року), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної, зокрема, в рішенні від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» (№33949/02, п. 49-53), вказано, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. При цьому навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість, або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться".
Відповідно до п. 12 Висновку N 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів зазначено, що судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до змісту п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Європейський суд з прав людини пояснив, що вимоги щодо неупередженості мають два аспекти. По-перше, суд має бути неупередженим у суб'єктивному плані. По-друге, суд має бути неупередженим з об'єктивної точки зору, тобто він повинен запропонувати достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів щодо цього (Справа «Грегорі проти Сполученого Королівства» (Gregory v United Kingdom), Європейський суд з прав людини, (1997) 25 EHRR 577).
Неупередженість повинна існувати і як факт, і в сприйнятті розумної особи. Якщо є підстави вважати, що має місце упередженість, таке сприйняття ймовірно викличе незадоволення та відчуття несправедливості і відповідно підірве довіру до судової системи. Сприйняття неупередженості визначається за критерієм розумного спостерігача.
Враховуючи викладені обставини, зважаючи на незначний термін, що минув з 2019 року, коли вийшов у відставку суддя ОСОБА_5 , який надає правничу допомогу по даній справі, те, що він тривалий час займав посаду та виконував обов?язки голови Ладижинського міського суду, працював разом із суддею Корнієнком О.М., з метою усунення сумнівів в неупередженості та об'єктивності головуючого судді і для забезпечення суб'єктивної впевненості сторін і стороннього спостерігача в тому, що справа розглядатиметься незалежним і безстороннім судом, а також для усунення будь-яких сумнівів в неупередженості суду, суд вважає, що заяву про самовідвід судді слід задовольнити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
При цьому, суд вважає за необхідне відмітити, що твердження позивача ОСОБА_3 про те, що суддя за аналогічних обставин раніше не заявив собі самовідвід у цій справі, що на думку ОСОБА_3 , викликає в нього підозру про зацікавленість судді, є надуманим, голослівним та безпідставним, оскільки до подачі 09.11.2020 заяви про відвід, в матеріалах справи відсутні жодні відомості про надання по справі будь-ким правової допомоги позивачу ОСОБА_3 та укладення ним договорів із будь-якою особою про надання правової допомоги.
Керуючись ст. 36, 40, 260, 263 ЦПК України,
Відвести суддю Корнієнка О.М. від участі в розгляді даної справи.
Справу передати до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу справи між суддями відповідно до вимог статті 33 ЦПК України.
Ухвала не оскаржується.
Суддя