Справа № 991/8160/20
Провадження № 11-сс/991/896/20
Слідчий суддя: ОСОБА_1
06 листопада 2020 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 жовтня 2020 року про відмову у задоволені скарги на бездіяльність директора та уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
за участю:
особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції з Львівським апеляційним судом),
Зміст оскаржуваного рішення та встановлені судом обставини
ОСОБА_6 звернувся до Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) із заявою/повідомленням № 38 від 05 вересня 2020 року, в якій виклав відомості про можливе вчинення суддею Конституційного Суду України ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 375 Кримінального кодексу України (далі - Кримінального кодексу України).
11 вересня 2020 року листом уповноваженої особи НАБУ заявника було повідомлено, що у його заяві/повідомленні не наведено конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень, віднесених до підслідності детективів НАБУ, у зв'язку з чим, на час її розгляду, відсутні достатні правові підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань(далі - ЄРДР) з урахуванням вимог ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), у зв'язку з чим відповідну заяву скеровано для розгляду відповідно до компетенції до Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Києві.
Не погоджуючись із вказаними діями, ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність директора та уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення після отримання заяви (повідомлення) про кримінальні правопорушення.
05 жовтня 2020 року слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою відмовив у задоволенні зазначеної скарги ОСОБА_6 .
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 жовтня 2020 року, ОСОБА_6 20 жовтня 2020 року направив до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу, в якій ставить вимогу про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової, якою задовольнити його скаргу.
Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, ОСОБА_6 посилається на те, що слідчий суддя вийшов за межі справи та порушив норми процесуального законодавства. Зазначає, що замість оцінки забезпечення виконання вимог ст. 214 КПК України директором та уповноваженими особами НАБУ при отриманні заяви, слідчий суддя вдався до проведення досудового розслідування, не маючи у матеріалах провадження навіть витягу з ЄРДР. Разом з цим, вважає, що під час розгляду його скарги слідчий суддя повинен був застосувати правову позицію викладену Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 11 жовтня 2019 року у справі № 910/377/19 щодо ідентичних обставин справи та дійти висновку про зобов'язання уповноважених осіб НАБУ внести відповідні відомості про кримінальні правопорушення до ЄРДР.
Також разом з апеляційною скаргою ОСОБА_6 подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що строк оскарження ним пропущений внаслідок отримання повного тексту оскаржуваної ухвали лише 19 жовтня 2020 року.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні ОСОБА_6 в повному обсязі підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просив її задовольнити.
Інші учасники судового провадження у судове засідання не прибули, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, однак відповідно до приписів ч. 4 ст. 405 КПК України їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду. При цьому, учасники судового провадження, які не прибули, не надали суду свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги.
Мотиви суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Згідно ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення, якщо інше не передбачене цим Кодексом.
При цьому, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду (ч. 1 ст. 117 КПК України).
Поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним. Так, із системного аналізу норм КПК України слідує, що під поважними причинами пропуску звернення до суду слід розуміти лише ті обставини, які не залежали від волі особи і об'єктивно перешкоджали чи унеможливлювали своєчасне звернення особи до суду у встановлений КПК України строк. Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 13 липня 2017 року по справі № 5-117кс(15)17.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18, провадження № 51-6470кмо18) зазначила, що у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
З огляду на матеріали судового провадження, ухвала слідчого судді, яка є предметом перегляду, постановлена 05 жовтня 2020 року за участі ОСОБА_6 в режимі відеоконференції, а копія повного тексту постановленого рішення слідчого судді направлена поштовою кореспонденцією 13 жовтня 2020 року. Відповідно до відомостей з системи трекінгу Укрпошти, що відображають статус відправлення, повний текст ухвали слідчого судді ОСОБА_6 був отриманий 17 жовтня 2020 року, отже колегія суддів вважає, що наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відповідної ухвали слідчого судді як такого, що пропущений із поважних причин.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України, від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Так, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено главою 26 КПК України (параграф 1, ст.ст. 303-308 цього Кодексу).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя дійшов висновку, що невнесення уповноваженою особою НАБУ до ЄРДР відомостей, викладених у заяві/повідомленні ОСОБА_6 № 38 від 05 вересня 2020 року про вчинення кримінального правопорушення, відповідає положенням ч. 1 ст. 214 КПК України, ч. 1 ст. 2 та ст. 11 КК України та п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06 квітня 2016 року № 139, оскільки викладені у зазначеній заяві відомості не свідчать про вчинення суддею Конституційного Суду України ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 375 КК України.
Погоджуючись з висновками слідчого судді, колегія суддів виходить із такого.
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням (ч. 1 ст. 1 КК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КК України для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення (частина 1 статті 11 КК України).
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.
Чинним КПК України закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки).
Так, відповідно до чч. 1 та 2 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Так, до ЄРДР, серед іншого, вносяться відомості про: (1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; (2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (пункти 4 та 5 частини 5 статті 214 КПК України).
Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною у згаданому Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що (1) обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або (2) в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 від 17 червня 2020 року, згідно пункту 5 мотивувальної частини якого зазначено, що «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту».
Також Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин...».
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК України не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК України), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК України). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України.
Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що у заяві/повідомленні ОСОБА_6 від 05 вересня 2020 року відсутні будь-які конкретні фактичні дані про використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби суддею Конституційного Суду України ОСОБА_7 , з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної або юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки; не зазначено фактичних обставин, наявність яких може свідчити про достатні підстави вважати щодо постановлення суддею завідомо неправосудного судового рішення, що спричинило тяжкі наслідки, вчинено з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або з метою перешкоджання законній професійній діяльності журналіста. Суть заяви/повідомлення ОСОБА_6 зводиться до його незгоди з рішенням № 7-р/2020 щодо неконституційності статті 375 КК України, постановленим Великою палатою Конституційного Суду України у складі, зокрема, головуючого ОСОБА_7 , а також до надання оцінки самому змісту цього рішення. При цьому, така незгода не є підставою для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 375 КК України. Припущення ОСОБА_6 про власну заінтересованість у справі № 1-305/2019 (7162/19) суддею ОСОБА_7 при постановленні рішення № 7-р/2020 ґрунтуються на суб'єктивній оцінці та ставленні до зазначених у заяві/повідомленні № 38 від 05 вересня 2020 року про вчинення кримінального правопорушення обставин, оскільки злочинність дій судді не підтверджується ніякими об'єктивними даними, а тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що підстав для ініціювання кримінального провадження та проведення досудового розслідування не вбачається.
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу (п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України).
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 117, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 жовтня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 жовтня 2020 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4