«09» листопада 2020 року
м. Харків
справа № 635/9295/19-ц
провадження № 22ц/818/4857/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б.
за участю секретаря - Дмитренко А.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 28 лютого 2020 року в складі судді Березовської І.В.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, у якому просив усунути ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що він звернувся до Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 . Відповідач, який є його братом, також звернувся до Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 та видачу свідоцтва про право на спадщину, однак йому відмовлено у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Вказав, що постановою Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року визначено ОСОБА_3 додатковий строк в один місяць з дня набрання законної сили рішенням для прийняття спадщини після батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі зазначеного судового рішення ОСОБА_3 звернувся до Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області (Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області) із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , та у державного нотаріуса не було підстав для відмови у прийнятті вказаної заяви.
Вказав, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті батька сплив, тому у нотаріуса є можливість видати відповідачу свідоцтво про право на спадщину після смерті батька.
Також, йому стало відомо, що відповідач почав оформлювати дублікати правовстановлюючих документів на нерухоме майно, належне спадкодавцю, незважаючи на те, що їх оригінали перебувають у нього та не втрачені.
Зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у випадку задоволення позову, оскільки ще до вирішення цієї справи відповідач отримає свідоцтво про право на спадщину.
Просив заборонити Харківській районній державній нотаріальній конторі Харківської області (попередня назва - Перша державна нотаріальна контора Харківського району Харківської області) видавати свідоцтва про право на спадщину будь-кому із спадкоємців, які прийняли спадщину після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 лютого 2020 року заяву представника позивача про забезпечення позову - задоволено; заборонено Харківській районній державній нотаріальній конторі Харківської області видавати свідоцтва про право на спадщину будь-кому із спадкоємців, які прийняли спадщину після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати захід забезпечення позову, що стосується накладення заборони Харківській районній державній нотаріальній конторі Харківської області видавати свідоцтва про право на спадщину будь-кому із спадкоємців, які прийняли спадщину після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову на цій стадії відсутні.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали оскарження ухвали, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно задовольнити, ухвалу суду - скасувати.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, у провадженні суду першої інстанції перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування.
Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 15 січня 2020 року відкрито провадження у справі.
Спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько - ОСОБА_4 (а. с. 5).
Після смерті батька позивач - ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений законом строк.
Відповідач - ОСОБА_3 також звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак постановою державного нотаріуса Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області від 08 червня 2018 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ним пропущено строк на прийняття спадщини та не надано правовстановлюючих документів на спадкове майно (а. с. 10).
У зв'язку з викладеним ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Перша державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 11 липня 2019 року у задоволенні позову - відмовлено. Постановою Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено; рішення Харківського районного суду Харківської області від 11 липня 2019 року - скасовано та позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено частково; визначено йому додатковий строк в один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням для прийняття спадщини після батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 21-26).
Ухвалами Верховного Суду від 11 листопада 2019 року та 28 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на вказану постанову суду, у задоволенні клопотання про зупинення дії постанови відмовлено (а. с. 47, 48).
Постановою державного нотаріуса Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області від 18 травня 2020 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 39-42).
Отже, предметом даного позову є усунення відповідача від права на спадкування.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована позивачем тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки відповідач має намір отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно.
Однак, в ухвалі суду першої інстанції про заборону нотаріальній конторі видавати свідоцтво про право на спадщину не міститься мотивів співмірності застосованих заходів із предметом позову, підстав обмеження прав та інтересів суб'єктів правовідносин.
Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Частиною 4 статті 42 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Згідно з пунктом 4.13 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Тобто, питання про зупинення нотаріальної дії може бути вирішено нотаріусом самостійно за наявності даних про пред'явлення позову до суду.
Отже, відсутні правові підстави для забезпечення позову ОСОБА_3 шляхом заборони видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 . Позивач не позбавлений права звернутись до нотаріальної контори із відповідною заявою про зупинення вчинення нотаріальної дії.
Крім того, судова колегія враховує, що постановою державного нотаріуса Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області від 18 травня 2020 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 39-42). Ця постанова є чинною.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник не заперечували проти того, що постанова державного нотаріуса є чинною. З заявою про зупинення нотаріальної дії у зв'язку з пред'явленням позову до суду ОСОБА_1 не звертався.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції в порушення принципів розумності, співмірності, норм процесуального права та неправильно застосувавши норми матеріального права, вжив заходи забезпечення позову.
У зв'язку з чим, ухвала суду підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні заяви ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову.
Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 28 лютого 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді А.В. Котелевець
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 10 листопада 2020 року.