«03» листопада 2020 року
м. Харків
справа № 636/2156/20-ц
провадження № 22ц/818/4970/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Котелевець А.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Колосовської А.Р.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова, представниця відповідача - Харченко В.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 15 липня 2020 року в складі судді Ковригіна О.С.
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та має військову вислугу 26 років.
Як вбачається з витягу з протоколу № 16 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 21 червня 2006 року його поставлено на квартирний облік.
Із ордеру на жиле приміщення № 015404 від 23 вересня 2013 року вбачається, що йому надано однокімнатну квартиру житловою площею 17,30 кв м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з витягу з протоколу № 5 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 01 липня 2019 року вирішено надати йому складом родини з однієї особи постійну житлову площу шляхом виключення її з числа службової за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з квартирного обліку.
Із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04 липня 2019 року № 549 вбачається, що за протоколом житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 01 липня 2019 року № 5 йому надано складом родини з однієї особи постійну житлову площу шляхом виключення її з числа службової за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з квартирного обліку.
Зазначив, що з 17 жовтня 2013 року він разом зі своєю родиною зареєстрований за вказаною адресою.
Вказав, що він звернувся до відповідача з заявою щодо виключення житлового приміщення з числа службових, однак отримав відмову, обґрунтовану тим, що на виконання розпорядження заступника Міністра оборони України від 12 грудня 2019 року № 19360/з матеріали щодо виключення приміщення з числа службових Головним квартирно-експлуатаційним управлінням ЗС України не приймаються.
Посилався на те, що ним дотримано всі умови, що визначені чинним законодавством, зокрема, на цей час він є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу більше 20 років, перебуває на квартирному обліку в КЕВ м. Харкова, але постійного житла до цього часу не отримав.
Зазначив, що питання виключення житла з числа службового має вирішуватися виконавчим комітетом Чугуївської міської ради, а не КЕВ м. Харкова, таким чином, відповідач повинен подати клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд цього питання разом з клопотанням начальника гарнізону та командира військової частини.
Вважав, що, не подаючи відповідне клопотання, КЕВ м. Харкова прямо порушує його конституційні права на житло. Крім того, чиним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ м. Харкова у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.
Просив визнати за ним право на виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язати квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова Міністерства оборони України подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання з належними документами про виключення з числа службового житла однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 житловою площею 17,30 кв м.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 15 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено; визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язано квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова Міністерства оборони України подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання з належними документами про виключення з числа службового житла однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 житловою площею 17,30 кв м.
Не погоджуючись з рішенням суду квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати повністю і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що права позивача не порушуються, оскільки він проживає та залишається проживати у цій квартирі та його ніхто не позбавляє права власності; що якщо КЕВ м. Харкова буде подано клопотання до Чугуївської міської ради, до того ж без дотримання черговості, будуть порушені всі норми чинного законодавства, також буде порушено переважне право на житло інших військовослужбовців, які знаходяться в першочерговій черзі перед позивачем й відповідно будуть порушені такі основні принципи права як принцип рівності та справедливості.
02 листопада 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу та пояснення, в яких він зазначив, що рішення суду є законним, а апеляційна скарга - необгрунтованою. Вважав, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зокрема, позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу більше 20 років, є учасником АТО (ветеран війни-учасник бойових дій), перебуває на квартирному обліку в КЕВ м. Харкова, але постійного житла до цього часу не отримав. Чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради. Внаслідок бездіяльності відповідача позивач фактично позбавлений можливості реалізувати своє право на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , та має військову вислугу 26 років, що підтверджується витягом з послужного списку (а.с.11).
ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 12 травня 2015 року (а.с.12).
Як вбачається з витягу з протоколу № 16 засідання житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 від 21 червня 2006 року ОСОБА_1 поставлено на квартирний облік із складом родини з однієї особа (а.с.13).
Із витягу з протоколу № 7 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 17 серпня 2012 року вбачається, що ОСОБА_1 надано службову квартиру житловою площею 17,30 кв м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).
Як вбачається з ордеру (службовий) на жиле приміщення № 015404 від 23 вересня 2013 року ОСОБА_1 надано однокімнатну квартиру житловою площею 17,30 кв м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).
З 17 жовтня 2013 року ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою (а.с.9).
З витягу з протоколу № 5 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 01 липня 2019 року вбачається, що вирішено надати капітану ОСОБА_1 складом родини з однієї особи постійну житлову площу шляхом виключення її з числа службової за адресою: АДРЕСА_1 (однокімнатна) зі зняттям з квартирного обліку (а.с.16).
Із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04 липня 2019 року № 549 вбачається, що протоколом житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 01 липня 2019 року № 5 надано капітану ОСОБА_1 складом родини з однієї особа постійну житлову площу шляхом виключення її з числа службової за адресою: АДРЕСА_1 (однокімнатна) зі зняттям з квартирного обліку (а.с.17).
Як вбачається з відповіді квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків № 8095 від 27 грудня 2019 року на виконання розпорядження заступника Міністра оборони України від 12 грудня 2019 року № 19360/з матеріали щодо виключення житлових приміщень з числа службових Головним квартирно-експлуатаційним управлінням ЗС України не приймаються (а.с.18).
З довідки квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків № 2922 від 06 липня 2020 року вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 21 червня 2006 року за № 235 та першочерговій як УБД (АТО) з 24 червня 2015 року за № 68 (а.с.34).
В суді апеляційної інстанції представниця відповідача підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги. Зокрема, вважала, що ненадання квартирно-експлуатаційним відділом міста Харкова Міністерства оборони України до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання з належними документами про виключення з числа службового житла однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 житловою площею 17,30 кв м не порушує права позивача, оскільки він проживає та залишається проживати в спірній квартирі.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Пунктом 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вбачається, що квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.
Статтею 118 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів ЗСУ, як в воєнний, так і в мирний час. Учасникам бойових дій надаються, зокрема, такі пільги, як першочергове забезпечення житлом осіб, що потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК України та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Статтею 125 ЖК України передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо того, що позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією, зокрема, на цей час позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу більше 20 років, є учасником АТО (ветеран війни-учасник бойових дій), перебуває на квартирному обліку в КЕВ м. Харкова, але постійного житла до цього часу не отримав, а отже має право на забезпечення житлом, зокрема, право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності клопотання командира військової частини з цього приводу. Немотивована бездіяльність КЕВ м. Харкова обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а посилання відповідача на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки позивач вже забезпечений службовим житлом у порядку черговості.
Доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.
Таким чином, вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова - залишити без задоволення.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 15 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді А.В. Котелевець
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 10 листопада 2020 року.