Постанова
Іменем України
10 листопада 2020 року
м. Харків
справа № 611/1042/19
провадження № 22-ц/818/4098/20
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.
учасники справи:
позивач : ОСОБА_1 ;
відповідачі : Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 14 квітня 2020 року, постановлене суддею Коптєвим Ю.А. , в залі суду в м. Барвінкове,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, за період з 2014 року по 2019 рік, у розмірі 58 710,48 грн., відповідно до ст. 22 ЦК України, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що йому донарахована, але не виплачена державна та додаткова пенсія, за період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року на підставі рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 12 травня 2010 року у справі №2-205/10 та Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №520/3903/19 у сумі 54 211 грн.
Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 14 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, за період з 2014 року по 2019 рік, на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №520/3903/19 у розмірі 58 710 (п'ятдесят вісім тисяч сімсот десять) гривень 48 копійок. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, на користь держави судовий збір в сумі 768, 40 грн.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зазначає, що вказане рішення постановлене з порушенням матеріального та неправильним застосуванням процесуального права. Зазначає, що діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України. Вказує, що відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі №520/3903/19 проведений перерахунок пенсії за період з 2014 року по 2019 рік, яка буде виплачена згідно постанови КМУ № 649. Щодо нарахування компенсації втрати частини доходів зазначає, що сума пенсії, яка нарахована позивачу носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених ЗУ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати яких сплачується компенсація ” та нарахована пенсія не виплачується позивачу не з вини органу Пенсійного фонду. Звертає увагу суду на те, що даний спір відповідно до ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає розгляду Харківським окружним адміністративним судом.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 12 травня 2010 року у справі 2-205/10, залишеним без змін Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07 вересня 2010 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області здійснити перерахунок державної пенсії, призначеної ОСОБА_1 , відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, як інваліду 3 групи, а також здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.06.2008, та провести відповідні виплати недоплаченої суми пенсії (а.с.4-9).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2019 року по адміністративній справі №520/3903/19 зобов'язано Ізюмське об'єднання управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити донарахування і виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю за період 01 листопада 2011 року по 01 січня 2013 року на підставі Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 12 травня 2010 року у справі №2-205/2010, у розмірі 54 211 грн. (а.с.10).
З відповіді на запит від 20 грудня 2012 року №4998/13-02, вбачається, що позивачу нарахована заборгованість (по виплаті державної і додаткової пенсії) у розмірі 54 211 грн., за період з 01 листопада 2011 року по 31 грудня 2012 року (а.с.11).
Посилаючись на те, що рішення судів не виконано, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ПФУ є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів ПФУ, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом ПФУ.
Кошти ПФУ відповідно до статті 73 Закону № 1058-IV використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи ПФУ; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів ПФУ.
Відповідно до пункту 1 Положення про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління ПФУ від 22 грудня 2014 року № 28-2 управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами ПФУ. Управління ПФУ підпорядковуються ПФУ та безпосередньо відповідним головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління ПФУ), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.
Основними завданнями управління ПФУ є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом (пункт 3 зазначеного Положення).
Відповідно до підпунктів 7, 8 пункту 4 Положення управління ПФУ відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством.
Отже, відповідно до покладених завдань і функцій ПФУ є суб'єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
ОСОБА_1 заявлено вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства та уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу.
Тобто за вказаними позовними вимогами між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що зазначені позовні вимоги виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, а тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18) та від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556цс19).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на зміст позовних вимог ОСОБА_1 , не врахував зазначені норми процесуального права та висновки Верховного Суду, які існували на час вирішення справи, і не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянув справу по суті в порядку цивільного судочинства.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 377 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини другої статті 377 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо інше не передбачено законом, у разі закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).
Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»).
Відповідно до платіжного доручення від 02 жовтня 2020 року № 3039 (# 5777958660821) за подання апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір в загальному розмірі 1152, 60 грн (а. с. 76).
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 369, п. 4 ч. 1 ст. 374, ч. 1, 2 ст. 377, ст. 389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 14 квітня 2020 року - скасувати.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати - закрити.
Компенсувати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок держави судовий збір в розмірі 1152,60 грн (одна тисяча сто пятьдесят дві грн 78 коп.).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - А.В. Котелевець
О.Ю. Тичкова