Справа № 537/5059/19 Номер провадження 22-ц/814/2006/20Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О. В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.
10 листопада 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Кривчун Т.О.
Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.
Секретар Ткаченко Т.І.
За участю: представника відповідача - адв. Чупілко С.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_1
на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2020 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Марченко Н.А., про усунення від права на спадкування.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 , посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто позивач є рідним онуком померлого.
Зазначає, що, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, після смерті діда позивач звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та останнім була заведена спадкова справа №47/2019 від 20.06.2019 року. Згідно повідомлення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Марченко Н.А. від 29.11.2019 року за № 1014/02-14, станом на 29.11.2019 року спадкоємцями, які прийняли спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , є: онук спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та онучка спадкодавця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
При цьому, позивач вважає, що ОСОБА_3 повинна бути усунута від спадкування за законом на спадщину, яка відкрилася після смерті діда ОСОБА_4 , оскільки померлий був пенсіонером за віком та інвалідом другої групи, на день його смерті йому виповнилося 80 років, мав супутні хвороби, такі як цукровий діабет 2 типу середньої важності, ступінь декомпенсації ДЕ III змішана, прогредієнтний перебіг з розсіяною мікросимптоматикою, вираженими когнітивними порушеннями, вторинний лімфостаз гомілок, артифокія обох очей, хронічний гепатит С, панкреатит, діабетична перфорація.
Зауважує, що, у зв'язку з наведеним, померлий 01.06.2019 року ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані, не міг самостійно себе забезпечувати - придбати собі продукти харчування, необхідні ліки для лікування та приготувати їжу, а тому протягом 2017 - 2018 років ОСОБА_2 щодня навідувався до спадкодавця, купував йому необхідні продукти харчування, ліки, слідкував за порядком їх прийому, прибирав в його квартирі, сплачував комунальні послуги за квартиру. При необхідності викликав дільничного лікаря, а починаючи з 2019 року позивач переїхав на проживання до ОСОБА_4 , оскільки йому потребувалась постійна стороння допомога та проживав разом з дідом до дня його смерті.
Вказує, що, незважаючи на всі можливі, зі сторони позивача, заходи щодо допомоги дідові, він також потребував участі в своєму житті та допомоги від своєї онуки ОСОБА_3 , яка такої не надавала, хоча є дієздатною повнолітньою особою.
Окрім того, після смерті ОСОБА_4 , позивач сам здійснював його поховання та оплачував усі необхідні витрати.
При цьому, протягом усього часу перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані відповідач ОСОБА_3 не спілкувалася з спадкодавцем, не цікавилась його життям, здоров'ям, потребами, не намагалася допомогли йому будь-яким чином. За увесь час свого повноліття, відповідач жодними своїми діями не допомагала померлому ОСОБА_4 , на його похоронах відповідач присутня не була та матеріальної участі у його похованні та встановленні пам'ятних атрибутів не приймала.
За таких умов вважає, що, оскільки відповідач ухилялася від надання допомоги дідові, необхідно усунути її від права на спадкування щодо спадщини, що відкрилась після смерті діда ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, відмовлено повністю.
З цим рішенням не погодився позивач, представник якого в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що померлий ОСОБА_4 був особою похилого віку, мав супутні тяжкі захворювання, внаслідок чого перебував у безпорадному стані, не міг самостійно себе забезпечувати, відтак, потребував сторонньої допомоги, зокрема, і відповідача, яка таку допомогу могла надавати. Зауважує, що саме позивач здійснював догляд за спадкодавцем, а в 2019 році взагалі почав з ним проживати по день смерті ОСОБА_4 .
Вказує, що сукупність фактичних обставин справи - похилий вік спадкодавця (80 років) та чисельна кількість тяжких захворювань свідчать про те, що ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги. Вказаний факт відповідачем не спростовано.
Зазначає, що відповідач не підтвердила належними та допустимими доказами, що вона дійсно відвідувала діда та надавала йому допомогу.
Посилається на те, що він ( ОСОБА_2 ) всіляко допомагав спадкодавцю. Проте ,у зв'язку з наявністю особистого життя та роботою не міг здійснювати догляд цілодобово, відтак, звертався за допомогою до свого батька ОСОБА_5 . Вважає, що наведене вказує на те, що померлий спадкодавець потребував допомоги і від відповідача, а ухилення від надання такої допомоги зі сторони ОСОБА_3 є підставою для усунення її від права на спадкування.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу не визнав та прохав її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 був особою похилого віку, мав захворювання та йому було встановлено ІІ групу інвалідності (а. с. 16).
Відповідно до актового запису №1393, складеного 03.06.2019 року Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 03.06.2019 року, а.с.11).
Також, установлено та не заперечується сторонами, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, що складається з 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлового-комунального господарства адміністрації Кременчуцької міської ради народних депутатів від 14.01.1994 р. (а.с.9).
Згідно повідомлення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Н.А. Марченко від 29.11.2019 року №1014/02-14, після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадкова справа №47/2019, станом на 29.11.2019 року спадкоємцями, які прийняли спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 є: онук спадкодавця - ОСОБА_2 та онука спадкодавця ОСОБА_3 (а.с.15).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем факту перебування померлого ОСОБА_4 у безпорадному стані та факту ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, який такої від неї потребував.
Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.
Статтями 202, 203 Сімейного кодексу України встановлено обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними.
Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
Відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту частини п'ятої статті 1224 ЦК України та, з урахуванням роз'яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема, й тих, які, відповідно до СК України, не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Також, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
При цьому, відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України, має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі №676/6852/17 (провадження №61-17477св19), від 02 березня 2020 року у справі № 133/1625/18 (провадження №61-1419св20), від 19 лютого 2020 року у справі № 205/5168/18 (провадження № 61-18878св19), від 19 червня 2019 року у справі №491/1111/15-ц (провадження №61-14655св18), від 04 липня 2018 року у справі №404/2163/16-ц (провадження №61-15926св18).
Звернувшись до суду з вимогами про усунення відповідача ОСОБА_3 від права на спадкування, позивач свої вимоги обґрунтував тим, що за життя їхній з відповідачем дід у зв'язку з тяжкою хворобою перебував у безпорадному стані, мав другу групу інвалідності, не міг самостійно забезпечувати умови свого життя, у зв'язку з чим потребував стороннього догляду. Вказував, що відповідач, будучи повнолітньою, дієздатною особою, жодної допомоги діду не надавала, пропри те, що ОСОБА_4 її потребував, оскільки позивач у справі працював та мав інші справи, що унеможливлювали здійснення ним цілодобового догляду за спадкодавцем, та був змушений просити допомоги у свого батька. Позивач за власні кошти, без матеріальної допомоги з боку сестри, здійснював догляд, утримання, лікування тяжко хворого діда. Також, він самостійно поніс всі матеріальні витрати, пов'язані з похованням діда.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно наданих у судовому засіданні в суді першої інстанції показань свідків встановлено наступне.
Так, свідок ОСОБА_6 пояснив, що дійсно проживав поруч з дідом позивача. Дійсно позивач постійно турбувався про діда, спілкувався з ним, привозив продукти харчування. Померлий ОСОБА_4 останнім часом хворів, але сам з палицею ходив до двору. З моргу діда повезли одразу до кладовища.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що відповідач по справі є племінницею його колишньої дружини, яка останній час не спілкувалася з дідусем. На початку 2019 року позивач, який є його рідним сином переїхав жити до дідуся, доглядав його, купляв продукти харчування. Крім нього за дідусем ніхто не доглядав. Дідусь помер, його поховав позивач. Дідусь ніколи не згадував про свою онуку, відповідача по справі. Вони ніколи не спілкувалися.
Так, з наведеного вбачається, що померлий спадкодавець був людиною похилого віку та дійсно мав ряд захворювань та другу групу інвалідності, проте, вказане не може беззаперечно вказувати на безпорадність померлого. При цьому, з показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_4 сам з палицею міг вийти в двір, тобто він не був обмежений в діях, чим і спростовується наявність у останнього безпорадного стану.
Доводи апеляційної скарги в цій частині не місять жодних нових доводів та фактів, які б спростовували наведені вище висновки суду.
Також, установлено, що відповідач по справі - ОСОБА_3 перебуває на обліку Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, що підтверджується довідкою від 28.01.2020 р. за № 03/185 (а.с.74), оскільки вона одна виховує двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Так, з наведеного вбачається, що відповідач у справі є особою, яка має скрутне матеріальне становище та самостійно виховує двох дітей.
Належних та допустимих доказів розміру доходів (заробітку) ОСОБА_3 , який би дозволяв останній надавати матеріальну допомогу діду, суду не надано.
Відтак, проаналізувавши доводи сторін та надані докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем, на виконання вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, не доведено суду того, що внаслідок похилого віку та наявних захворювань спадкодавець ОСОБА_4 перебувала у безпорадному стані, внаслідок чого потребував допомоги саме від онуки - відповідача ОСОБА_3 , того, що позивач звертався до неї за наданням допомоги, а також - не довів факту свідомого, умисного ухилення відповідача від надання такої допомоги діду.
Твердження апелянта про те, що померлий спадкодавець потребував допомоги і від відповідача, а ухилення від надання такої допомоги зі сторони ОСОБА_3 є підставою для усунення її від права на спадкування, колегія суддів оцінює критично, за відсутності будь-яких належних доказів вказаного. Окрім того, наведеним вище установлено, що відповідач є одинокою матір'ю, самостійно виховує двох дітей, а доказів того, що її матеріальний стан дозволяв надавати допомогу померлому, та він її потребував, матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин підстав для скасування рішення місцевого суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача - ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2020 року, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун
СУДДІ Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак