Справа № 553/1732/19 Номер провадження 22-ц/814/2310/20Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
11 листопада 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,
секретаря Кальник А.М.,
за участі: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача -адвоката Веретельника О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 серпня 2020 року, прийнятого під головуванням судді Кузіної Ж.В. в м. Полтава у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Шкляр Юрій Володимирович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович про визнання заповіту недійсним,-
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду із вказаним позовом. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка є матір'ю сторін. Після смерті матері відкрилась спадщина, на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Звернувшись із заявою про прийняття спадщини, позивачу стало відомо, що мати 08 липня 2014 року склала заповіт, яким заповідала належну їй квартиру відповідачу. Вважає, що почерк та підпис у заповіті не відповідає почерку та підпису матері, тому просив визнати вказаний заповіт недійсним, оскільки він складений з порушенням норм цивільного законодавства України.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення оскаржив ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для розгляду справи, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Веретельник О.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , вважає рішення районного суду вірним та просить залишити його без змін.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони по справі є дітьми ОСОБА_3 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 08 липня 2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шкляр Ю.В.
08 липня 2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шкляр Ю.В. та яким заповідала належну їй на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1 доньці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 25.
Позивач зареєстрований у спірній квартирі з 23 липня 2015 року, що підтверджується довідкою КП «ЖЕО№ 2».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд своє рішення мотивував тим, що позивачем не надано належних та достовірних доказів того факту, що оспорюваний заповіт підписаний не його матір'ю ОСОБА_3 , а іншою особою.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.
Відповідно до ст. 1233-1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.
Згідно із ч.3 ст.1247 ЦК України заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Як передбачено ч.2 ст.1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Так, 08 липня 2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Шкляр Ю.В. та яким заповідала належну їй на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1 доньці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 25.
Позивач зазначав, що його мати ОСОБА_3 висловлювала бажання залишити спірну квартиру йому, оскільки він постійно проживав з нею та піклувався за хворою матір'ю.
Посилався, що почерк та підпис у заповіті не належить померлій матері.
Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Всупереч вимогам вказаних статей, ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували не підписання матір'ю заповіту та те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі.
За клопотанням позивача ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 27 січня 2020 року призначено судово-почеркознавчу експертизу стосовно належності ОСОБА_3 підпису та рукописного тексту в заповіті від 08 липня 2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Шкляр Ю.В
Однак, 10.08.2020 року ОСОБА_1 надав суду заяву про відмову від проведення судово-почеркознавчої експертизи ( т.2, а.с.1).
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Зважаючи на обгрунтування позовних вимог фактом неналежності підпису спадкодавця в заповіті, доказуванню підлягає саме зазначена обставина.
Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Крім того, частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позовних вимог в частині визнання заповіту недійсним
Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на свідчення свідків, адже вони не були присутні при складанні спадкодавцем заповіту, а свідчення третьої особи - приватного нотаріуса Шкляр Ю.В. щодо процедури посвідчення заповіту не спростовані позивачем.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий-суддя О. В. Прядкіна
Судді: С. Б. Бутенко
О. І. Обідіна
Повний текст постанови складено 11.11.2020 р.