Справа № 552/2164/20 Номер провадження 22-ц/814/2307/20Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
10 листопада 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Одринської Т.В., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 серпня 2020 року (ухвалене суддею Кузіною Ж.В., відомості щодо дати складення повного тексту судового рішення відсутні) у справі за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У травні 2020 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовомдо відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач підписав заяву №б/н від 06 листопада 2018 року та отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 15 квітня 2020 року має заборгованість у сумі 13 245 грн. 71 коп., яка складається з заборгованості за (простроченим) тілом кредиту у розмірі 8353,58 грн., заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 3785,19 грн., а також з штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 606, 94 грн. яку просив стягнути разом з судовими витратами.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 серпня 2020 року позовні вимоги акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06 листопада 2018 року у розмірі 8353 грн. 58 коп., витрати по справі у розмірі 1324 грн. 26 коп., а всього 9677 грн. 84 коп. (дев'ять тисяч шістсот сімдесят сім гривні вісімдесят чотири копійки).
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Роз'яснено порядок оскарження заочного рішення.
З вказаним рішенням суду не погодився АТ КБ «Приватбанк» та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 серпня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками та штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги банку задовольнити у повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зокрема вказує, що суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками та штрафу, чим допустив грубе порушення норм цивільного права. Вказує, що 06.11.2018 року відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено, що останній підтверджує отримання та ознайомлення з умовами кредитуваннята орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. У вказаному паспорті зазначено процентну ставку та розмір штрафів. Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору, кредитування та розрахунок заборгованості здійснено банком на підставі узгоджених сторонами умов кредитування. Однак, місцевим судом проігноровано вказаний факт та безпідставно відмовлено у стягненні процентів та неустойки.
Відзив на апеляційну скаргувід відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 06.11.2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. У заяві зазначено, що підписанням цієї анкети-заяви відповідач відповідно до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщенні на офіційному сайті банку за адресою privatbank.ua, та які разом із Пам'яткою клієнта і Тарифами становить між нею та банком Договір банківського обслуговування. Інформація щодо виду кредитної картки у зазначеній заяві відсутня (а.с. 9).
На підставі анкети заяви позивач цього ж дня відкрив картковий рахунок та видав відповідачу кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 , на яку встановлений кредитний ліміт 8000,00 грн.
Також, 06 листопада 2018 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення та погодження основних умов кредитування з використанням кредитної картки (а.с.15-16).
До позовної заяви банк також додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку», які розміщені в мережі Інтернет на сайті https://privatbank/ua/terms/ (а.с 12).
Як зазначає позивач, він свої зобов'язанняза кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач всупереч договірним зобов'язанням, в установлені терміни не повернув належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунками (а.с.7-9).
Згідно з наданим банком розрахунком вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на 15 квітня 2020 року становить 13245 грн. 71 коп., яка складається з заборгованості за (простроченим) тілом кредиту в сумі 8353 грн. 58 коп, заборгованості за простроченими відсотками у сумі 3785 грн. 19 коп. та нараховані штрафи (фіксована частина ) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 606 грн. 94 коп.
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише заборгованість за (простроченим) тілом кредитом у розмірі 8 353 грн. 58 коп.
Разом з цим місцевий суд зазначив, що без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, відсутні правові підстави для стягнення на користь Банку - 3785,19 грн. - заборгованості за простроченими відсотками; а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 606,94 грн. - штраф (процентна складова).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з матеріалів справи, що на підставі анкети заяви позивач відкрив картковий рахунок та видав відповідачу кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 , на яку встановлений кредитний ліміт 8000,00 грн.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.4, 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких Відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Відповідач після отримання картки здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи.
З виписки наданої позивачем чітко вбачається, що Відповідач користувався кредитними коштами, знімав кошти в банкоматах, розраховувався за товари та послуги, здійснював грошові перекази, та ін. Крім цього, Відповідач частково погашав наявну заборгованість вносячи поповнення готівкою на свою картку та продовжував користуватися кредитними коштами у вигляді кредитного ліміту на платіжній картці.
Отже, з викладеного слідує, що відповідач не лише отримав кредитну картку, а й визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на його виконання, зокрема на погашення заборгованості.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх використання, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів.
За умовами Договору обов'язок відповідача включає повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення строкових платежів сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит - це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за (простроченим) тілом кредиту у розмірі 8353 грн. 58 коп.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів та неустойки, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Оцінюючи паспорт споживчого кредиту, суд виходить із наступного.
Як слідує із паспорта, умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Як встановлено судом, анкета-заява, що підписана відповідачем, не містить домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилань на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.
За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту не підтверджує наявність домовленості сторін щодо розміру відсотків, неустойки.
Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили розмір процентної ставки, порядок її зміни, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені та штрафу) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафів є необґрунтованими.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом другим та четвертим частини другої статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Стаття 81 ЦПК України визначає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Особа наділена правом самостійно обирати коло доказів, на які вона посилається і які подає до суду, виходячи із своєї процесуальної заінтересованості та позиції у справі.
Звертаючись до суду з даним позовом АТ КБ «ПриватБанк», не надало належних та достовірних доказів у розумінні вимог ст.ст. 77, 79 ЦПК України, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, та які б містили інформацію щодо предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Тому, наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 серпня 2020 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 10 листопада 2020 року.
Головуючий суддя : __________________ Г.Л. Карпушин
Судді: _______________ Т.В. Одринська _______________ В.П. Пікуль