Справа № 532/262/20 Номер провадження 11-кп/814/767/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
05 листопада 2020 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві кримінальне провадження №12019170190000870 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Ачинськ, Красноярського краю РФ, громадянин України, освіта професійно - технічна, не одружений, не працює, раніше в силу ст.89 КК України не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2020 року, -
Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишено без змін.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з 22 листопада 2019 року.
Судом вирішено питання щодо речових доказів та скасовано накладений на майно арешт.
Як зазначено у вироку, 21 листопада 2019 року, у вечірній час доби, ОСОБА_7 разом із його співмешканкою ОСОБА_9 перебували у будинку АДРЕСА_3 , у якому проживають ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
В ході вживання алкогольних напоїв, між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 виникла сварка, в ході якої останній образливо висловлювався на адресу ОСОБА_9 , після чого ОСОБА_7 , на вимогу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , залишив вказаний будинок, а ОСОБА_9 із власної ініціативи та у зв'язку з образливою та агресивною поведінкою ОСОБА_7 , залишилась ночувати у цьому будинку.
22 листопада 2019 року близько 09 години ОСОБА_7 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов до будинку АДРЕСА_3 та почав стукати у двері вказаного будинку, на що ОСОБА_10 відчинив двері.
Після цього ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, перебуваючи у приміщенні веранди житлового будинку, з мотивів помсти за нанесену образу, ножем, який приніс із собою, умисно наніс ОСОБА_10 два удари в область грудної клітини та живота, внаслідок чого ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітини зліва з пошкодженням лівої легені, пневмогемоторакс зліва, геморагічний шок 2 ст., різаної рани правої поперекової ділянки, лівобічна полісегментарна посттравматична пневмонія, двобічний ендобронхіт 2 ст., геморагічна анемія середньої тяжкості, що є тяжким тілесним ушкодженням (за критерієм небезпеки для життя).
В цей час, почувши шум, до приміщення веранди житлового будинку зайшла ОСОБА_11 , яка побачивши, що обвинувачений ОСОБА_7 схилився над ОСОБА_10 , почала відтягувати ОСОБА_7 від ОСОБА_10 , після чого ОСОБА_7 ножем, який приніс із собою, умисно наніс ОСОБА_11 один удар в область грудної клітини зліва, внаслідок чого ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітини зліва з пошкодженням перикарду, лівого шлуночка, внутрішньої грудної артерії зліва, лівобічний гемоторакс, лівобічний малий гідроторакс, лівобічний плеврит, післягеморагічна анемія тяжкого ступеню, що є тяжким тілесним ушкодженням ( за критерієм небезпеки для життя).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції з апеляційною скаргою обвинувачений, в якій не оспорюючи фактичні обставини справи та доведеність вини, просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та призначити більш м'яке покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
Вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано та незаконно призначив йому суворе покарання, яке хоч і не виходить за межі встановлені санкцією ч.1 ст.121 КК України, але за своїм розміром є явно несправедливим через суворість.
Зазначає, що при призначенні покарання місцевим судом не враховано всіх пом'якшуючим покарання обставин, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, його поведінку одразу після вчинення злочину, оскільки одразу викликав швидку допомогу потерпілим, наявність малолітніх дітей і те що він є раніше не судимим.
Крім того, не погоджується з висновком суду про наявність обтяжуючої покарання обставин, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
В подальшому обвинувачений подав доповнення до своєї апеляційної скарги, в яких просить перекваліфікувати вчинене ним кримінальне правопорушення з ч.1 ст.121 КК України на ст.123 КК України, оскільки стверджує, що він вчинив злочин у стані сильного душевного хвилювання через тяжкі образи з боку потерпілого.
Інші учасники кримінального провадження вирок суду не оскаржили.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просила залишити вирок суду без змін, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
У відповідності зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновки суду першої інстанції про доведеність висунутого обвинувачення, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, та про юридичну кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 121 КК України, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими, оскільки вони відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтвердженими дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, які оцінені судом відповідно до положень ст. 94 КПК України.
Як убачається з вироку, висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених та належно оцінених у судовому засіданні.
Суд зробив висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі показань потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_12 .
Разом з тим, місцевим судом досліджено як доказ винуватості ОСОБА_7 дані, що містяться у: протоколі обшуку від 22.11.2019, протоколі огляду від 25.11.2019; протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.02.2020; протоколах слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_10 від 17.01.2020 та потерпілою ОСОБА_11 від 17.01.2020, протоколі слідчого експерименту з обвинуваченим від 27.11.2019.
Також судом першої інстанції співставлено, проаналізовано і покладено в основу обвинувального вироку дані, що містяться у висновках судово-медичних експертиз потерпілого ОСОБА_11 № 269 від 29.01.2020 та потерпілого ОСОБА_10 №270 від 29.01.2020; висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи обвинуваченого ОСОБА_7 №547 від 24.12.2019, за результатом якої експертами зроблено висновок, що останній у період інкримінованих йому дій будь - яким хронічним психічним захворюванням не страждав, і міг в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними та інші докази, які в повній мірі підтверджують доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Що стосується доводів апеляційної скарги засудженого про неправильну кваліфікацію його дій, колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Так, об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 123 КК України, характеризується діями, спрямованими на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, наслідком у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, причинним зв'язком між діями та наслідком, а також певною обставиною вчинення злочину.
Такою обставиною є стан сильного душевного хвилювання, а саме стан фізіологічного афекту, що являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує в свідомості людини, котра значною мірою (хоч і не повністю) втрачає контроль над своїми діями і здатність керувати ними.
Для застосування ст. 123 КК України необхідно, щоб сильне душевне хвилювання було викликане саме протизаконним насильством або тяжкою образою з боку потерпілого. Лише наявність вказаних приводів для виникнення стану сильного душевного хвилювання може свідчити про наявність у діях винуватої особи складу злочину, передбаченого ст. 123 КК України. У протилежному випадку, коли сильне душевне хвилювання обумовлене іншими обставинами, склад злочину зазначеної статті відсутній.
Доводи обвинуваченого, що злочин був вчинений ним під впливом сильного душевного хвилювання викликаного неправомірними діями потерпілого є неспроможними, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що такого під час судового розгляду судом встановлено не було, сам обвинувачений в суді першої інстанції вину свою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України за обставин встановлених досудовим розслідуванням визнав повністю. Зважаючи на це, підстав для визнання вказаної обставини такою, що пом'якшує покарання засудженого, і, тим більше, для перекваліфікації його дій на ст.123 КК, як просить засуджений у скарзі, колегія суддів не вбачає.
Як випливає зі змісту висновку судової психолого-психіатричної експертизи № 547 від 24.12.2019, на час вчинення інкримінованих дій ОСОБА_7 не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, не виявляв ознак недоумства чи іншого хворобливого стану психіки, а знаходився в стані простого алкогольного сп'яніння і у момент вчинення злочину міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, підстав для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ст. 123 КК України немає, а тому, з урахуванням обсягу висунутого обвинувачення суд правильно кваліфікував дії останнього як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя потерпілої в момент заподіяння, тобто за ч. 1 ст. 121 КК України.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через суворість колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно з ч 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про його особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.
Так, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого місцевим судом визнано повне щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та згідно ст.67 КК України обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченого визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Доводи сторони обвинуваченого про безпідставність та недоведеність наявності такої обставини, що обтяжує його покарання, як вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, спростовуються даними Висновку щодо результатів медичного огляду з метою встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів від 22.11.2019, згідно якого ОСОБА_7 перебуває в стані алкогольного сп'яніння (т.1, а.к.п.79). Крім того, ця обставина підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які разом із обвинуваченим вживали алкогольні напої в день вчинення ним злочину, а також показаннями свідків. Також місцевим судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочинам, та особу обвинуваченого.
Разом з тим, враховуючи особу обвинуваченого, який вину в інкримінованому злочині визнав, щиро розкаявся, та активно сприяв розкриттю злочину, не судимий, проте не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, колегія суддів вважає, що місцевий суд належним чином обґрунтувавши своє рішення, дійшов правильного висновку про призначення обвинуваченому покарання, яке пов'язане із позбавлення волі в межах санкції інкримінованої йому статті без застосування положень ст.75 та ст. 69 КК України.
За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
У кожному випадку застосування ст. 69 КК України суд зобов'язаний у своєму рішення зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.
При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо неможливості застосувати до ОСОБА_7 правила ст. 69 КК України, у зв'язку з відсутністю декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину та наявністю обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Отже, обставин, що можуть істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину останнім не наведено, а тому підстави для застосування більш м'якого покарання відсутні.
З урахуванням викладеного, призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для його виправлення і не є надто суворим чи м'яким, та не вбачає підстав для задоволення вимог його апеляційної скарги, вважаючи доводи останнього необґрунтованими.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції не встановлено, вирок суду першої інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 квітня 2020 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим який перебуває під вартою, в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий суддя: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4